Література:

Д.Донцов. Націоналізм – Львів, 1926;

Дух нашої давнини – Львів, 1991;

О.Субтельний. Україна. Історія. К., 1991;М. Горєлов. Ідеолог розбрату // Радянська Україна 1991, січень.

О.Чечелюк. Чорні справи „Сірого”. Радянська Україна, 1990.

Який вклад внесли радянські партизани у боротьбу з німецько-фашистськими окупантами на україні? яку роль в роки війни відіграла українська повстанська армія (упа)?

Захопивши територію України, гітлерівці встановили жорстокий окупаційний режим з метою перетворити народ у робочу силу, а частину його знищити чи переселити в інші міста. За час окупації понад 2 млн. Чоловік були вивезені з України в Німеччину на роботу.

Проте народ України не став на колоні перед окупантами. В бій з ворогом вступили численні партизанські загони, підпільники. В опублікованих джерелах наводяться різні цифрові дані про кількісний склад радянських партизанів і підпільників. Зокрема за обліком Українського штабу партизанського руху в 1914 році партизанські формування на Україні налічували 70 тис. бійців. Партизанські резерви лише в чотирьох областях, на які приходилась найбільша концентрація території не було жодного пункту, де б не існували партизанські резерви.

Партизани і підпіль застосували найрізноманітніші форми боротьби. Особливо ефективними були їх дії, на комунікаціях ворога. Важливе воєнне і політичне значення мали рейди по тилах противника партизанських з’єднань С.Ковпака ( в Карпатах), О. Сабурова (на Житомирщину), Федорова (на Волинь), М.Шукаєва, М.Наумов, І.П.Вернигори (на Правобережжя і в західних областях України та Польщі). Фашистське командування було змушене відволікати з фронту для боротьби проти партизан 880 тисячну армію.

За роки війни партизани і підпільники України знищили близько 500 тис. гітлерівських солдат і офіцерів та прислужників окупантів розгромили 467 ворожих гарнізонів і комендатур, пустили під укіс 4959 ешелонів з військами і бойовою технікою ворога підрозділи 1568 танків, 15 тис. автомашин, 719 гармат, 211 літаків. За бойові успіхи уряд СРСР огородив орденами й медалями 57 тис. партизан і підпільників України.95 із них стали Героями Радянського Союзу ( в т. ч. С.Ковпак, А.Федоров –двічі героями).

В кінці 1942 р. на окупованій території України виникло військове формування ОУН – Українська повстанська армія (УПА). Процес створення УПА викликав занепокоєння німецьких властей, оскільки проходив під гаслом боротьби за національну ідею і самостійну соборну Україну. Це суперечило німецький колоніальний політиці і тому окупанти вдалися до репресій.

Проголошення збройної боротьби за національну ідею, як головної мети УПА, репресії німців забезпечили приплив у повстанську армію добровольців. Але не зважаючи на проголошенні лозунги і заяви : керівництво ОУН та повстанської армії з самого початку проявляло обережність щодо дії проти німецьких гарнізонів. В існуючих публікаціях відсутні будь-які узагальнюючі данні про боротьбу УПА з німецько-фашистськими загарбниками. Відмічаються лише поодинокі випадки нападів бандерівських підрозділів на поліцейські дільниці і невеликі групи німецьких військ з метою роздобути зброю або звільнити українську молодь від вивезення в Німеччину.

Командування УПА, її головний командир В. Шуцевич, свої зусилля зосереджували на боротьбі з партизанами, Червоною Армією, радянським активом. Ця боротьба посилилась у зв’язку з корінним переломом у Великій вітчизняній війні та наближення лінії фронту до західних кордонів СРСР. Спільна загроза з боку радянських збройних сил обумовила тактику все більшого взаємосприяння між ОУН-УПА і окупантами. Свідченням цього стало, зокрема, звільнення гітлерівським урядом восени 1944 року з концтаборів ув’язнених туди вантажів ОУН-УПА, Бандери, Боровця, Мельника, Стецька. Документи з фашистських архівів та військового міністерства Великобританії, зізнання офіцерів фашистської розвідки свідчать про серію угод між командуванням німецьких армійських з’єднань і УПА про спільні дії проти наступаючої Червоної Армії і радянських партизан та підпільників у 1943-1944 рр. Бійцями УПА були вбиті зокрема командуючий фронтом Червоної Армії генерал М.Ватутін та радянський розвідник М.Кузнецов.

Капітуляція Німеччини була водночас і кінцем української повстанської армії. До травня 1945 року десятки тисяч учасників УПА відгукнулися на заклик керівництва УРСР і стали на шлях мирної праці. Залишки повстанської армії продовжували збройну боротьбу і були розгромлені органами держбезпеки і внутрішніх справ.

Частина упівців влилася в мережу ОУН, окремі групи вийшли за межі СРСР.

З документами й матеріалами можна ознайомитися в такій літературі:

История Украинской ССР т. 8 –К. 1984;

Советская Украина в годы Великой Отечественной Войны. Документы и материалы в трёх томах. К. 1980;

Секретні документи рейху про діяльність ОУН-УПА 1941-1944 рр. // Літературна Україна 19 грудня 1991;

Шевчук В. Українська Повстанська Армія // Політика і час. – 1991, №11.

Коваль М. ОУН-УПА і „третій рейх” // Політика і час. – 1991, №5.

Як і проти кого боролась ОУН-УПА.// Політика і час 1991, № 8.