2.2 Нормування якості атмосферного повітря.

Для кількісної оцінки вмісту домішок в атмосфері використовують поняття концентрації – кількості речовини, що міститься в одиниці об’єму повітря, приведеного до нормальних умов.

Якість атмосферного повітря – це сукупність його властивостей, що визначає ступінь впливу фізичних, хімічних і біологічних факторів налюдей, флору і фауну, конструкції і довкфлля в цілому. Якість атм повітря може вважатися задовільною, якщо вміст домішок в ньому не перевищує ГДК (це максимальна концентрація домішки в атмосфері, віднесена до певного часу, яка при періодичному впливі або напротязі всього життя людини не здійснює на нього та довкілля в цілому прямого і опосередкованого впливу, включаючи віддалені наслідки. Прямі впливи – нанесення організму людини тривалої подразнюючого впливу, що викликає кашель, головну біль тощо. З часом накоплюється, і веде до патологічних змін. Опосередковані – зміни в навколишньому середовищі, нема прямого впливу на людей, але погіршують умови існування (жовтіє листя, збільшення туманів, літом – постійно дощі).

Основний критерій встановлення норм ГДК – вплив на людей. Встановлені ГДК максимально разова (перебування короткочасне, 5 хв) основна характеристика небезпеки шкідливлї речовини, ГДК середньодобова – добу. Встановлено для передбачення загальнотоксичного впливу на людину.

До 2000 р. – 1000 рес оцінюється по ГДК (їх більше 400 тис). Цей перелік постійно поповнюється. Для тих, що немає встановлюють тимчасові ГДК. Загалом, впдив речовин, для яких не встановлені ГДК, оцінюються по ОБРВ (ор’єнтовно безпечний рівень впливу), це тимчасовий гігієнічний норматив, встановлюється розрахунковим методом.

Нормативи ГДК – єдині по всій території України. Для рекреаційних зон ГДК встановлено на 20% менше, ніж для житлових районів.

Деякі речовини при одночасній присутності в атм повітря мають однонаправлену дію (підсилюють одне одного), тобто мають ефект сумації. Тоді при якості повітря повинні виконуватися наступні вимоги:

С₁/ГДК₁ + С₂/ГДК₂ + ...С_п/ГДК_п≤1,

Де С₁, С₂, С_п, - концентрація кожної із речовин, що має ефект сумації, мг/м3, ГДК – їх ГДК.

Для кожного проектуючого і діючого об’єкту, який є стаціонарним забрудником повітря, встановлюють нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у повітря. ГДВ встановлюють з тієї умови, що викиди шкідливих речовин із даного джерела в сукупності з іншими джерелами не створюють приземну концентрацію, яка перевищує ГДК за межами СЗЗ.(розраховуються кожним підприємством, скіки він може викинути чого)

Для кожного міста на основі нормативів ГДВ підприємств розроблюються загальноміські нормативи ГДВ, відповідно до якого ГДВ підприємств може бути заниженим (щоб сумарно дали допустимо).

У місті необхідно контролювати якість повітря, і тому проводять систему моніторингу та оційни.

Моніторинг– це система спостережень, оцінки за станом природного середовища, що оточує людину, з метою розробки заходів щодо його охорони, раціонального використання природних ресурсів і запобігання явищам шкідливим або небезпечним для здоров’я людей, існування живих організмів та їх суспільств, природних об’єктів і комплексів, а також прогнозування масштабів неминучих змін.Метамоніторингу – забезпечити систему управління природоохоронної діяльності і екологічної безпеки необідною сучасною та достовірною інформацією.

Наступною важливою задачею є оцінка фактичного стану навколишнього середовища,яка поділяється на два етапа. Вибір характеристик і показників, їх відповідне вимірювання вже являється етапом цієї оцінки, так як в результаті такого вимірювання або аналізу виміряних величин можна відповісти на питання, який же стан навколишнього середовища.

На першому етапі проведення оцінки стану навколишнього середовища проводиться аналіз ефектів впливу різних факторів на довкілля, виявлення критичних факторів впливу на елементи біосфери. Цей етап оцінки називають якісною оцінкою.

На другому етапі – кількісна оцінка– ставить своєю задачею розрахунок, визначення допустимих навантажень на природну систему, цілий регіон з урахуванням екологічних, економічних та соціальних аспектів. Цей етап в значній мірі визначає стратегію регулювання якості довкілля. Для кількісної оцінки викидів використовують декілька основних кількісних показників:

1. Масовий потік повітря (масова витрата) – це маса забруднюючих речовин, що виділяються за одиницю часу (в кг/с, г/с, кг/год, г/год). Він дає відомості про загальну кількість викидів, тобто є гігієнічним критерієм і необхідним в більшості для оцінки сумарного забруднення атмосфери регіону.

2. Масова концентрація викиду, мг/м³– це маса забруднюючих речовин, що виділяються, віднесена до одиниці об’му газу (при умові сухого і вологого газу, які стандартизовані по температурі та тиску і для норм умовt=0⁰С і 101330 Па). Необхідний для технології і контроля забруднень і дозволяє зробити вибір варіантів очистки забруднених газів.

3. Питомий регіональний викид– це масовий критерій (масова витрата) віднесений до одиниці площі регіону або до одиниці об’єму простору.

Але повністю оцінити стан навколишнього середовища можна тільки після порівняння виміряного показника з рекомендованим стандартом чи спеціально виробленим критерієм для визначення їхньої рівності або ступеня різниці.

Таким чином питання регулювання якості навколишнього середовища починається з вироблення норм екологічнодопустимого впливу у кожній точці середовища, тобто для кожного окремого організму і системи в цілому.