I. Класифiкацiя iсторичних версiй походження козацтва

З появою перших iсторичних описiв козацтва України з'явилась iс­торична версiяйого мiсцевого походження з соцiальних причин в XV - XVI ст.ст. В ХIХ - ХХ ст. ст. ця версiя пiд найбiльш поширеною назвою "уходництва" стає панiвною серед українських iсторикiв. Основний змiст "уходницької" версiї ще в 1518 р. виклав поляк М.Меховiта в "Трактатi про двi Сарматiї": козак - руське слово, ним називають хлопа, пiдданого, бродягу пiшого або кiнного. При цьому козакiв як слов'янських селян-втiкачiв у степу М.Меховiта вiдокремив вiд "казакiв" як iншого, татар­ського явища.⁴Польський iсторик XVII ст. С.Грондський конкретизував цю версiю : "Тi з руського (українського) народу, якi... не хотiли терпiти владу мiсцевих панiв, йшли в далекi краї, тодi ще не заселенi, набували собi право на волю..., засновували новi колонiї i, щоб вiдрiзнятися вiд пiдданих що належали панам, стали називати себе козаками."⁵

Категоричного характеру надав "уходницькiй" версiї походження українського козацтва вiдомий iсторик ХIХ ст., вчитель М.Грушевського - В.Антонович. Першим свiдченням про козакiв вiн беззаперечно назвав польську хронiку М.Бельського, в якiй запевнялося, що в 1489 р. козаки очолили похiд проти татар i були вони мiсцевим українським станом, який видiлився з народу силою деяких умов. Iншi припущення iсторикiв i фiлологiчнi трактування слова "козак" В.Антонович без будь-якого критичного аналiзу аргументацiї назвав "легковажними". Сам же вiн бездоказово описав як першу причину виникнення козацтва на Українi роздачу литовськими князями незаселених степових земель громадам людей для охоронної служби на кордонах князiвства проти татарських нападiв. Цi громади й стали козацькими товариствами, до яких згодом втiкали вiд панiв селяни.⁶Характерно, що В.Антонович зарахував до своїх однодумцiв сучасних йому українських iсторикiв М.Грушевського, М.Костомарова, М.Максимовича, хоч критична перевiрка цього твердження виявляє неточнiсть автора ( про це буде йти мова далi).

Саме слово "уходи" чи "ухожай" прокоментував iнший прихильник цiєї версiї росiйський iсторик А.Ставровський у книзi "Россия. Полное географическое описание нашего отечества. - Т.VII. - Малороссия" (Спб., 1903): так називалися збройнi артiлi та хутори, що їх створювали на вiльних степових землях козаки для занять рибальством, полюванням, скотарством i землеробством.

Аналогiчно описують походження українського козацтва, проти­став­ляючи його "неукраїнському" татарському - М.Драгоманов, А.Крим­ський, I.Крип'якевич, Н.Полонська-Василенко, О.Субтельний, Д.Нали­вай­ко, Г.Сергiєнко та iн.⁷За нових умов, коли iсторична наука нагро­мадила незрiвнянно бiльшу iнформацiю про походження козакiв, вражає "зацикленiсть" сучасних прихильникiв "уходницької" версiї в її вузьких рамках. Автори довiдника з iсторiї України М.Котляр i С.Кульчицький нав'язують цю версiю читачам з абстрактним посиланням на те, що є рiзнi думки щодо часу й корiння виникнення козацтва. В новiтньому ж дослiд­женнi В.Щербака безапеляцiйно говориться, що вiдомi на сьогоднi джере­ла "не дають пiдстав для твердження про пряму спадковiсть козацтва вiд войовничої давньоруської людностi, яка проживала в цьому регiонi.⁸

На вiдмiну вiд вказаних сучасникiв видатнi українськi iсторики ХIХ ст.- поч.ХХ ст. М.Костомаров, М.Грушевський, Д.Яворницький за наба­гато меншого обсягу наукової iнформацiї до проблеми проявили значно бiльшу проникливiсть та iнтуїцiю. Так, М.Костомаров хоч i писав про походи мiщан з мiст України на промисли в степ як джерело формування козацтва (на цi слова й посилався В.Антонович), проте далi вiн вiдзначав: "Козацтво, без сумнiву, має татарське походження". При цьому М.Кос­томаров вказував на прямий i безпосереднiй зв'язок мiж татарськими й українськими козаками, хоч i вважав їх рiзними за часом, мiсцем i умовами походження: "Пiсля заснування Кримського царства... татарськi вершники почали турбувати руських мешканцiв... за своїм бажанням, без наказiв i часто без дозволу своїх старшин. Таких називали козаками... руськi змушенi вiдбивати татарськi набiги i мимоволi повиннi були засвоювати тi ж засоби i заходи вiйни... i, таким чином, у руських з'явилось таке ж козацтво".⁹

М.Грушевський у популярному викладi iсторiї України також описував "уходницьку" версiю¹⁰. Проте в фундаментальному науковому дослiдженнi про козакiв цей видатний iсториквперше диференцiював козацтвояк побутовеявищевiд власного йогоiменi"козак" i окремої суспiльноїверстви. Таким чином, була визначена методологiя вивчення козацтва, за якою його виникнення з багатоетнiчного слов'янсько-тюрк­ського населення якявищаМ.Грушевський вiднiс до староруських часiв; козацькеiм'яукраїнськi козаки дiстали в II пол. XV ст. вiд татар, а в сус­пiльнуверствусформувались в XVI ст.¹¹Однак цей вчений не підтвердив свої висновки скільки - небудь вагомими доказами щодо козацтва старо­руських часів і татарсько - руських козацьких взаємин. Документальнi свiдчення про -татарських козакiв XV - XVI столiть i їх службу в литовських князiв (а отже i проживання на Українi серед мiсцевого населення та їх взаємовпливи) наводив Д.Яворницький.¹²Отже, татари, а в М.Грушевського i турецькi та iн. тюркськi кочовники розглядалися трьома iсториками як складовий елемент, що безпосередньо вплiтався в тривалий процес формування українського козацтва ще до кiнця XV ст.

Мiж тим ряд дослiдникiв сформулювали окрему "татарську" версiюпоходження козацтва, зокрема, й українського. Серед перших авторiв були польськi iсторики А.Яблоновський, М.Любавський, Я.Длугош, якi заперечували проти ототожнення українських козакiв з "уходниками" й наводили факти приходу й поселення на Українi татарських козакiв з Волги, Криму i змiшування iх з мiсцевим населенням. Зокрема, київськi князi Олелько й Семен у XIV ст. поселили в князiвствi вiйськово служилих "татар київських". Француз Вольтер в своїй iсторiї Карла ХII i Петра I писав про козакiв України як частину тих татар, якi змiшалися з мiсцевими жителями i створили окремий суспiльний стан.¹³

Аргументацiю "татарської" версiї походження козацтва значно збагатила робота сучасного росiйського iсторика А.Гордєєва. На основi виявлених ним нових документiв козаки описуються як частина вiйськ Орди - легка кiнота - якi брали участь у вiйнах в складi руських вiйськ, швидко обрусiли й стали руськими.¹⁴

Емiгрантськi автори козачого словника-довiдника також вказують, що запорозькi козаки були колись ординськими й пiшли вiд ханiв тодi, коли тi пiдкорились туркам. До XVI ст., таким чином, днiпровськi або запорозькi козаки були татарсько-ординськими, а Запорозький Низ нази­вався юртом Кримських козакiв.¹⁵Виключно результатом татарського впливу вважає походження українських та iнших козакiв австрiйський дослiдник походження козацтва Г.Штекль.¹⁶

Окрема версiя "татарського" походження козацтва є, разом з тим, лише промiжною ланкою в бiльш загальних версiях iнших дослiдникiв. Однiєю з таких є "тюркська" версiя. Ще молдавський історик XVII ст. Мирон Костін, який здобув освіту у Польщі, посилався на твердження ба­гатьох людей (імен яких він не наводив) про походження імені руських ко­заків від козацького племені за річкою Волгою. Проте він відкидав ці свідчення як "пустопорожні казки".¹⁷Поширену аргументацiю та мiрку­ван­ня з приводу "тюркської" версiї ми знаходимо у багатьох iсторикiв. Зокрема, М.Карамзiна, Д.Бантиш-Каменського, М.Погодiна, С.Соловйо­ва, М.Маркевича.¹⁸Багато дослiдникiв вказують на точнi факти iснування козакiв у ХII - ХIV ст.ст. у половцiв, з якими i воювали, i спiлкувались та асимiлювались слов'яни. Вiдомий росiйський вчений ХХст. Л.Гумiльов, зокрема, стверджував, що українцi або ж козаки (що було їх тюркською назвою) якраз i утворились в результатi асимiляцiї руських дружинникiв на пiвденних кордонах Русi з половцями та iншими степними тюрками.¹⁹А.Гордєєв вказує на цiлi козацькi орди iнших тюркських народiв в складi татарських вiйськ у ХII ст.²⁰

Загалом же суть версiї полягає в тому, що на пiвденних кордонах Русi в ХI - ХII столiттях кочували рiзнi тюркськi орди (торки, берендеї та iн.), вiдомi в руських лiтописах пiд загальною назвою чорнi клобуки. В ХII ст. вони об'єднались з деякими руськими князями й були поселенi на прикордонних землях для їх охорони, а з часом поступово асимiлювались з мiсцевим населенням. Так тюркське козацтво трансформувалося в українське.

Певну особливiсть - "тюркськiй" версiї надав iсторик-декабрист В.Су­хо­руков, який пiдкреслював безсумнiвну найдавнiшiсть днiпровських козакiв з-помiж усiх iнших. Їх початок вiн вiдносив до берендеїв-черкесiв, торкiв i печенегiв, якi з 1146 р. звалися чорними клобуками й появилися в Київському князiвствi у 1103 р. Згодом Польща органiзувала їх для охорони кордонiв, а король Сигiзмунд - назвав козаками та дарував Канiв i Черкаси. Назва ж "козаки" поширилась вiд монголiв, у яких вони були охоронним вiйськом²¹.

На гранi "татарської" i "тюркської" версiй походження козацтва оригiнальну нову версiюсформулювали сучаснi росiйськi дослiдники iсторiї Г.Носовський та А.Фоменко. Вони заперечують версiю А.Гордєєва, що козаки були частиною татарської Орди, i обгрунтовують, щовсяОрда була козацьким регулярним вiйськом, яке постiйно поновлювалось за рахунок 1/10 частини населення i майна, що їх збирали збирачi податкiв - баскаки. Причому Орда козакiв буларуською, що тотожнотатарськiй, оскiльки слов'янськi племена в I тис. н.е. розселялись помiж давнiших тюркських племен i серед трьох руських племен,названих в Х ст. арабом iбн Хаукалем, одне - Артанiя з центром в Артi - i було Ордою на Волзi. Iнший арабський автор Абул - Феда твердив, що руси були народом турецької нацiональностi. Так зване "татаро-монгольське завоювання Ру­сi", як обгрунтовують Г.Носовський та А.Фоменко, було насправдiоб'єд­нанням Ордою всiх руських племен в одну державуi встановленням у нiй панування ординської ханської династiї, баскаки ж набиралив козацтво(тобто в Орду) 1/10 майна й населення по всiй Русi. Таким чином, козац­тво й поширилось по всiй Русi, а згодом розпалось на осiлих i кочових, на яїцьких, донських, волжських, терських, днiпровських, запорозьких, рязанських, азовських, кримських, ногайських та iн. Водночас частина його слов'янiзувалася й приймала християнську вiру. Iнша частина залишалася тюркською, приймала мусульманство й значною частиною пiдкорилась турецько-сельджукськiй iмперiї, яка ранiше була й створена русами-тюрками пiсля завоювання ними в ХI ст. Персiї.²²

В зв'язку з аргументованою версiєю Г.Носовського та А.Фоменко наповнюється певним змiстом i "вигадка" (як її називав В.Антонович) польського iсторика Духiнського про якийсь народ, що завоював колись Україну й став вiдомий пiд назвою козакiв.²³

Спорiдненою з тюркською, але осiбною iсторичною версiєю поход­ження козацтва можна вважати "черкеську" версiю. На її ймовiрнiсть вка­зував свого часу М.Грушевський, посилаючись на запис у 1552 р. канiв­сь­кими ревiзорами переказiв мiщан про те, що в давнину кавказькi черкеси були поселенi литовським князем на своїх землях, заснували мiста Чер­каси i Канiв, i були вони козаками, або, за назвою мiста й походження - черкесами.²⁴

Сучасний український дослiдник В.Горленко узагальнив велику кiль­кiсть рiзноманiтної iнформацiї i уточнив названу версiю: татарський баскак Ахмат заселив у Курському князiвствi двi слободи вихiдцями з П'ятигiр'я (Пiвнiчний Кавказ), яких у 1284 р. курський князь Олег про­гнав i вони переселились в Поднiпров'я; там їм були видiленi незаселенi землi iншим баскаком, вони збудували м.Черкаси й вiд нього отримали назву, хоч називалися й козаками за способом життя та зброєю.²⁵

Росiйський iсторик В.Татiщев розвинув "черкеську" версiю i встано­вив iсторичний зв'язок українських козакiв з Єгиптом: там було мiсто Черказ, звiдки люди переселились на Кавказ i стали там вiдомi пiд назвою косоги.²⁶

Не зважаючи на численні свідчення про тюркських козаків і їх вплив на походження руського, а згодом і українського козацтва, серед істориків все ж існує версія руського, слов'янського родоводу козаків. У XVII ст. таку позицію, на противагу тюркській, відстоював Мирон Костін. Цей історик, щоправда, без будь - якої аргументації, виводив козацькій рід із залишків руських воїнів, які після занепаду їх князівств поселилися в понизов'ях Дніпра і жили під владою польських королів вільним життям. Останні ж - Август та Баторій - організували їх у платне військо з клейнодами, гетьманом та столицею в м. Терехтемирові.²⁷

Прихильниками названої версії серед сучасних українських істориків є М.Ф.Котляр, О.Б.Головко, які вбачають початок козацтва в руських бродниках і берладниках ХІІ - ХІІІ століть.²⁸

Рiдко згадується в iсторичнiй лiтературi версiя роксоланського поход­ження козацтва. На неї звернув увагу й описав О.Рiгельман на основi свiдчень росiйського Синопсису: козаками називався роксоланський на­род, що був частиною сарматiв-слов'янського походження. Прославились козаки як першi переможцi татар.²⁹Автор "Iсторiї Русiв" також називає козакiв-хозар серед слов'ян, що вiд роксоланiв, або русiв походили; в наведеному автором унiверсалi Б.Хмельницького козаки теж ототож­нюються з роксоланами й русами в минулому.³⁰

Та ж сама за назвою, але інша за змістом версія руського поход­ження козацтва прослідковується в історичних дослідженнях А.Желєзно­го. Хоч цей автор і не формулює своїх висновків у чітку версію, проте їх суть можна виразити так: войовничі руси - нормани( варяги), а не слов'я­ни, створили на Кубані осередок, аналогічний майбутній Запорозькій Січі. Згодом вони передали свої звичаї дружинникам Київської Русі, а ті - половцям, які надали цьому явищу свою назву "козак". Від русько - половецького козацтва пішло й українське.³¹

З усiх iсторичних версiй походження козацтва виключне значення має "хозарська" версiя, оскiльки їй здебiльшого вiддавали перевагу самi козаки. В першiй Конституцiї Вiйська Запорозького 1710 р. стверджу­ва­лось, що народ козацький ранiше звався хозарським.³²У XVIII-XIX сто­лiттях такої ж думки дотримувались козацький лiтописець Г.Грабянка й iсторики О.Шафонський, М.Арандаренко, невiдомий автор "Iсторiї Ру­сiв". Офiцер росiйської армiї О.Рiгельман, який перебував на Сiчi, а також французький дослiдник Ж.Шерер передавали хозарське походження козакiв як їхнiй усний переказ. З iсторiї вiдомо, що хозарська держава, розташована в Поволжi та Приазов'ї, панувала й над слов'янськими племенами, поки в Х ст. не була пiдкорена князем Святославом. Хозарське вiйсько наймали на службу вiзантiйськi iмператори i один з них - Костянтин Мономах - назвав хозарiв козаками ще в IХ ст.³³

У версiї скiфського походження козацтва"хозарська" версiя, в свою чергу, є лише складовою частиною. Навiть Г.Грабянка перед докладним описом хозарського походження козакiв неясно згадує їх "щонайдавнiше походження вiд скiфського роду", який жив "бiля гiр Алянськi Аляни, бiля рiчки, що протiкає через Бухарську землю в Хвалинське море".³⁴Iнший козацький iсторик П.Симоновський писав точнiше: козаки - роду скiфо­слов'янського - жили в Кавказьких горах, де римлянами була названа про­вiнцiя Гiрканiя (тобто область, де багато кiз). На Русi вони стали вiдомi як косоги, що їх пiдкорив i переселив князь Мстислав Володими­рович у 1021 р. Аналогiчно про косогiв як початок козаччини на Українi писав i польський граф Ян Потоцький.³⁵П.Симоновський розташував початкову скiфську Касахiю (за посиланням на вiзантiйського iмператора Костянтина Порфирогенета i його книгу " Про управлiння iмперiєю" в IХ ст.) мiж Чорним i Каспiйським морями, з пiвдня Кавказу. Там здавна жили татари, вiд яких походили Кавказькi козаки, а вiд них i росiйськi - так дивно поєдналися декiлька версiй у П.Симоновського.³⁶Отже, версiя П.Симоновського встановлює своєрiдний iсторичний зв'язок мiж скiфською, татарською i черкеською версiями.

Д.Яворницький прослiдкував iсторiю козацтва вiд запорожцiв до татарських козакiв i, зрештою, також до скiфiв, вiдомих у персiв як саки ще з середини I тис.до н.е. на територiї Середньої Азiї i до Алтаю (тобто там, де розмiщав предкiв козакiв i Г.Грабянка).³⁷

Дещо iнакше формулюють ту ж таки скiфську версiю редактори козачого словника-довiдника Г.Губарєв i А.Скрилов. Вони вказують на Закавказзя як батькiвщину скiфського народу кос-саки, який був описаний у I ст.н.е. географом Страбоном. Вiд нього й утворились козаки на шляхах мiграцiй i асимiляцiй кос-сакiв з приазовськими слов'янами, алянами та рiзними тюркськими племенами. В Хозарськiй державi козаки були самостiйним племiнним союзом, а на Русi, згодом, називалися й чорними клобуками, косогами, бродниками.³⁸

Результати узагальнення і класифікації викладених в iсторичнiй лi­те­ратурi основних версiй походження козацтва доцільно представити у ви­глядi таблицi (див. додаток № 1). Географiя походження козацтва, опи­са­на в iсторичних версiях, може бути унаочнена на картi - схемi (див. додаток № 2).

Загалом значна чисельність версій самим своїм фактом стверджує багату різноманітність інформації про походження козацтва. Однак не всі версії рівнозначні у своїй аргументації, а саме вона й має бути критерієм істини в цій проблемі.