Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

1. Особи у працездатному віці, які потенційно могли б брати участь у виробництві товарів та послуг, відносяться до категорії:

А) економічно активного населення;

Б) економічно неактивного населення;

В) трудових ресурсів;

Г) трудового потенціалу суспільства.

2. Відношення кількості працівників, звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни, до середньоспискової чисельності персоналу за певний період характеризує коефіцієнт:

А) стабільності персоналу;

Б) обороту зі звільнення;

В) плинності персоналу;

Г) постійності кадрів.

3. Рівень кваліфікації робітника визначається:

А) тривалістю роботи за спеціальністю;

Б) тарифною ставкою;

В) тарифним розрядом;

Г) продуктивністю праці.

4. Сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений людьми певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, – це:

А) трудовий потенціал суспільства;

Б) людський капітал;

В) трудові ресурси суспільства;

Г) трудовий потенціал працівника.

5. Частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різно­манітних послуг:

А) економічно неактивне населення;

Б) економічно активне населення;

В) трудові ресурси суспільства;

Г) трудовий потенціал суспільства.

6. Рівень освіти, стан здоров’я, творчість, свідомість, професіоналізм працівників є компонентами:

А) трудових ресурсів;

Б) трудового потенціалу;

В) людського капіталу;

Г) персоналу підприємства.

7. Являє собою систему взаємозв'яза­них показників, які характеризують формування та розподіл тру­дових ресурсів:

А) інтенсивне відтворення трудових ресурсів;

Б) трудовий потенціал суспільства;

В) баланс трудових ресурсів;

Г) екстенсивне відтворення трудових ресурсів.

8. Професійно-кваліфікаційне та посадове просування працівників, забезпечення робочих місць включає:

А) планування персоналу;

Б) розвиток персоналу;

В) використання персоналу;

Г) управління персоналом.

9. Усі працівники, прийняті на термін один та більше днів, незалежно від їх місцезнаходження на певний момент часу, формують склад персоналу:

А) списковий (обліковий);

Б) середньосписковий;

В) явочний;

Г) фактично працюючих.

10. З метою визначення відповідності працівника посаді, яку він займає, проводиться:

А) професійна адаптація персоналу;

Б) професійний відбір персоналу;

В) професійне навчання персоналу;

Г) атестація персоналу.

11. Чисельність працівників, яка розрахована шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця і розподілу отриманої суми на число календарних днів звітного місяця,– це:

А) середньооблікова чисельність працівників;

Б) явочна чисельність працівників;

В) облікова чисельність працівників;

Г) число фактично працюючих.

12. Функція управлін­ня персоналом, яка полягає у визначенні потреби в персоналі,– це:

А) розвиток персоналу;

Б) планування персоналу;

В) використання персоналу;

Г) управління персоналом.

Праця як сфера життєдіяльності та провідний чинник виробництва. Соціально-трудові відносини як система.

Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин: організаційні аспекти. Соціальне партнерство

1. Система управлінських, організаційних, регулюючих дій і заходів, спря­мованих передусім на сприяння цілеспрямованій діяльності гро­мадян, їх всебічному розвитку, забезпеченню відповідного рівня їх життя і праці, їх соціальному захисту:

А) соціальне партнерство;

Б) соціальна політика;

В) соціально-трудові відносини;

Г) соціальне страхування.

2. Спосіб створення необхідних економічних передумов для збере­ження працездатності економічно активної частини населення, та забезпечення у разі втрати працездатності, старості, втрати годувальника відноситься до:

А) соціального забезпечення;

Б) соціального партнерства;

В) соціального захисту;

Г) соціального страхування.

3. Прагнення держави, роботодавців і найманих працівників досягти загального блага в суспільстві шляхом підвищення продуктивності праці, розвиток НТП, збільшення ВНП, підвищення рівня життя – це:

А) принцип соціального партнерства;

Б) мета соціального партнерства;

В) напрям соціальної політики;

Г) сутність системи соціального захисту населення.

4. Розмір внесків до державних соціальних фондів диференційований залежно від:

А) рівня опла­ти праці;

Б) виду економічної діяльності;

В) форми власності підприємства;

Г) чисельності персоналу підприємства.

5. Відображає професійну приналежність праці, склад виконуваних робіт, їх складність, послідовність виконання:

А) завдання праці;

Б) зміст праці;

В) вид праці;

Г) функція праці.

6. Трудовий конфлікт є:

А) типом соціально-трудових відносин;

Б) принципом функціонування соціально-трудових відносин;

В) фактором соціально-трудових відносин;

Г) суб’єктом соціально-трудових відносин.

7. Інтегральним показником, що відображає рівень соціально-трудових відносин, є:

А) рівень життя;

Б) якість трудового життя;

В) рівень освіти населення та стан здоров’я;

Г) оцінка ефективності праці.

8.Свідома доцільна діяльність людей з видозмінення сил природи та пристосування їх до задоволення своїх потреб, це – :

А) сфера життєдіяльності;

Б) зайнятість у сфері виробництва;

В) трудовий процес;

Г) праця.

9. Гарантія та захист прав суб’єктів соціально-трудових відносин, арбітраж і регулювання, примирення сторін є функцією:

А) роботодавців;

Б) профспілок;

В) держави;

Г) адміністрації підприємств.

10. Добровільні громадські організації громадян, які пов’язані спільними виробничими інтересами за родом діяльності, створені з метою представництва й захисту їх соціально-трудових прав та інтересів, є:

А) політичними партіями;

Б) професійними спілками;

В) суб’єктами соціального партнерства;

Г) арбітражними комісіями.

11. В Україні охоплює сферу дії, зміст колективних договорів і угод, сторони переговорів та їх повноваження, періодичність переговорів і процедури вирі­шення конфліктів:

А) система соціального партнерства;

Б) система соціально-трудових відносин;

В) система соціального захисту населення;

Г) система соціального страхування.