1.2. Основи динаміки

Закон інерції Галілея. I закон Ньютона. Інерціальні та неінерціальні системи відліку. Інерція та інертність. Маса. Сила. Принцип суперпозиції сил. III закон Ньютона. Основне рівняння динаміки поступального руху. Принцип відносності Галілея.

Гравітаційні та електромагнітні сили. Закон всесвітнього тяжіння. Гравітаційна стала. Сила тяжіння. Центр мас. Сили пружності. Закон Гука. Вага тіла. Невагомість. Сили тертя спокою та ковзання. Коефіцієнт тертя ковзання.

1.3. Закони збереження в механіці.

Імпульс тіла та системи тіл. Імпульс сили. II закон Ньютона у вигляді імпульсів. Закон збереження імпульсу. Реактивний рух. Механічна робота. Консервативні сили. Робота сил тяжіння та пружності. Потужність. Енергія. Механічна енергія системи тіл. Зв’язок роботи з енергією.

Кінетична та потенціальна енергії. Закон збереження енергії в механічних системах.

1.4. Механічні коливання та хвилі.

Коливальний рух. Вільні коливання. Амплітуда. Період. Частота. Коливання вантажу на пружині.

Звукові хвилі. Довжина хвилі. Зв’язок довжини хвилі зі швидкістю її поширення, періодом і частотою. Гучність звуку. Висота тону.

Розділ іі. Молекулярна фізика

2.1. Основи молекулярно-кінетичної теорії.

Основні положення молекулярно-кінетичної теорії та їх дослідні обґрунтування. Броунівський рух та дифузія. Маса і розміри молекул. Число Авогадро.

Взаємодія атомів і молекул речовини в різних агрегатних станах.

Ідеальний газ. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії.

Термодинамічна рівновага. Температура та її вимірювання. Температурні шкали. Абсолютний нуль.

Рівняння Меделєєва-Клапейрона як наслідок основного рівняння молекулярно-кінетичної теорії. Ізопроцеси в газах.

2.2. Основи термодинаміки.

Внутрішня енергія речовини. Теплопередача (теплообмін). Кількість теплоти. Питома теплоємність речовини. Робота газу. Способи зміни внутрішньої енергії.Перший закон термодинаміки. Застосування першого закону до ізопроцесів. Питомі теплоємності газів за сталого тиску і об’єму. Адіабатичний процес.

Плавлення та твердіння тіл. Температура плавлення (твердіння).

Питома теплота плавлення. Випаровування і конденсація. Кипіння. Температура кипіння. Питома теплота пароутворення. Рівняння теплового балансу для найпростіших теплових процесів.

Необоротність теплових процесів. Принцип дії теплових двигунів. ККД теплового двигуна.

Загальні рекомендації до розв’язання задач

1. Приступаючи до розв’язання задачі з будь-якої теми, спочатку вивчіть теоретичний матеріал за підручником, розберіться в прикладах розв’язання типових задач.

2. Уважно прочитайте умову задачі, вникаючи в її зміст. Чітко уявіть собі фізичне явище, процеси, які відображені умовою задачі.

3. Запишіть умову задачі й величини, що шукаються в задачі. Умови записуйте ретельно, нічого не пропускаючи; вкажіть і ті величини, числові значення яких не задаються, але про них згадується в умові задачі; випишіть усі величини в умову задачі для наочності стовпчиком.

4. Ретельно виконайте креслення, що пояснює зміст задачі (в тих випадках, коли це можливо). Є деякі задачі, що розв’язуються графічно, тоді правильно виконане креслення буде розв’язанням задачі.

5. Згадайте, якому закону підпорядкований фізичний процес і якими математичними формулами він описується. Якщо формул декілька, зіставте величини, що входять в різні формули, з величинами, заданими та тими, які необхідно знайти. Якщо при розв’язанні задачі застосовується формула, що безпосередньо не відображає якого-небудь фізичного закону і визначення фізичної величини, її слід вивести, виходячи з фізичної суті процесу, заданого в умові задачі.

6. На першому етапі розв’язуйте задачу в загальному вигляді, тобто виводьте формулу, в якій шукана величина виражена через величини, задані в умові. Винятки з цього правила вкрай рідкі і бувають в двох випадках: якщо формула якої-небудь проміжної величини настільки громіздка, що обчислення цієї величини значно спрощує подальший запис розв’язання; якщо числовий розв’язок задачі значно простіший, ніж виведення формули.

7. Перевірте, чи дає робоча формула правильну одиницю вимірювання шуканої величини. Для цього в робочу формулу слід підставити одиниці всіх величин у СІ, виконати з ними необхідні дії. Якщо одержана в результаті одиниця не збігається з одиницею шуканої величини, задача розв’язана неправильно. Якщо в обчислювальну формулу входять алгебраїчні суми, слід звернути увагу на те, щоб одиниці доданків співпадали.

8. Підставте в остаточну формулу, одержану в результаті розв’язання задачі в загальному вигляді, числові значення, виражені в одиницях СІ.

9. Виконуйте обчислення згідно з робочою формулою, керуючись правилами наближених обчислень. Запишіть у відповіді числове значення і скорочену назву шуканої величини в СІ.

10. Розв’язання кожної задачі повинне супроводжуватися коротким поясненням, яке розкриває логічну послідовність операцій при її розв’язанні.

11. Одержавши шукану величину, проаналізуйте її кількісно і переконайтесь, що вона реальна в умовах даної задачі.