Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
диплом 2014.docx
Скачиваний:
38
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
345.11 Кб
Скачать

Розділ 2 бухгалтерський баланс підприємства, методика і техніка його складання

2.1 Сутність та характеристика бухгалтерського балансу як основної форми фінансової звітності

У середовищі сучасних економічних умов істотно зростає значення фінансової інформації, достовірність, оперативність і об’єктивність якої дозволяють всім учасників господарського обороту уявити й зрозуміти фінансової стан і фінансові результати діяльності конкретного підприємства.

Основним джерелом інформації про економічну і фінансову діяльність підприємства є бухгалтерська звітність. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв’язує підприємство із суспільством і діловими партнерами − користувачами інформації про діяльність підприємства.

Залежно від джерел інформації і показників, які містяться у звітності, розрізняють фінансову (бухгалтерську), статистичну та оперативно-технічну звітність.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» усі підприємства та організації повинні на основі даних бухгалтерського обліку складати і подавати фінансову (бухгалтерську) звітність.

Бухгалтерська (фінансова) звітність містить показники (переважно у вартісних вимірниках) виробничої і фінансово-господарської діяльності, а також фінансового стану підприємства за певний звітний період. Вона складається на підставі належно оформлених документів і відображає системно всю діяльність підприємства. Фінансова звітність складається, як правило, на підставі даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність  впорядкована система взаємопов’язаних показників, що відображають умови і результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства, його фінансовий стан за звітний період та сукупність способів та прийомів узагальнення даних поточного обліку.

Фінансова звітність є важливим інструментом управління. Базуючись на даних бухгалтерського обліку, як системи суцільного, безперервного і суворо документального оформлення господарських процесів, вона дозволяє оцінити результати діяльності, прогнозувати напрямки підвищення ефективності господарювання.

Для керівництва підприємства необхідна достовірна інформація про наявні у господарстві ресурси, їхній склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану у відповідному порядку, одержують за допомогою бухгалтерського балансу.

Сутність бухгалтерського балансу виявляється в його призначенні, оскільки даний фінансовий звіт є способом економічного групування і узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням на певну дату.

Мета складання Балансу – надання користувачам повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Баланс дає можливість визначити склад та структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність засобів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості та інші показники. Отримання такої інформації – необхідна умова для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх вкладень капіталу та ступеня фінансових ризиків.

У бухгалтерському обліку слово «баланс» має двояке значення:

  • рівність підсумків, коли рівні підсумки записів по дебету і кредиті рахунків, підсумки записів по аналітичних рахунках і відповідному синтетичному рахунку, підсумки активу і пасиву бухгалтерського балансу і так далі;

  • бухгалтерський баланс підприємства як найбільш важлива форма бухгалтерської звітності, що узагальнено показує стан засобів організації в грошовій оцінці на визначену дату. За своєю формою він являє собою таблицю, розділену на дві частини, у якій, з однієї сторони (в активі), відбиваються засоби підприємства, а з іншої (у пасиві) − джерела їхнього утворення (горизонтальний баланс).

Для бухгалтерського балансу є обов’язковою рівність активу та пасиву, з якої випливає основне балансове рівняння:

Активи = Капітал + Зобов’язання . (2.1)

За основним балансовим рівнянням активи (майно) дорівнюють джерелам, за рахунок яких вони створені: власному капіталу та зобов’язанням. Активи i зобов’язання відображені в балансі за ознаками зростання ліквідності: спершу – малоліквідні (необоротні активи), далі – більш ліквідні (запаси, грошові кошти). Ліквідність розглядається як здатність швидко i без втрат конвертувати активи у найдорожчі з них – грошові кошти.

Активи i пасиви групуються в балансі за економічно однорідними ознаками. Групи однорідних активів, зобов’язань чи видів капіталу, відображені за одним рядком балансу i визначені однією сумою, називаються статтями балансу. Статті активів та зобов’язань відображаються в балансі окремо. Не допускається їх взаємне згортання, за винятком випадків, передбачених окремими П(С)БО. Однорідні групи активів i пасивів об’єднуються в розділи балансу.

Форма сучасного балансу побудована за принципом балансу нетто, в якому основні засоби і нематеріальні активи відображаються за залишковою вартістю.

Підсумки за балансовими статтями активу або пасиву називаються валютою балансу. Рівність підсумків активу і пасиву обумовлена принципом подвійності господарських операцій. У результаті активів не може бути більше, ніж джерел, за рахунок яких вони утворені.

Бухгалтерський баланс є реальним джерелом фінансової інформації і завдяки цьому:

1) керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством;

2) аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі аудіювання, планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку і зон можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта;

3) аналітики визначають напрямки фінансового аналізу.

Бухгалтерський баланс як один з основних елементів методу бухгалтерського обліку і найважливішої форми фінансової звітності, відображає вартість майна підприємства в цілому за активами і обсяги вкладеного в це майно власного та залученого капіталу за пасивами. Адресна частина балансу містить як мінімум назву компанії, її юридичний статус і дату складання звіту.

На сьогодні, згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов’язані подавати баланс разом з квартальною та річною фінансовою звітністю органам, до сфери управління яких вони відносяться, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом, органам виконавчої влади та іншим користувачам. Термін подання фінансової звітності встановлює Кабінет Міністрів України. Баланс підприємств не є комерційною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до НП(С)БО №1 у балансі (Звіті про фінансовий стан) відображаються на певну дату активи, зобов’язання та власний капітал підприємства.

Активи  – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Усі показники балансу підприємства моментні і характеризують його фінансовий стан за активами і зобов’язаннями на певний момент часу, як правило, на кінець останнього дня звітного періоду (місяця, кварталу, року).

Формування бухгалтерського обліку пройшло тривалий еволюційний шлях. Його зміст і будова змінювались залежно від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства. Кожному етапу розвитку суспільства властива своя побудова балансу, який поділявся за відповідними ознаками. До найтиповіших ознак (починаючи з 1925 року) в Україні відносили: джерела складання; строки складання; обсяг даних; зміст; форму.

У бухгалтерському обліку є безліч видів бухгалтерських балансів, які відрізняються залежно від цілі їх створення та особливості діяльності підприємства. На сьогодні пропонується класифікувати бухгалтерські баланси за певними ознаками. Класифікація бухгалтерських балансів наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Класифікація бухгалтерських балансів

№ п/п

Класифікаційна ознака

Назва балансу

Характеристика

1

2

3

4

1.

За термінами складання:

Вступний

Відображає початок господарської діяльності підприємства на момент його державної реєстрації.

Поточний

Формується протягом усього часу існування господарюючого суб’єкту. Початковий (початку періоду), проміжний (вводиться до складу проміжної звітності), кінцевий (наприкінці фінансового року, входить до складу річної звітності і являється генеральним).

Заключний

Складається на дату закінчення функціонування організації, при реорганізації.

Санаційний

Складаються з виявлення реального фінансового стану, коли підприємством перебуває у стані банкрутства.

Ліквідаційний

Складається при ліквідації організації з формування інформацію про майні, що буде розподілятися між кредиторами.

Розподільчий

Формується при реорганізації у вигляді поділу з урахуванням заключних балансів.

Об’єднуючий

Формується при реорганізації у вигляді приєднання, злиття з урахуванням заключних балансів.

2.

За джерелами складання:

Інвентарний

Складається виходячи з інвентаризації майна, і зобов’язань організації.

Книжковий

Складається з урахуванням даних бухгалтерського обліку, основа − Головна книга.

Генеральний

Складається з урахуванням даних Головної книги, які підлягають обов’язкової інвентаризації.

3.

За обсягом інформації:

Індивідуальний

Баланс однієї юридичної особи.

Зведений

Баланс однієї організації з різними філіями.

Консолідований

Складається на підставі Балансів підприємств, юридично самостійних, та дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

4.

За характером діяльності:

Основної діяльності

Баланси юридичних осіб в межах статутної діяльності.

Спільної діяльності

Окремий Баланс, який складається тим учасником, якому за угодою доручено ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність.

5.

За формами власності:

Державні, муніципальні, кооперативні, ко-лективні, приватні, змішані, спільних, організацій, грома-дських організації.

Вони різняться, переважно, за найважливішими джерелами залучення власних коштів.

Продовження таблиці 2.1

1

2

3

4

6.

За об’єктом відображення:

Самостійний

Баланс, який мають лише організації, які є юридичними особами.

Окремий

Складається структурними одиницями організацій.

7.

За формою:

Сальдовий

Бухгалтерський Баланс, в якому відображені тільки залишки за бухгалтерськими балансовими рахунками.

Оборотний

Оборотна відомість за синтетичними рахунками, де містяться як дані сальдо на початок і кінець звітного періоду, так і обороти за звітний період.

Шаховий

Баланс, в якому обороти по кожному рахунку наводяться не загальними підсумками, а з зазначенням кореспондуючих рахунків.

8.

За способом анулювання:

Баланс-брутто

Баланс, в валюту якого включено сальдо як основних, так і регулюючих рахунків.

Баланс-нетто

Баланс, в валюту якого не включено сальдо регулюючих рахунків.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності у більшості країн світу здійснюється на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, проте у кожної країни є свої вимоги та особливості облікового процесу.

В Україні вимоги до складання фінансових звітів регламентуються державними органами та визначені положеннями стандартами бухгалтерського обліку й іншими нормативними документами. Виходячи з цього можна виділити певні особливості, щодо бухгалтерського балансу, що складається підприємствами України:

1. Бухгалтерський баланс складається за формою, встановленою Міністерством фінансів України.

2. У балансі порівнюються дані на початок і кінець звітного періоду.

3. Статті балансу групуються за певною ознакою.

4. Не допускається взаємне погашення активів і пасивів балансу.

5. Статті балансу відображають дані бухгалтерського обліку, відповідно до фактичної наявності за результатами інвентаризації.

6. Оцінка статей здійснюється відповідно до П(с)БО.

Отже, бухгалтерський баланс дає змогу оцінити фінансово-майновий стан підприємства, дати характеристику стану господарських засобів і джерел їх формування на звітну дату в грошовому вимірнику. Регламентовану структуру балансу можна розглядати як порівняльну, оскільки всі показники наводяться в абсолютних величинах на початок і кінець звітного періоду. Це дає змогу оцінити показники в динаміці, аналізувати зміни в балансових статтях.

    1. Структура бухгалтерського балансу

Методологічні засади побудови бухгалтерського балансу та його форма визначені НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Згідно НП(С)БО 1 бухгалтерський баланс (форма 1) складається з адресної частини та безпосередньо табличної частини звіту.

У адресній частині балансу передбачається наявність таких обов’язкових реквізитів, як: назва підприємства, територія, на якій зареєстровано підприємство, форма власності, орган державного управління, галузь діяльності, вид економічної діяльності, одиниця виміру: тис. грн., та адреса підприємства, а також контрольна сума та дата, на яку складена звітність.

За формою баланс – таблиця, на лівій частині якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій частині, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів (у перекладі з лат. слово «актив» означає дійовий, діяти, діяльний; слово «пасив» – утримуваний, бездіяльний). Слова «актив» і «пасив» означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а потім – пасиву.

Узагальнена модель бухгалтерського балансу (для вcіx підприємств, за винятком суб’єктів малого підприємництва) наведена у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 − Узагальнена модель бухгалтерського балансу

Баланс

Актив

Пасив

Розділи активу

Розділи пасиву

І. Необоротні активи

І. Власний капітал

ІІ. Оборотні активи

ІІ. Довгострокові зобов’язання і забезпечення

ІІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття

ІІІ. Поточні зобов’язання і забезпечення

ІV. Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групи вибуття

Баланс

Баланс

Беручи загалом, можна сказати, що актив – це система показників, які відображують склад і розміщення засобів господарства, згрупованих у якісно однорідні групи; пасив балансу – це система показників, які відображають джерела утворення й цільове призначення засобів господарства, також згрупованих в якісно однорідні групи. З погляду політичної економії пасив є сумою вартостей, отриманих із різних джерел, а актив – це конкретні форми існування цих вартостей.

У порівнянні зі звітними формами баланс містить найбільшу кількість показників. Господарські засоби та джерела їх утворення групуються в балансі за економічно однорідними групами – статтями балансу. До кожної статті балансу включаються однакові за економічним змістом засоби господарства чи джерела їх утворення. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу). Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів: зареєстрований капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.

Статті балансу розподіляються на однойменні та комплексні. Однойменні статті відображають стан якогось одного виду господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція, зареєстрований капітал. Комплексні статті відображають стан кількох видів господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, стаття «Виробничі запаси» об’єднує матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо.

Кількість статей балансу не регламентується нормативними актами, але їх має бути стільки, щоб відобразити стан майна не тільки в цілому, а й згідно з його галузевими особливостями, щоб створити передумови для забезпечення контролю за збереженням майна, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, бути важливим джерелом інформації для аналізу та управління діяльністю підприємства. У зв'язку з цим Міністерство фінансів України розробляє та затверджує номенклатуру статей балансу, погоджуючи її з Держкомстатом України.

Для одержання узагальнених даних про стан та використання господарських засобів статті об’єднують в групи та розділи. При цьому назва і кількість статей балансу тісно пов’язані з класифікацією майна та джерел його утворення. А тому слід відрізняти три способи групування господарських засобів та джерел їх утворення, які відображаються на різних статтях балансу:

  • перший – за функціональною роллю господарських засобів (актив) та порядком утворення й цільовим призначенням (пасив);

  • другий – за способом перенесення вартості засобів виробництва на продукт, у створенні якого вони брали участь, а джерел – за формами утворення та цільовим призначенням;

  • третій – за цільовим призначенням засобів господарства і джерел їх утворення.

Групування статей балансу за першим способом відбувається для отримання даних про обсяг ресурсів підприємства в цілому з відокремлюванням закріплених за сферою виробництва засобів праці, предметів праці; сферою обігу – предметів обігу, коштів, коштів у розрахунках; невиробничою сферою – засобів довгострокового споживання, засобів короткострокового споживання. Відтак, для визначення обсягу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, закріплених за сферами виробництва, обігу і невиробничою сферою, за першою ознакою групують статті: основні засоби; виробничі запаси (матеріали, паливо, устаткування, запасні частини); незавершене виробництво; готова продукція; товари; кошти, цінні папери; дебіторська заборгованість покупців за відвантажену продукцію, векселі отримані, заборгованість підзвітних осіб та інших дебіторів; матеріальні цінності невиробничої сфери – актив балансу.

За порядком утворення й цільовим призначенням джерел утворення господарських засобів за першим способом групування об'єднують статті: джерела власних коштів (основної діяльності та цільового призначення) – статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, забезпечення наступних витрат і платежів; джерела позичених коштів – довгострокові кредити банків, довгострокові позикові кошти, короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, розрахунки з постачальниками, векселі видані, розрахунки з оплати праці, розрахунки з бюджетом, розрахунки зі страхування, розрахунки з іншими кредиторами, інші короткострокові пасиви.

З метою поліпшення використання даних балансу в управлінні, посилення аналітичної роботи на підприємстві групування статей балансу за другим способом здійснюється так, щоб отримати відомості про склад і обсяг основних і оборотних засобів. При цьому основні й оборотні засоби беруться з кожної сфери діяльності підприємства – виробництва, обігу, невиробничої сфери. Це дає змогу на підставі показників складу й обсягу основних засобів уявити загальний стан матеріально-технічної бази господарства. Нормальні показники оборотних засобів – це необхідна передумова нормального фінансового стану підприємства, який безпосередньо залежить від структури, обсягу й стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, коштів, розрахунків та інших активів.

Кінцеві результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства значною мірою залежать від того, наскільки господарські засоби та джерела їх утворення використовуються за цільовим призначенням. А тому на кожному підприємстві має бути створено дійовий контроль, чітко визначено об'єкти й суб'єкти контролю за цільовим використанням господарських засобів та їх джерел. У цих випадках об'єкти контролю здебільшого збігаються з назвами статей балансу, за винятком комплексних статей, які розподіляються на складові частини. Наприклад, організувати ефективний контроль за використанням оборотних засобів, що їх згруповано в статті балансу «Виробничі запаси», – неможливо. Тоді цю статтю розподіляють на такі підстатті (елементи): матеріали – сировина та інші матеріали, покупні напівфабрикати й комплектуючі вироби, конструкції та деталі, тара й тарні матеріали, мінеральні добрива та отрутохімікати, біопрепарати й медикаменти, матеріали, передані в переробку на сторону, інші матеріали; паливо – нафтопродукти, тверде паливо, інші види палива; будівельні матеріали й обладнання до встановлення – матеріали, конструкції та деталі, обладнання до встановлення вітчизняне, імпортне; запасні частини – запасні частини, обмінний фонд; насіння та корми – насіння, садивний матеріал, корми.

Статті дають можливість усебічно оцінити діяльність підприємства. А щоб ця оцінка була об'єктивною, треба дотримуватись єдності в оцінці самих статей балансу. Оцінку статей балансу регламентовано Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1], а також відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [П(С)БО], затвердженими Міністерством фінансів України.

Об'єднання статей балансу в економічно однорідні групи не є завершальним процесом їх групування. Усі статті балансу ще згруповують у розділи, яких в активі є три, а в пасиві – п'ять.

Отже, статті балансу згруповано так, щоб порівнюючи підсумки розділів активу і пасиву та окремих їх показників, можна було робити загальні висновки про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Природа балансу потребує рівності його активу й пасиву. Це зумовлено тим, що і в активі, і в пасиві відображаються ті самі засоби. Звідси випливають такі правила:

  • актив дорівнює пасиву балансу, тобто підсумки активу і пасиву мають бути однаковими;

  • загальний підсумок активу дорівнює сумі показників всіх його статей;

  • сума показників усіх статей активу дорівнює сумі показників усіх статей пасиву балансу.

Загальні підсумки активу і пасиву балансу рівні між собою. Це обов’язкова умова правильності його складання. У цьому виявляється балансове рівняння. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображено у вартісній оцінці одні й ті ж господарські засоби, тільки згруповані за різними ознаками: в активі – за складом і розміщенням, у пасиві – за джерелами їх формування. Кожна група господарських засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх формування, відображене в пасиві балансу. Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених при його складанні. Отже, бухгалтерський баланс – це фіксування на певну дату (як правило, 1-ше число місяця) активів і пасивів, які складаються з окремих статей, рівність активів і пасивів у грошовій оцінці.

Бухгалтерський баланс – це не тільки метод узагальнення інформації про стан та склад господарських засобів підприємства і джерел їх формування, а й форма фінансової звітності, яка містить важливу інформацію про фінансовий стан підприємства. Тому необхідно вміти не тільки складати баланс, а й розуміти його, вміти його читати з метою економічного аналізу.

Читати баланс – це вміти всебічно розуміти й аналізувати його статті, в яких на певну дату відображаються майновий стан підприємства, розміщення засобів і джерел, розмір власних коштів, стан розрахунків та платоспроможність. Вміння читати баланс – це економічне і правове розуміння змісту кожної його статті, способу її оцінки та взаємозв’язку з іншими статтями.

Читати баланс повинні вміти керівники, власники, працівники економічних, фінансових і бухгалтерських служб підприємства, менеджери, акціонери, кредитори з метою прийняття управлінських рішень.

Балансове рівняння Активи = Пасивам є необхідною умовою розгляду балансу як за формою, так і за змістом. Власне з цього розпочинається ознайомлення з бухгалтерським балансом.

Співвідношення Активи = Капітал + Зобов’язання умовно можна назвати структурним, оскільки засвідчує, з одного боку, склад майна – основні, оборотні засоби, тобто величину засобів вкладених у господарську діяльність, а з іншого – хто і в якій формі брав участь у створенні (формуванні) майна підприємства (власний капітал, кредити банків, кредиторська заборгованість постачальникам тощо). Зміна частки власних і залучених засобів буде свідчити про ступінь фінансової залежності підприємства від власників, акціонерів та кредиторів. За структурою бухгалтерського балансу можна визначити належність підприємства до певної галузі (виду) економічної діяльності (промисловості, сільського господарства, торгівлі, банківської, бюджетної діяльності тощо); організаційно-правових форм господарювання (приватне, колективне, комунальне, державне підприємство, господарське товариство тощо), за економічним призначенням продукту (продукція, виконані роботи, надані послуги).

Ще одне співвідношення Капітал = Активи – Зобов’язання завжди характеризує вартість чистих активів, тобто майна, яке остаточно, після вирахування зобов’язань, є власністю підприємства і може бути об’єктом розподілу між засновниками чи акціонерами при ліквідації підприємства чи його закритті.

Як відомо з попереднього, баланс – це моментний показник зафіксованих на певну дату активів і пасивів підприємства. Причому у звітній формі балансу є дві дати: на початок звітного періоду і на кінець звітного періоду. Ця обставина дає можливість зіставляти показники балансу як у цілому, так і складові активу і пасиву в часі, визначати динаміку активів, зміни частки окремих статей чи розділів балансу, тобто структурні зрушення.

Проте, в процесі господарської діяльності відбувається безперервний рух засобів, зміна їх складу, розміщення та зміни у джерелах їх формування. Засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються. Внаслідок чого змінюються і окремі статті балансу. В окремих випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.

Усі господарські операції за характером змін, які вони викликають у стані засобів та джерелах їх утворення (в активі і пасиві балансу), поділяються на чотири типи.

Операції першого типу характеризують зміни у складі господарських засобів і зумовлюють зміни в активі балансу: одна стаття активу збільшується, а друга зменшується на однакову суму. До операцій такого типу належать: відпуск матеріалів у виробництво; надходження заборгованості від дебіторів у касу або на поточний рахунок підприємства; видача коштів із каси підзвітним особам; оприбуткування готової продукції із виробництва тощо.

Операції другого типу викликають зміни у джерелах формування господарських засобів, що призводить до змін двох статей пасиву балансу: одна стаття пасиву збільшується, а друга – зменшується на одну і ту ж суму. До операцій такого типу відносять: погашення заборгованості постачальникам за рахунок отриманих кредитів банку; утримання податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати робітників і службовців, що підлягає перерахуванню до бюджету та ін.

Операції третього типу характеризують надходження, додаткове залучення господарських засобів в оборот підприємства, зумовлюють збільшення залишків на одну і ту же суму на відповідних статтях активу і пасиву балансу. Загальний підсумок при цьому теж збільшується, але рівність підсумків активу і пасиву не порушується. До операцій такого типу можна віднести: зарахування кредиту, наданого банком, на рахунок підприємства; зарахування на баланс основних засобів, введених в експлуатацію, з одночасним збільшенням статутного капіталу, як джерела їх утворення; нарахування заробітної плати працівникам з одночасним збільшенням витрат виробництва тощо.

Операції четвертого типу характеризують вибуття засобів із підприємства, призводять до зменшення на ту саму суму залишків відповідних статей активу і пасиву балансу. Загальний підсумок балансу при цьому також зменшується, але рівність підсумків активу і пасиву зберігається. До операцій такого типу відносять: списання з балансу основних засобів і, відповідно, зменшення статутного капіталу; погашення заборгованості (з поточного або іншого рахунка) постачальникам за матеріали, підрядникам за послуги; перерахування до бюджету податків та інших платежів.

Розглянуті чотири типи операцій охоплюють всі можливі варіанти змін у балансі і дають змогу зробити наступні висновки:

1) кожна господарська операція вносить зміни не менше ніж у дві статті балансу. Це зумовлено особливостями кругообігу засобів, у процесі якого відбуваються зміни або в складі засобів господарства, або в складі їх джерел, або одночасно і в складі засобів і в складі джерел їх формування;

2) підсумки активу і пасиву балансу змінюються тільки у тому випадку, коли господарська операція стосується одночасно і засобів господарства і джерел їх утворення. Тобто при надходженні засобів або при їх вибутті (операції третього і четвертого типів). Операції ж, що зумовлюють тільки перегрупування засобів у активі або зміни їх джерел в пасиві балансу, на підсумок балансу не впливають.

3) рівність підсумків активу і пасиву балансу зберігаються після будь-якої операції. Ця рівність зумовлена тим, що всі операції викликають або перегрупування залишків у статтях активу чи пасиву або одночасне збільшення або зменшення на однакову суму статей активу і пасиву.

Отже, структура бухгалтерського балансу дає змо­гу пізнати підприємство, тому не випадково баланс є першою формою звіту про фінан­совий стан підприємства.

Господарські засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються, що приводить і до зміни окремих статей балансу в активі й пасиві. У деяких випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.

    1. Оцінка та характеристика статей активу бухгалтерського балансу

До прийняття національних стандартів бухгалтерського обліку у нормативних актах не було визначення поняття «активи».

Активами називали господарські засоби, наявні на підприємстві. Прийняті положення (стандарти) містять нові підходи до визначення і визнання активів.

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до одержання економічних вигод у майбутньому.

Звідси, для того щоб визначити, чи буде той чи інший об'єкт обліковуватися в складі активів, потрібно, щоб цей об'єкт відповідав трьом критеріям:

1) цей об'єкт отриманий у результаті минулих операцій або подій;

2) він контролюється підприємством;

3) використання його в майбутньому приведе до одержання економічних вигод.

Основна відмінність від підходу до визначення активів полягає в тому, що активи  це те, що принесе в майбутньому економічні вигоди.

Економічна вигода  потенційна можливість одержання підприємством грошових коштів від використання активів.

Підприємство оцінює ймовірність одержання майбутніх економічних вигод на підставі інформації, що йому відома на момент складання звітності.

Отже, активи  це не всі ресурси, що є на підприємстві, а тільки ті з них, які принесуть у майбутньому економічну вигоду. Якщо на дату складання Балансу підприємство знає, що актив не є джерелом вигоди (він не може бути ні використаний, ні проданий), такий актив не може бути відображений у Балансі, а має бути списаним на витрати, що будуть відображені в Звіті про фінансові результати.

У зв’язку з цим основні засоби, нематеріальні активи, запаси (матеріали, запасні частини, МШП), а також всі інші активи, не придатні до використання, що втратили свою корисність для підприємства, не можуть бути визнані активами, а отже, підлягають списанню.

Витрати на придбання і створення активів, які не можуть бути відображені в Балансі, підлягають списанню на витрати звітного періоду.

Активи і зобов’язання нової форми Балансу розподілені на оборотні і необоротні (довгострокові і поточні) відповідно до періоду, протягом якого активи будуть реалізовані або використані, а зобов’язання - погашені.

Актив класифікується як оборотний, якщо:

  • передбачається, що він буде реалізований або буде утримуватися для продажу або використання протягом операційного циклу підприємства;

  • він утримується в комерційних цілях або буде використаний (реалізований) протягом 12 місяців із дати Балансу.

Операційний цикл  це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням грошей від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг, у Полтавському лісгоспі операційний цикл триває один календарний рік.

У ринковій економіці під активами балансу розуміється майнова маса, що повинна активно працювати і приносити прибуток. Статті активу розташовуються по визначеній системі. В Україні актив балансу будується в порядку зростаючої ліквідності і поділяється на три розділи: необоротні активи, оборотні активи й необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття.

У статті «Нематеріальні активи» відображається вартість об’єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи». У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума накопиченої амортизації. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою накопиченої амортизації, яка наводиться у дужках.

У статті «Незавершені капітальні інвестиції» відображається вартість незавершених на дату балансу капітальних інвестицій в необоротні активи на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість необоротних активів), виготовлення, створення, вирощування, придбання об’єктів основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових біологічних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу).

У статті «Основні засоби» наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також вартість основних засобів, отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.

У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів (у дужках) та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу.

У статті «Інвестиційна нерухомість» відображається вартість об’єктів, що віднесені до інвестиційної нерухомості згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», У цій статті наводиться справедлива вартість інвестиційної нерухомості, визначена на дату балансу. У разі якщо відповідно до зазначеного положення (стандарту) бухгалтерського обліку інвестиційна нерухомість обліковується за первісною вартістю, у цій статті наводиться її залишкова вартість, яка включається до підсумку балансу, при цьому у додаткових статтях окремо наводяться первісна вартість інвестиційної нерухомості та сума зносу (у дужках).

У статті «Довгострокові біологічні активи» відображається вартість довгострокових біологічних активів, облік яких ведеться за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи». У цій статті наводиться справедлива вартість довгострокових біологічних активів. У разі якщо відповідно до Положення (стандарту) 30 довгострокові біологічні активи обліковуються за первісною вартістю, у цій статті наводиться їх залишкова вартість, яка включається до підсумку балансу, при цьому у додаткових статтях окремо наводяться їх первісна вартість та сума накопиченої амортизації (у дужках).

У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку обліковуються методом участі в капіталі.

У статті «Довгострокова дебіторська заборгованість» відображається заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті «Відстрочені податкові активи» відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах, що визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток».

У статті «Інші необоротні активи» наводиться вартість необоротних активів, для відображення яких за ознаками суттєвості неможна було виділити окрему статтю, або які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Необоротні активи».

У статті «Запаси» відображається загальна вартість активів, які визнаються запасами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», зокрема, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

У разі відповідності ознакам суттєвості може бути окремо наведена у додаткових статтях інформація про вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів. До підсумку балансу включається загальна вартість запасів, інформація про вартість окремих складових запасів наводиться у додаткових статтях в межах загальної суми.

У статті «Поточні біологічні активи» відображається вартість поточних біологічних активів тваринництва (дорослі тварини на відгодівлі і в нагулі, птиця, звірі, кролики, дорослі тварини, вибракувані з основного стада для реалізації, молодняк тварин на вирощуванні і відгодівлі) в оцінці за справедливою або первісною вартістю, а також рослинництва (зернові, технічні, овочеві та інші культури) в оцінці за справедливою вартістю, облік яких ведеться згідно з Положенням (стандартом) 30.

У статті «Дебіторська заборгованість за продукцію товари, роботи, послуги» відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем, якщо така інформація наводиться в окремій статті), скоригована на резерв сумнівних боргів (нетто).

У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами» відображається сума авансів, наданих іншим підприємствам, а також сума авансового внеску з податку на прибуток у випадках передбачених законодавством.

У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» відображається дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету. Окремо наводиться дебіторська заборгованість з податку на прибуток.

У статті «Інша поточна дебіторська заборгованість» відображається заборгованість дебіторів, яка не відображена в окремих статтях щодо розкриття інформації про дебіторську заборгованість або яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

Показники дебіторської заборгованості наводяться у балансі за вартістю, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за №725/4018 (зі змінами) (далі — Положення (стандарт) 10).

У статті «Поточні фінансові інвестиції» відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів), а також сума довгострокових фінансових інвестицій, які підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті «Гроші та їх еквіваленти» відображаються готівка в касі підприємства, гроші на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути вільно використані для поточних операцій, а також грошові кошти в дорозі, електронні гроші, еквіваленти грошей. У цій статті наводяться кошти в національній або іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, виключаються зі складу оборотних активів та відображаються як необоротні активи.

У разі відповідності ознакам суттєвості, окремо може бути наведена у додаткових статтях інформація про готівку та гроші на рахунках в банку. До підсумку балансу включається загальна сума грошей та їх еквівалентів, інформація про готівку і гроші на рахунках в банку наводиться у додаткових статтях в межах загальної суми.

У статті «Витрати майбутніх періодів» відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

У статті «Інші оборотні активи» відображаються суми оборотних активів, для відображення яких за ознаками суттєвості неможна було виділити окрему статтю або які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Оборотні активи».

У третьому розділі активу балансу «Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття» відображається вартість необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу, що визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2003 року №617, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2003 року за №1054/8375 (зі змінами).

Отже, актив балансу  система показників, яка надає інформацію про господарські засоби за їх складом і функціональним призначенням у процесі діяльності підприємства.