- •3. Мистецтво як важлива складова духовної культури. Його види та стилі.
- •4. Загальна характеристика елітарної, масової та народної культури.
- •5. Трипільська культура та її роль у подальшому розвитку української культури.
- •6. Досягнення та значення скіфської культури.
- •7. Грецька колонізація Північного Причорномор’я. Античні впливи на розвиток української культури.
- •8. Формування та особливості східнослов’янської культури.
- •9. Запровадження християнства та його вплив на розвиток культури Київської Русі.
- •10.Розвиток освіти Київської Русі. Основні види навчальних закладів, що з’явилися після прийняття християнства.
- •11. Писемна література.
- •12. Особливості розвитку архітектури.
- •13. Види і жанри образотворчого мистецтва.
- •14. Особливості музичного мистецтва.
- •15. Соціально-політична та культурна ситуація в Галичині та на Волині у хіі – хііі століттях.
- •16.Розвиток освіти та літератури.
- •17. Розвиток архітектури, живопису
- •18. Художніх ремесел, музики.
- •19.Історичні умови розвитку української культури у хіv – першій половині хvіі ст.
- •20.Братства
- •21.Розвиток української освіти у хvi – першій половині хvii ст.: головні тенденції, типи шкіл.
- •22.Острозький культурний осередок та його роль у розвитку української культури.
- •24.Українська література хvi – першої половини хvii ст.: традиційні та нові жанри.
- •25.Основні тенденції розвитку архітектури й образотворчого мистецтва України литовсько-польської доби.
- •26.Загальна характеристика історичних умов розвитку культури України другої половини хvіі – хvііі ст.
- •27. Києво-Могилянська академія – перший вищий навчальний заклад України європейського типу. Петро Могила та його роль у розвитку культури України.
- •28.Українська барокова література: драматичне письменство, козацькі літописи, проповідницька та публіцистична проза, поезія.
- •29.Г. С. Сковорода як видатний діяч української культури.
- •30. Українська барокове зодчество. Козацьке бароко в архітектурі Полтавщини.
- •31. Особливості розвитку українського живопису і графіки у другій половини хvii – хviii столітті
- •32. Українське музичне й театральне мистецтво другої половини хvii – хviii ст
- •33. Українське національно-культурне відродження хiх – початку хх століття: сутність, етапи і чинники розвитку
- •34. Українська освіта у хіх – на початку хх ст.: тенденції розвитку, здобутки та проблеми
- •35. Провідні досягнення української науки у хіх – на початку хх століття (етнографія, історія, філологія, педагогіка, математика, фізика, хімія, біологія, фізіологія, медицина та ін.).
- •36. Розвиток української мови та асиміляційні заходи російського самодержавства щодо української культури в хіх столітті (Валуєвський циркуляр 1863 року та Емський указ 1876 року).
- •38, Становлення та розвиток професійного театру в Україні у хіх столітті. Роль і місце Полтави в цьому процесі.
- •39. Архітектура та скульптура України хiх – початку хх ст.: стилістичні напрями
- •41 Розвиток українського живопису та графіки у хiх – на початку хх ст.
- •42 Українська культура в роки боротьби за державну незалежність (1917 – 1920 рр.).
- •43 Радянська політика “українізації” та її вплив на розвиток культури України у 1920-х – на початку 1930-х рр.
- •44 Національна культура в умовах сталінського тоталітаризму 1930-х років. “Розстріляне відродження” в українській культурі.
- •45 Розвиток української культури у роки Другої світової війни та у перше повоєнне десятиріччя.
- •46 Українська культура у роки хрущовської “відлиги” (1953 – 1964 рр.). “Шістдесятництво”.
- •47 Кризові явища у культурі урср 1970-х – 1980-х рр. Дисидентський рух в Україні та його вплив на культурний розвиток.
- •48 Культура урср у 1985 – 1991 рр.: тенденції розвитку та проблеми.
- •50. Проблеми розвитку культури України у ххі столітті.
7. Грецька колонізація Північного Причорномор’я. Античні впливи на розвиток української культури.
Із загальної історії стародавнього світу згадаймо, що з VII ст. до н. е. у Північному Причорномор'ї починається грецька колонізація. Вона відбувалася в кілька етапів: вибір місця для колонії, набір колоністів, призначення керівника, саме переселення, заснування поселення і розвиток нового поліса.
Колоністи намагалися відразу стати політично та економічно незалежними від метрополіїТак з'являються міста-держави: Ольвія (Очаківський р-н Миколаївської обл.), Тіра (м. Білгород-Дністровський), Херсонес (Севастополь), Пантикапей (КерчГрецька колонія складалася з центра — поліса, а також із прилеглих землеробських поселень (хори)Економічним базисом полісів була антична форма земельної власності, яка у греків мала подвійний характер: як власність державна і як власність приватна. Вищим органом державної влади були народні збори (екклесія).
Нова держава — Боспорське царство ,а Пантикапей став центром Боспорського царства — об'єднувала територію Керченського і Таманського півостровів, а також південне узбережжя Азовського моря аж до гирла Дону. Державний устрій Боспорського царства — рабовласницька монархія. Суспільний лад Боспорського царства характеризувався наявністю рабовласників і рабів. На чолі держави стояв спадковий цар. Функції виконавчої влади виконували посадові особи, призначені царем Земля в Боспорському царстві була державною власністю, і розпоряджатися нею міг лише цар. Водночас із рабською працею застосовувалася праця землеробського залежного населення (пелати). В 107 р. до н. е. Боспорське царство перейшло під владу царя Понту Мітрідата Євпатора.Більшість грецьких міст-полісів припинила своє існування у IV ст. н.е. й лише Крим залишився в руках Візантії.Незважаючи на те, що грецькі міста-поліси були першими на території України організованими державами з високим рівнем культурного життя й мали позитивний вплив на інші, в тому числі і українські племена, все ж їх, а також Боспорське царство не можна вважати представниками української державності, хоч вони й діяли в Україні. Для грецьких колоністів «варвари» були тільки предметом експлуатації; грецькі колонії не зжилися з Україною, а репрезентували тут чужі інтереси.
8. Формування та особливості східнослов’янської культури.
Слов'яни – автохонне населення сучасної України.У VI ст. н.е. готський історик Іордан говорить про дві великі групи слов'ян, мешканців півдня Європи — склавінів і антів. Анти заклали підвалини етносів східних і південних слов'ян і були найбільшою племінною групою давніх слов'ян в IV-VII ст. Система господарювання східних слов'ян ґрунтувалася головним чином на землеробстві. Допоміжну роль відігравали розвинуте скотарство та сільські промисли. У IV—VII ст. у східнослов'янських племен значного поширення набувають ремесла — залізообробне, ювелірне, косторізне, гончарне та ін. Найрозвинутішими були залізодобування та металообробка, тобто саме ті галузі, що визначали рівень розвитку суспільства, його здатність до прогресивних змін, адже саме від них залежав стан двох основних життєзабезпечуючих сфер — землеробства та військової справи. II ст. до н.е. — час, коли в лісостепових і лісових областях Середнього Придністров'я, на Волині, у Південній Білорусі набула поширення так звана Зарубинецька культура.
Голов ним заняттям племен цієї культури було землеробство. Займалися вони також скотарством, полюванням, рибальством та збиральництвом. На місцях поселень археологи виявляють залишки залізодобувних горнів. Глиняний посуд ліпний, частково лощений, чорного та світло-коричневого кольору, існували обмінні зв'язки з античними містами, римськими провінціями і сарматами. У II ст. н.е. ця культура перестала існувати. Переважає думка, що носіями цієї культури були праслов'яни.
У II ст, н.е, зарубинецька культура в південній, лісостеповій частині змінюється черняхівською,
Трапляються залізні наральники, серпи, сокири, струги, пилки, долота, свердла, ножі тощо. Головними заняттями племен черняхівської культури були орне землеробство та скотарство. Розвивалися гончарне ремесло, виготовлення ювелірних прикрас. Поселення були досить великими й нараховували іноді до 70 наземних будівель. Племена черняхівської культури вклонялися явищам природи, були язичниками. Вони входили до військово-політичного союзу на чолі з готами, до якого належали і слов'яни. Припинили своє існування наприкінці IV — у V ст. н.е.
Поступово з розкладом родоплемінного ладу і появою класів у VIII— IX ст. набирає силу процес об'єднання окремих племен та їхніх союзів. У V—VI ст. суспільний лад слов'ян перебував на стадії становлення, відбувався перехід від первісно-родового до класового суспільства. Житлом для людей служили напівземлянки або землянки із плетеними чи зрубними стінами і вогнищем, а з V ст. — пічкою-кам'янкою. Серед образів слов'янської міфології виділяються Даждьбог, можливо, Святовит, Сварог, Перун, Волос, Стрибог.