4.3Фітомеліорація міста

Ступінь озеленення в містах складає від 1 до 98% території. В середньовіччя місто майже повністю було без рослинності, флора і фауна вважалася проявом гріха на землі. У відродженні, коли людина відкрила своє серце прекрасному, царства природи, почали створюватися сади, парки, фонтани, „італьянські дворики”, міста стали світлими, провітрюємими, Зелені насадження стали елементом розкоші, відповіали в першу чергу естетисним потребам людини. На сьогодні зелені насадження не елемент розкоші, а умова виживання людини.

Функції рослинного шару в містах це не тільки надання енергії зеленим рослинам, але і :

1. Охолодження міського „острова тепла”

2. стабілізація вітряного режиму

3. збільшення відносної вологості повітря і зменшення її коливань

4. постачальник кисню

5. зменшення забруднень

6. виділення активних речовин, що подавляють розвиток патогенних організмів

7. зниження рівня шуму

8. зменшення підтоплення

9. задержування снігового покриву і талих вод

10. зменшення ерозії грунтів

11. покращення візуальних властивостей

Тому для задоволення цих потреб людина почала впроваджевати на міських територіях процес фітомеліорації.

Фітомеліорація – напрямок в прикладній екології, що включає дослідження, прогнозування і використання рослинних систем для покращення середовища існування людини і створення штучних рослинних груп.

Використання фітомеліоративної системи полягає на принципах компенсації (кисня), опору антропогенного впливу, створення умов проживання.

Тому фітомел можна поділити на інженерно – захисну (захист від забруднень), саніруючу (кисень), рекреаційна (відпочинок), естетична, арзітектурно – планувальна (ств комплексних зелених зон).

Звичайно, при впровадженні процесу фітомеліорації необхідно перш за все виділяти ті рослини, які мають найбільш необхідні властивості для даного регіону.

1. здатності рости в широкому діапазоні грунту

2. широкий діапазон толерантності до грунтового зволоження

3. в ряді випадків рослини мають бути стійкими до певного негативного впливу (затоплення, засрлення, викидам)

4. поглинання забруднень,створюв іонізацію повітря

5. густа листва або плотна хвоя – шкмопоглинання

6. естетичні якості

Люба рослинна сукупність природного або штучного походження, що використовуєтьсяз метою меліорації навколишнього для людини середовища, є фітомеліоративною системою.

Ефективність фітомеліоративної системи визначається як:

• відношення кількості поглинутої забрудненої речовини до загальної кількості поступаюсого зовні забруднення за певний час

• відношення к-ті виділеного рослинами за певний час речовини з меліоративними властивостями до к-ті речовини в деякий вихідний момент у тому ж об’ємі до початку роботи фітомеліоративної системи

• відношення к-ті виділеної рослинами речовини в певному об’ємі за певний час до к-ті тієї ж речовини у тому ж об’ємі, спожитому людиною за той же проміжок часу

Різні фітомеліоративні системи доповнюють одна одну, тому у великому місті важливо використовувати всі можливі в даних умовах фітомеліоранти в комбінаціях, що дозволяють максимувати даний ефект

Серед різних видів рослин, що використовуються в фітомеліоративних системах , виділяють наступні характеристики, які мають найбільше значення для досягнення високої ефективності фітомеліоративних заходів:

• здатність виростати в широкому діапазоні умов грунту

• широкий діапазон толерантності до грунтового зволодення

• бути відповідними для даних умов: чи то постійне засолення, затоплення тд, бкти до йього стійкими

• висока стійкість до газо, пилозабрудненням (хвойні менше чим листяні як правило)

• здатність поглинати забруднення

• здатність до іонізації повітря

• щумопоглинання (широкі листи, хвоя)

• високі естетичні якості