- •3. Мистецтво як важлива складова духовної культури. Його види та стилі.
- •4. Загальна характеристика елітарної, масової та народної культури.
- •5. Трипільська культура та її роль у подальшому розвитку української культури.
- •6. Досягнення та значення скіфської культури.
- •7. Грецька колонізація Північного Причорномор’я. Античні впливи на розвиток української культури.
- •8. Формування та особливості східнослов’янської культури.
- •9. Запровадження християнства та його вплив на розвиток культури Київської Русі.
- •10.Розвиток освіти Київської Русі. Основні види навчальних закладів, що з’явилися після прийняття християнства.
- •11. Писемна література.
- •12. Особливості розвитку архітектури.
- •13. Види і жанри образотворчого мистецтва.
- •14. Особливості музичного мистецтва.
- •15. Соціально-політична та культурна ситуація в Галичині та на Волині у хіі – хііі століттях.
- •16.Розвиток освіти та літератури.
- •17. Розвиток архітектури, живопису
- •18. Художніх ремесел, музики.
- •19.Історичні умови розвитку української культури у хіv – першій половині хvіі ст.
- •20.Братства
- •21.Розвиток української освіти у хvi – першій половині хvii ст.: головні тенденції, типи шкіл.
- •22.Острозький культурний осередок та його роль у розвитку української культури.
- •24.Українська література хvi – першої половини хvii ст.: традиційні та нові жанри.
- •25.Основні тенденції розвитку архітектури й образотворчого мистецтва України литовсько-польської доби.
- •26.Загальна характеристика історичних умов розвитку культури України другої половини хvіі – хvііі ст.
- •27. Києво-Могилянська академія – перший вищий навчальний заклад України європейського типу. Петро Могила та його роль у розвитку культури України.
- •28.Українська барокова література: драматичне письменство, козацькі літописи, проповідницька та публіцистична проза, поезія.
- •29.Г. С. Сковорода як видатний діяч української культури.
- •30. Українська барокове зодчество. Козацьке бароко в архітектурі Полтавщини.
- •31. Особливості розвитку українського живопису і графіки у другій половини хvii – хviii столітті
- •32. Українське музичне й театральне мистецтво другої половини хvii – хviii ст
- •33. Українське національно-культурне відродження хiх – початку хх століття: сутність, етапи і чинники розвитку
- •34. Українська освіта у хіх – на початку хх ст.: тенденції розвитку, здобутки та проблеми
- •35. Провідні досягнення української науки у хіх – на початку хх століття (етнографія, історія, філологія, педагогіка, математика, фізика, хімія, біологія, фізіологія, медицина та ін.).
- •36. Розвиток української мови та асиміляційні заходи російського самодержавства щодо української культури в хіх столітті (Валуєвський циркуляр 1863 року та Емський указ 1876 року).
- •38, Становлення та розвиток професійного театру в Україні у хіх столітті. Роль і місце Полтави в цьому процесі.
- •39. Архітектура та скульптура України хiх – початку хх ст.: стилістичні напрями
- •41 Розвиток українського живопису та графіки у хiх – на початку хх ст.
- •42 Українська культура в роки боротьби за державну незалежність (1917 – 1920 рр.).
- •43 Радянська політика “українізації” та її вплив на розвиток культури України у 1920-х – на початку 1930-х рр.
- •44 Національна культура в умовах сталінського тоталітаризму 1930-х років. “Розстріляне відродження” в українській культурі.
- •45 Розвиток української культури у роки Другої світової війни та у перше повоєнне десятиріччя.
- •46 Українська культура у роки хрущовської “відлиги” (1953 – 1964 рр.). “Шістдесятництво”.
- •47 Кризові явища у культурі урср 1970-х – 1980-х рр. Дисидентський рух в Україні та його вплив на культурний розвиток.
- •48 Культура урср у 1985 – 1991 рр.: тенденції розвитку та проблеми.
- •50. Проблеми розвитку культури України у ххі столітті.
18. Художніх ремесел, музики.
Продовжувалися також традиції художніх ремесел попередньої доби. Зокрема, дуже високого рівня розвитку досягла ювелірна справа. Серед найвідоміших технік цього ремесла – зернь, скань, чернь, карбування, інкрустація, тонке литво тощо. Також високого розвитку досягли ковальська і гончарна галузі ремесла. Розвиток музичного мистецтва також був генетично пов’язаний із київською добою. триває подальший розвиток мистецтва скоморохів – народних лицедіїв, співаків, музик, танцюристів. При князівських дворах зосереджувалися співці, котрі складали «хвали» на честь бойових подвигів князів та їхніх дружинників.
19.Історичні умови розвитку української культури у хіv – першій половині хvіі ст.
У ХІV – першій пол. ХVІІ ст. українська культура розвивалася в надзвичайно складних умовах. До них слід віднести:
роз’єднаність українських земель;
відсутність єдиного політичного центру;
соціальне і національне гноблення з боку польських, литовських, угорських, турецьких та інших іноземних загарбників;
постійну жорстоку агресію татар.
Більша частина українських земель знаходиласяу складі Литовської та Польської держав. Разом із тим ХІV – ХVІ ст. – це час подальшого формування українського народу, активізація його боротьби проти польсько-литовського панування, поява на історичній арені України такого самобутнього в політико-культурному контексті явища, яким було українське козацтво. Тому головним питанням культурного життя цієї доби було національне питання.
Культурні процеси перебували у прямій залежності й підпорядкуванні інтересам національно-визвольної боротьби.
Підкреслюючи свою національну окремішність і генетичну спорідненість із культурою Київської Русі, представники культурної еліти до середини ХVІІ ст. іменують себе русинами, рутенцями, роксоланами. Поряд із тим, відомий із давньоруських часів термін “Україна”, передусім у зв’язку з розвитком козацтва і його колонізаційним рухом на південь та схід, також набуває значного поширення і поступово прокладає собі шлях до утвердження в ролі не тільки топоніма, але й етноніма.
Найважливішим чинником та необхідною умовою поступу національної культури був розвиток української мови. Як відомо, офіційною мовою Литовської держави була “руська мова”, що склалася на основі синтезу писемної церковнослов’янської та елементів усної давньоруської мови доби Київської Русі. Ця мова протягом ХІV – ХVІ ст. зазнала помітного розвитку шляхом подальшого збагачення елементами усної народної мови та запозичення й освоєння іншомовної лексики. Україна, перебуваючи у складі Литовської держави, значно переважала останню за рівнем своєї культури. Українці на державній службі вводили в загальний ужиток свою мову, звичаї, право.
У цілому ж державно-політичний симбіоз із Литвою дав українцям досить небагато культурно-цивілізаційних надбань. Велике князівство Литовське так і не стало міцною стабільною державою. Під тиском цих украй несприятливих зовнішніх обставин починається повільний процес трансформації традиційної народної культури, який, зрештою, привів до виникнення культури власне української, процес до часу непомітний, але незворотний.
Ще однією особливістю розвитку української культури у зазначений період було те, що на тлі розвою народної культури традиційні центри культури високої – князівські двори й монастирі – до певного часу лишалися надто далекими від потужних культуротворчих процесів у народній українській масі. Давні удільні князівські роди поступово дрібніють і вироджуються. Особливо цей процес стає помітний від ХVІ ст., коли провідну роль починають відігравати польські впливи (після Люблінської унії 1569 р.) і спостерігається масова денаціоналізація української шляхти внаслідок переходу в унію чи покатоличення цілої низки знатних українських родів. Саме у ХVІ – першій половині ХVІІ ст. українська культура й православна церква як ідеологічна підвалина цієї культури зазнають найтяжчих і найвідвертіших утисків із боку польських колонізаторів.
Таким чином, українська культура у ХІV – першій половині ХVІІ ст. розвивалася за складних, певною мірою трагічних умов. Однак культуротворчі процеси не припинялися і мали своєрідні результати.