- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Лабораторна робота № 1
- •Постановка задачі
- •Розв’язок
- •Висновок
- •Висновок
- •Висновок
- •Висновок
- •Висновок
- •Висновок
- •Питання для контролю та самоперевірки 6
- •Лабораторна робота № 7
- •Постановка задачі
- •Розв’язок
- •Висновок
- •Питання для контролю та самоперевірки 7
- •Лабораторна робота № 8
- •Постановка задачі
- •Розв’язок
- •Висновок
- •Питання для контролю та самоперевірки 8
- •Лабораторна робота № 9
- •Постановка задачі
- •Розв’язок
- •Висновок
- •Питання для контролю та самоперевірки 9
- •Рекомендована література
Висновок
Розв’язком є значення x1=3 і x2=1,5, а значення цільової функції Z=21. Це означає, що для фірми максимальний дохід в 21 тис. грн. забезпечить щоденне виробництво 3 т фарби для зовнішніх робіт і 1,5 т − для внутрішніх робіт.
Питання для контролю та самоперевірки 1
1.1 Запис системи обмежень задачі.
1.2 Побудова багатокутника розв’язків .
1.3 Знаходження точки максимуму (max) чи мінімуму (min).
1.4 Розв’язок системи рівнянь і визначення оптимального плану.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2
РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧІ ЛІНІЙНОГО ПРОГРАМУВАННЯ СИМПЛЕКСНИМ МЕТОДОМ
Постановка задачі
Знайти оптимальний план для задачі лінійного програмування симплексним методом (мінімальне значення лінійної функції Z=x1-x2-3x3) при заданих обмеженнях: xj≥0, j=1, 2, 3,
(2.1)
Розв’язок
Щоб записати задачу в канонічній формі потрібно нерівності (2.1) перетворити в рівняння за допомогою введення додаткових змінних в ліві частини нерівностей (додатковим змінним в лінійній функції відповідають нульові коефіцієнти). Результатом є система:
(2.2)
xj≥0, j=1, 2, … , 6.
Яка потім записується в векторній формі:
x1A1+x2A2+ x3A3+x4A4+ x5A5+x6A6=A0,
.
Одиничні вектори А4, А5, А6 лінійно незалежні та утворюють базис, тобто невідомі х4, х5, х6 є базисними, а всі інші (х1, х2, х3) є вільними.
Якщо вільним коефіцієнтам надати нульові значення можна отримати перший опорний план (розв’язок):
Х0= (х1=0, х2=0, х3=0, х4=1, х5=2, х6=5).
Він задовольняє обмеженням (2.2), а отже є допустимим.
Для перевірки плану Х0 складається в ТП Microsoft Excel перша симплексна таблиця (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 − Перша симплексна таблиця
В перший стовпець записуються базисні вектори (одиничні), в стовпець “C” значення коефіцієнтів в цільовій функції, які відповідають додатковим змінним, в стовпець “В” значення вільних коефіцієнтів (2.2). Потім записуються коефіцієнти при невідомих для векторів Aj, над ними вводяться відповідні коефіцієнти цільової функції.
Отже таблиця сформована, значення цільової функції обчислюється в четвертому рядку (стовпець “В”) за формулою: . В інших стовпцях обчислюються оцінки, як різниця між сумою добутків значень “C” на відповідні коефіцієнти стовпців Aj та коефіцієнта Сj (верхній рядок) при невідомому xj у цільовій функції. Якщо всі оцінки від’ємні (додатні для задачі на максимум) тоді це оптимальний план, якщо ні − визначається в цьому рядку максимальне додатне значення (якщо задача на максимум тоді найбільше за модулем від’ємне число). Також, якщо в стовпцях з додатними оцінками тільки від’ємні коефіцієнти тоді Zmin=-∞ (в задачі на максимум у стовпчиках із додатними оцінками, від’ємні числа тоді Zmах=∞).
В рядку є додатні оцінки, максимальне значення 3 для А3, а також є додатні коефіцієнти, отже план не оптимальний, потім обчислюється значення цільової функції (Z0=0).
Щоб отримати новий план потрібно вивести з базису один вектор, а замість нього ввести один з небазисних векторів. Для кожного додатного коефіцієнта в стовпці А3 обчислюється відношення Ві/аij: 1/1 і 5/1, мінімальне з цих чисел вказує на те, що розв’язувальний елемент це 1. Він знаходиться на перетині першого рядка і третього стовпця, тобто рядок і стовпець є розв’язувальними. Таким чином з базису виводиться розв’язувальний рядок А4, а вводиться розв’язувальний стовпець А3, записується значення С=-3 і всі коефіцієнти рядка діляться на розв’язувальний елемент. В першому рядку значення 1, в інші рядки А3 записуються нулі. Всі інші значення обчислюються за правилом прямокутників (метод Жордано–Гауса).
Наприклад, Z1=1∙0 − 3∙1 = -3.
Далі знаходиться максимальна додатна оцінка і розв’язувальний елемент, який стоїть на перетині другого рядка і другого стовпця, це 1. З базису виводиться рядок А5, а вводиться А2, записується значення С=-1, і всі його коефіцієнти діляться на розв’язувальний елемент. Інші значення обчислюються за правилом прямокутників, наприклад, Z2=1∙(-3) − 3∙4=-15.
На наступному кроці всі дії виконуються аналогічно і будуються третя симплексна таблиця, а потім четверта. В якій у рядку оцінок тільки від’ємні значення, ліворуч одинична матриця тому оптимальним планом є Z3= Zmin, його координати знаходяться в стовпчику “B”. Всі результати записуються в табл. 2.2, яка є продовженням табл. 2.1.
Таблиця 2.2 − Результати розрахунків