Висновки

Авторська спроба аналiзу, класифiкацiї й узагальнення всього комплексу набутої в українськiй i свiтовiй iсторичнiй науцi iнформацiї з проблеми походження козацтва приводить до висновку, що це явище свiтової iсторiї виникло до нової ери як специфiчна професiйна вiйськова органiзацiяна територiях вiд Алтаю до Середньої Азiї, Закавказзя i Кавказу, а з початком нової ери поширилось вiд Приазов'я до Волги i Днiпра, Криму, Балкан, Передньої Азiї. В рiзнi iсторичнi часикозацтво було характерне рiзним племенам i народам, що знайшло своє вiдображення в етимологiчному розмаїттi i великiй кiлькостi дослiдницьких версiй як окремi ланки одного й того iсторичного ланцюга.

Внаслiдок мiграцiй i спiлкування мiж народами, асимiляцiйних процесiв козацтво успадковувалось i поширювалось на великих територiях Азiї та Європи i вбачалося П.Мерiме навiть в шотландському Бордерi (тобто прикордоннi).

З початком нової ери до другої половини XV ст. козаки, переважно тюркських племен, але й норманських зайд, слов'янських бродників та ін. кочувалий де-iнде осiдали на Кубані, у Пiвнiчному Приазов'ї та Поднiпров'ї, Подністров'ї. Асимiлюючись iз слов'янами, козаки на територiї сучасної України поєднували в своєму способi життя, звичаях, мовi як спiльнi всьому козацтву риси, так i особливостi мiсцевих соцiально-економiчних, полiтичних, релiгiйно-культурних умов.

В XVI-XVII столiттях специфiка мiсцевих українських умовжиття обумовила швидке чисельне зростання козацтва, утворення ним унiкальної державної органiзацiї на Запорозькiй Сiчi i згуртування навколо себе рiзних верств руського населення у визвольнiй боротьбi проти турецько-татарського i польсько-католицького поневолення. В результатi утворився iсторичний феномен козацької народностi - нацiї, козацько-гетьманської державностi i Конституцiї 1710 р., якi привернули до себе виключну увагу в свiтi i поклали початок iсторичнiй науцi про козацтво.

Для повного наукового розумiння проблеми походження козацтва як українського нацiонального й загального свiтового явища необхiдно, також, враховувати його iсторичну еволюцiю вiдповiдно до всесвiтнiх закономiрностей. Вiд найдавнiших часiв (можливо, ще "царських скiфiв" Геродота, спосiб життя яких дуже схожий з козацьким i тим, який Г.Носовський та А.Фоменко описали в Орди) до XVII ст.козацтво могло самозберiгатися як iсторично єдине явищев рiзних мiсцях i серед рiзних народiв (вiд Азiї до Шотландiї)у вiдносно стiйких при натуральнiй економiцi географiчних умовах "прикордоння". При цьому козацтву була характерна своєрiдна соцiально-етнiчна спiльнiсть, що передавалася й успадковувалась. Разом з тим в конкретно-iсторичних умовах мiсця й часу ця загальна спiльнiсть набувала особливих рис, якi, як i всяке виключення по вiдношенню до правила, лише пiдкреслювали загальне. Однак зародження i формуваннятоварно-грошової буржуазної ринкової економiки, зокрема й на Українi в складi Речi Посполитої у XVII ст.,руйнувалоразом з усiма феодальними станамиунiкальний козацький "етнос-стан". Йогосубетноси у XVII-ХХ столiттях еволюцiонували в загальних спiльностях "громадянських нацiй": української, росiйської, турецької, кримськотатарської, волзькотатарської, монгольської та iн.

На основi авторських висновкiв пропонується внести вiдповiднi iнформацiйнi змiни до змiсту пiдручникiв, навчальних посiбникiв, довiдникiв з iсторiї України та всесвiтньої iсторiї для всiх рiвнiв освiти i подолати в них спрощене й мiфологiзоване висвiтлення питання походження козацтва. Зокрема, до вiдповiдних роздiлiв спецiальної лiтератури доцiльно включити наочнi таблицi й карту-схему, можливi зразки яких додаються до авторської роботи.

В iсторичнiй науцi i сумiжних з нею наукових галузях пропонуються такi перспективнi напрямки роботи: створення й поновлення iнформацiйної комп'ютерної бази даних про козацтво; пiдготовка й видання археографiчних матерiалiв про козацтво; здiйснення спецiальних дослiджень по iдентифiкацiї козацтва в його окремих, особливо дискусiйних, проявах (косогiв, хозар, скiфiв та iн.) i рисах (мовних, звичаєвих та iн.); вивчення загальних спiльних рис козацтва.