- •3. Мистецтво як важлива складова духовної культури. Його види та стилі.
- •4. Загальна характеристика елітарної, масової та народної культури.
- •5. Трипільська культура та її роль у подальшому розвитку української культури.
- •6. Досягнення та значення скіфської культури.
- •7. Грецька колонізація Північного Причорномор’я. Античні впливи на розвиток української культури.
- •8. Формування та особливості східнослов’янської культури.
- •9. Запровадження християнства та його вплив на розвиток культури Київської Русі.
- •10.Розвиток освіти Київської Русі. Основні види навчальних закладів, що з’явилися після прийняття християнства.
- •11. Писемна література.
- •12. Особливості розвитку архітектури.
- •13. Види і жанри образотворчого мистецтва.
- •14. Особливості музичного мистецтва.
- •15. Соціально-політична та культурна ситуація в Галичині та на Волині у хіі – хііі століттях.
- •16.Розвиток освіти та літератури.
- •17. Розвиток архітектури, живопису
- •18. Художніх ремесел, музики.
- •19.Історичні умови розвитку української культури у хіv – першій половині хvіі ст.
- •20.Братства
- •21.Розвиток української освіти у хvi – першій половині хvii ст.: головні тенденції, типи шкіл.
- •22.Острозький культурний осередок та його роль у розвитку української культури.
- •24.Українська література хvi – першої половини хvii ст.: традиційні та нові жанри.
- •25.Основні тенденції розвитку архітектури й образотворчого мистецтва України литовсько-польської доби.
- •26.Загальна характеристика історичних умов розвитку культури України другої половини хvіі – хvііі ст.
- •27. Києво-Могилянська академія – перший вищий навчальний заклад України європейського типу. Петро Могила та його роль у розвитку культури України.
- •28.Українська барокова література: драматичне письменство, козацькі літописи, проповідницька та публіцистична проза, поезія.
- •29.Г. С. Сковорода як видатний діяч української культури.
- •30. Українська барокове зодчество. Козацьке бароко в архітектурі Полтавщини.
- •31. Особливості розвитку українського живопису і графіки у другій половини хvii – хviii столітті
- •32. Українське музичне й театральне мистецтво другої половини хvii – хviii ст
- •33. Українське національно-культурне відродження хiх – початку хх століття: сутність, етапи і чинники розвитку
- •34. Українська освіта у хіх – на початку хх ст.: тенденції розвитку, здобутки та проблеми
- •35. Провідні досягнення української науки у хіх – на початку хх століття (етнографія, історія, філологія, педагогіка, математика, фізика, хімія, біологія, фізіологія, медицина та ін.).
- •36. Розвиток української мови та асиміляційні заходи російського самодержавства щодо української культури в хіх столітті (Валуєвський циркуляр 1863 року та Емський указ 1876 року).
- •38, Становлення та розвиток професійного театру в Україні у хіх столітті. Роль і місце Полтави в цьому процесі.
- •39. Архітектура та скульптура України хiх – початку хх ст.: стилістичні напрями
- •41 Розвиток українського живопису та графіки у хiх – на початку хх ст.
- •42 Українська культура в роки боротьби за державну незалежність (1917 – 1920 рр.).
- •43 Радянська політика “українізації” та її вплив на розвиток культури України у 1920-х – на початку 1930-х рр.
- •44 Національна культура в умовах сталінського тоталітаризму 1930-х років. “Розстріляне відродження” в українській культурі.
- •45 Розвиток української культури у роки Другої світової війни та у перше повоєнне десятиріччя.
- •46 Українська культура у роки хрущовської “відлиги” (1953 – 1964 рр.). “Шістдесятництво”.
- •47 Кризові явища у культурі урср 1970-х – 1980-х рр. Дисидентський рух в Україні та його вплив на культурний розвиток.
- •48 Культура урср у 1985 – 1991 рр.: тенденції розвитку та проблеми.
- •50. Проблеми розвитку культури України у ххі столітті.
1. Суть поняття «культура»: структура еволюція, провідні підходи у трактуванні.
Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених людством протягом усієї історії, яка визначає рівень розвитку суспільства, а також сам процес творення та розподілу цих цінностей. У повсякденному житті слово “культура” розуміють і як те, що характеризує людину в сфері соціальної поведінки, зокрема її тактовність повагу до інших людей, делікатність, уміння завжди знайти міру свого вчинка. Широко розповсюджене ототожнення культури з освіченістю. Культуру прийнято поділяти на матеріальну і духовну. При цьому теоретики, як правило, висловивши кілька загальних фраз із приводу матеріальної культури, надалі всю увагу зосереджують на аналізі духовної.
КУЛЬТУРА
МАТЕРІАЛЬНА: ДУХОВНА :
Житло 1. Мова
Транспорт 2. Наука
Знаряддя праці 3. Освіта
Їжа 4. Право
Техніка 5. Етика (мораль)
Комунікації 6. Релігія
Речі повсякденного вжитку 7. Мистецтво.
8. Звичаї
9. Обряди
10. Політика
Є й інші підходи до питання про структуру культури – за її функціями в суспільстві, організаційними формами існування (держава, церква, школа), за рівнями (особистісний та суспільний) тощо.
2.Загальна характеристика функцій культури.
Функції культури:
Пізнавальна функція полягає в тому, що культура розкриває перед людиною досягнення людства в історичному пізнанні світу, людина пізнає світ та саму себе
Світоглядна функція Світогляд забезпечує органічну цілісність елементів свідомості через сприйняття та розуміння світу в соціокультурному вимірі. Слід відзначити також, що і світоглядне мислення, і світоглядне уявлення в історичному плані черпають свій зміст у міфології, згодом у релігії й, нарешті у науковому пізнанні.
Комунікативна функція зводиться до передачі історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадкоємності та формування на цій основі різноманітних способів і типів спілкування між людьми. Таким чином, символічний зміст культури, забезпечуючи живий зв’язок поколінь, закладає міцний фундамент для становлення духовності людини, розширення її контактів із навколишнім середовищем.
Нормативно-регулююча функція культури реалізується через систему цінностей і норм, які служать регуляторами суспільних відносин, культурно-духовними орієнтирами на певному етапі розвитку суспільства. Норми у формі моралі, права, звичаїв, традицій, обрядів, ритуалів служать засобами пристосування цінностей до вимог життя в певному історичному вимірі.
Інтегративна функція культури виражається в здатності об’єднувати людей незалежно від їх світоглядної й ідеологічної орієнтації, національної приналежності у певні соціальні спільноти, а народи – в світову цивілізацію.Сьогодні культурний прогрес спрямований, з одного боку, на інтеграцію народів, соціальних і культурних систем, з другого – на здобуття національного суверенітету й збереження культурної самобутності.
3. Мистецтво як важлива складова духовної культури. Його види та стилі.
На думку Альфреда Кребера, стиль культури – це спосіб життя, система світобачення, дотримання певних неписаних норм і правил творення і співжиття.
Мистецтво (або художня творчість, художня культура) – це специфічний спосіб людської діяльності, що відображає навколишню дійсність та людську свідомість у художніх образах і є одним із засобів естетичного оволодіння світом.
Існує багато видів мистецтва. Основними серед них є ті, що увійшли у наступну класифікацію:
Художня література.
Тонічне або звукове мистецтво (музика, поезія)
Образотворче мистецтво (живопис, графіка, скульптура)
Просторово-пластичне мистецтво (всі види образотворчого та архітектура)
Декоративно-ужиткове мистецтво (вишивка, гончарство, килимарство, художнє скло, художній метал, ювелірне мистецтво та ін.).
Синтетичне мистецтво (кіно, театр, телебачення, радіомовлення)
Хореографічне мистецтво.
1. Візантійський стиль – припадає на другу половину І тис. н.е. Основні риси: урочистість, панування суворого канону (жорсткого правила у формах мистецтва), видовищність, монументальність форм, фрескові розписи в інтер’єрі.
2. Романський стиль – панував у Європі у Х-ХІІ ст. Насправді ж із давньоримського мистецтва було взято хіба що монументальні, грандіозні розміри й форми, геометричність. Цей стиль асоціюється з міцними лицарськими замками і фортецями доби Середньовіччя. Така ж масивність та геометричність архітектурних форм притаманна й церковному зодчеству тієї доби. Інтер’єри прикрашалися фресками і рельєфною пластикою.
3. Готичний стиль – припадає на ХІІІ – ХV ст. Основні риси: висота і стрункість зовнішніх форм, стрільчастоподібність усіх отворів будівлі, наскрізна різьба баштових шпилів, кам’яні прикраси екстрер’єру, заміна фресок вітражами, кругла пластика як елемент оформлення інтер’єру та екстер’єру.
4. Ренесанс (Відродження) – припадає на ХІV – ХVІ ст. Виник в Італії. Його провідні риси: гуманізм, світський, антиклерикальний (антицерковний) характер, повернення до античної культурної спадщини.
5. Бароко (з фр. дивний, чудернацький, вибагливий) – припадає на кінець ХVІ – середину ХVІІІ стОсновні риси: контрастність, напруженість, динамічність образів, афектація, прагнення величі і пишності, надмірний декор, поєднання реальності й ілюзії.
6. Рококо (фр. rocaille – декор. мотив у вигляді раковини) – стильовий напрям у європейському мистецтві першої пол. ХVІІІ ст. Характерною рисою є відхід від життя у світ фантазій; панування граційного, вибагливого орнаментального ритму. Скульптура й живопис, виконані у цьому стилі витончені, декоративні, але неглибокі за змістом.
7. Класицизм (від лат. classicus – зразковий) – стиль у мистецтві ХVІІ – початку ХІХ ст. , що повернувся до античної спадщини як до норми та ідеального зразка. У архітектурі проявився через такі риси: чіткість та геометричність правильних форм, урівноваженість композиції, логічність планування, поєднання стіни з ордером, стриманість декорування.
10. Модерн (фр. modern – новітній, сучасний) – стильовий напрям у європейському й американському мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ ст. Модерну притаманне використання нових техніко-конструкційних засобів і вільне планування для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих споруд.
11. Модернізм – стиль у літературі та мистецтві, що виник у кінці ХІХ ст. одночасно з модерном та залишається актуальним і до сьогодні. Для нього властивий розрив із традиціями реалістичного мистецтва.