3.3. Вимір групового часу проходження.

У каналі ТЧ нормується відхилення величини групового часу в смузі КТЧ від його значення на частоті 1900 Гц (відносний груповий час): .

У табл. 2 наведені значення для простого каналу ТЧ (при трьох транзитах по кожному з первинних, вторинних і третинних групових трактів). Для n простих каналів наведені значення збільшуються в n разів. Аналогічно нормується розкид частотних характеристик стосовно зазначених значень на кожній частоті для полегшення коректування.Максимальна величина середнього значення групового часу проходження сигналу повинна бути не більше 100 мс для проводних і радіорелейних систем передачі й не більше 400 мс для космічних ліній зв'язку, з яких 300 мс приділяється на космічну ділянку каналу.

Згідно рекомендацій МСЕ гранична норма відхилення ГЧП на частотах 0,4 і 3,3 кГц стосовно його значення на середній частоті 1,9 кГц дорівнює 20 мс та 10 мс відповідно. Але ці норми не враховують вимог, що висуваються кінцевою апаратурою передачі даних. З урахуванням систем ПД нерівномірність ГЧП повинна знаходитись в межах ≤2 мс. В залежності від швидкості передачі нерівномірність ГЧП визначається: , деv – швидкість, Бод.

Норми постійної складовий ГВП потрібні головним чином розроблювачам систем передачі. У стаціонарних мережах при необхідностівизначають вимірами за допомогою нетипових приладів. У польових мережахне контролюється. Вимір нерівномірності групового часу проходження сигналу виробляється приладом П-323-ИЗВЗ у наступному порядку (рис. 21).

Таблиця 2

Норми на груповий час проходження.

Частота, кГц	0,3	0,4	0,5	0,6	0,8	1,0	1,4	1,6	2,2	2,4	2,8	3,0	3,2	3,3	3,4
Відхилення групового часу проходження (мс) щодо його значення на частоті 1900 Гц	3,5	2,4	1,5	1,1	0,6	0,4	0,15	0,1	0,1	0,15	0,45	0,75	1,35	1,9	3,5
Відхилення значень від номінальних, ± мс	1,0	0,4	0,25	0,2	0,15	0,1	0,06	0,06	0,06	0,06	0,1	0,2	0,25	0,5	1,0

Рисунок 21. Схема вимірювання нерівномірності групового часу проходження сигналів в КТЧ.

Порядок виміру ГВП.

1. Установити номінальне залишкове затухання (посилення) у каналі ТЧ.

2. Підключити до 4-проводного тракту каналу на передачі й прийомі до точок номінальних відносних рівнів -13 дБ (-1,5 Нп) і +4 дБ (+0,5 Нп) передавальну й приймальню частини приладу П-323 ИЗВЗ. Виміру робити з вимірювальним рівнем -23 дБ (-2,5 Нп), тобто на 10 дБ (1 Нп) нижче номінального відносного рівня передачі -13 дБ (-1,5 Нп).

3. Отриману характеристику нерівномірності групового часу проходження зрівняти з нормою. Відхилення групового часу проходження щодо його значення на частоті 1,9 кГц не повинне виходити за межі розкиду значень від номінальних величин в ЭППЧ каналу.

4. Аналогічно зробити вимір і оцінку нерівномірності групового часу проходження у зворотному напрямку.

3.4. Вимір зміни частоти сигналу.

Нормування припустимої величини зміни частоти сигналу, переданого по КТЧ, виконується з урахуванням вимог якісної роботи з нього апаратури тонального телеграфування. У цей час на стаціонарних мережах зв'язку припустима зміна частоти при максимальній дальності зв'язку повинне бути не більше ±2 Гц. Для сучасних систем передачі припустима зміна частоти залежить від числа простих каналів n і повинне бути по нормах ЕАСС не більше Гц. Вимір зміни частоти переданого сигналу виробляється в 4-провідній частині каналу ТЧ в обох напрямках передачі з використанням частотоміра, що має погрішність виміру не більше 0,1 Гц (рис. 22).

Рисунок 21. Схема вимірювання зміни частоти в КТЧ.

Порядок вимірів

1. На вхід тракту передачі КТЧ від вимірювального генератора подати струм частоти 800 Гц із вимірювальним рівнем -23 дБ, тобто на 10 дБ нижче номінального.

2. Вихід каналу навантажити на 600 Ом.

3. До входу й виходу КТЧ підключити електронні частотоміри (наприклад, типу Ч3-38).

4. Розбіжність частот визначити по різниці показань частотомірів.

Отримане значення різниці частот зрівняти з нормою.

Розробив:

доцент КІ

к.т.н., доцент Слюсар І.І.