- •3. Мистецтво як важлива складова духовної культури. Його види та стилі.
- •4. Загальна характеристика елітарної, масової та народної культури.
- •5. Трипільська культура та її роль у подальшому розвитку української культури.
- •6. Досягнення та значення скіфської культури.
- •7. Грецька колонізація Північного Причорномор’я. Античні впливи на розвиток української культури.
- •8. Формування та особливості східнослов’янської культури.
- •9. Запровадження християнства та його вплив на розвиток культури Київської Русі.
- •10.Розвиток освіти Київської Русі. Основні види навчальних закладів, що з’явилися після прийняття християнства.
- •11. Писемна література.
- •12. Особливості розвитку архітектури.
- •13. Види і жанри образотворчого мистецтва.
- •14. Особливості музичного мистецтва.
- •15. Соціально-політична та культурна ситуація в Галичині та на Волині у хіі – хііі століттях.
- •16.Розвиток освіти та літератури.
- •17. Розвиток архітектури, живопису
- •18. Художніх ремесел, музики.
- •19.Історичні умови розвитку української культури у хіv – першій половині хvіі ст.
- •20.Братства
- •21.Розвиток української освіти у хvi – першій половині хvii ст.: головні тенденції, типи шкіл.
- •22.Острозький культурний осередок та його роль у розвитку української культури.
- •24.Українська література хvi – першої половини хvii ст.: традиційні та нові жанри.
- •25.Основні тенденції розвитку архітектури й образотворчого мистецтва України литовсько-польської доби.
- •26.Загальна характеристика історичних умов розвитку культури України другої половини хvіі – хvііі ст.
- •27. Києво-Могилянська академія – перший вищий навчальний заклад України європейського типу. Петро Могила та його роль у розвитку культури України.
- •28.Українська барокова література: драматичне письменство, козацькі літописи, проповідницька та публіцистична проза, поезія.
- •29.Г. С. Сковорода як видатний діяч української культури.
- •30. Українська барокове зодчество. Козацьке бароко в архітектурі Полтавщини.
- •31. Особливості розвитку українського живопису і графіки у другій половини хvii – хviii столітті
- •32. Українське музичне й театральне мистецтво другої половини хvii – хviii ст
- •33. Українське національно-культурне відродження хiх – початку хх століття: сутність, етапи і чинники розвитку
- •34. Українська освіта у хіх – на початку хх ст.: тенденції розвитку, здобутки та проблеми
- •35. Провідні досягнення української науки у хіх – на початку хх століття (етнографія, історія, філологія, педагогіка, математика, фізика, хімія, біологія, фізіологія, медицина та ін.).
- •36. Розвиток української мови та асиміляційні заходи російського самодержавства щодо української культури в хіх столітті (Валуєвський циркуляр 1863 року та Емський указ 1876 року).
- •38, Становлення та розвиток професійного театру в Україні у хіх столітті. Роль і місце Полтави в цьому процесі.
- •39. Архітектура та скульптура України хiх – початку хх ст.: стилістичні напрями
- •41 Розвиток українського живопису та графіки у хiх – на початку хх ст.
- •42 Українська культура в роки боротьби за державну незалежність (1917 – 1920 рр.).
- •43 Радянська політика “українізації” та її вплив на розвиток культури України у 1920-х – на початку 1930-х рр.
- •44 Національна культура в умовах сталінського тоталітаризму 1930-х років. “Розстріляне відродження” в українській культурі.
- •45 Розвиток української культури у роки Другої світової війни та у перше повоєнне десятиріччя.
- •46 Українська культура у роки хрущовської “відлиги” (1953 – 1964 рр.). “Шістдесятництво”.
- •47 Кризові явища у культурі урср 1970-х – 1980-х рр. Дисидентський рух в Україні та його вплив на культурний розвиток.
- •48 Культура урср у 1985 – 1991 рр.: тенденції розвитку та проблеми.
- •50. Проблеми розвитку культури України у ххі столітті.
16.Розвиток освіти та літератури.
Монголо-татарська навала негативно позначилася на розвиткові писемності й освіти, проте культурний розвиток Русі не припинявся.
У цей час писемність перестала бути привілеєм лише феодальної верхівки, вона стала звичайним явищем і у середовищі городян. Серед місцевих князів багато уваги приділяли розвитку освіти князі Володимирко та Ярослав Осмомисл. Особливість шкільної політики останнього полягала в тому, що він розгортав мережу шкіл коштом неоподаткованих прибутків монастирів. Ще в період правління князя Володимирка в Галичі, ймовірно, було відкрито й бібліотеку. Адже при Ярославі Осмомислі ця бібліотека була однією з найкращих на Русі.Книжкова справа продовжувала розвиватися при церквах і, особливо, при монасирях, де діяли рукописні книжкові майстерні.
Подальшого розвитку набула література – як перекладна, так і оригінальна. Зокрема, розвиався жанр літописання. В Галицько-Волинській землі в другій половині XIII ст. створений відомий Галицько-волинський літопис, котрий охоплює події з 1201 по 1291 р.
Культурні традиції Київської Русі продовжувалися в таких видах оригінального письменства, як ораторська, житійна та паломницька проза. Видатним представником ораторської прози був архімандрит Києво-Печерського монастиря Серапіон (помер у 1275 р.). У його «Словах» відтворені умови життя народу за монголо-татарського нашестя. Виникли й суто літературні, художні твори, в яких утілилися риси усної народної иворчості. Перекладна література переважно мала церковний характер.
17. Розвиток архітектури, живопису
В архітектурі за функціональним призначенням переважає культова (церковна та монастирська) та фортифікаційна (оборонна). Стилістично архітектура цього часу поєднує елементи вітчизняного зодчества із романськими впливами. Протягом ХІІ –ХІІІ cт. велике кам’яне церковне будівництво здійснювалося в Галичі. Зокрема, було зведено кам’яний князівський палац, Успенський собор. У цей час зводиться низка нових фортець і відбудовуються старі, зруйновані ординцями. Тобто зростає роль фортифікаційної архітектури, що було пов’язано з необхідністю захисту власних територій від чужоземних нападників. У цей час виникає новий тип оборонних споруд – з великою кількістю башт і центральною вежею-донжоном. У другій половині ХІІІ cт. розпочинається будівництво кам’яних замків.Нові тенденції з’являються і в культовому будівництві. Вони відбилися у спорудженні підкреслено урочистих храмів. У цих спорудах візантійський стиль переходить у нові форми – перероблені на місцевому ґрунті західно- та південноєвропейські, своєрідно переплітаються візантійсько-руський та готичний стилі.
Живопис цієї доби був представлений насамперед монументальними його видами.Храми та палаци прикрашалися мозаїками та фресками. Не втрачав свого значення також і головний жанр станкового живопису – іконопис. Всенародне горе, героїчна оборона міст і сіл від ординців знайшли відображення в українському іконописному мистецтві XIII —XIV століть. Тематика його не змінилася, бо основні сюжети були запозичені з Візантії ще при запровадженні християнства. Малярство зокрема стало одним із видів мистецтва, в якому знайшли своє вираження ідеї визволення українського народу із золотоординського ярма.
Ще один важливий вид живопису – книжкова мініатюра (ілюстрації до рукописних книг), а також художнє оздоблення книг, що також коренями сягає ще часів Київської Русі.
Скульптура була представлена виключно рельєфами та різьбою по каменю, котрі були обов’язковим атрибутом оздоблення як інтер’єрів, так і екстер’єрів будівель.