- •1.Об’єкт і предмет філософії.
- •2. Поняття світогляду, його специфіка,структура,функції
- •3. Проблема субстанції в античній філософії.
- •4. Історичні типи світогляду і сучасність.
- •5. Філософські погляди Арістотеля.
- •6. Філософські погляди Геракліта та перша історична форма діалектики.
- •7.Формування і розвиток філософського поняття матерія.
- •8. Основні ідеї середньовічної патристики.
- •9.Проблема критерію істини у сучасній філософії.
- •10. Номіналізм і реалізм у середньовіччі.
- •11. Фома Аквінський – систематизатор середньовічної філософії.
- •12. Натурфілософія і гуманізм Відродження.
- •13. Зміст об’єктивного вчення Платона.
- •14. Особливості духовних процесів та розвитку філософії в епоху Нового часу.
- •15. Філософський емпіризм у творчості ф.Бекона.
- •16. Філософський раціоналізм у творчості р.Декарта.
- •17. Онтологія Нового часу про світобудову та місце людини в ній.
- •18. Основні ідеї і.Канта.
- •19. Філософія г.Гегеля як найвище досягнення німецької класичної філософії.
- •35. Принципи діалектики.
- •36. Закон взаємного переходу кількісних та якісних змін
- •37. Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •38. Сучасна наука про принципи та рівні буття.
1.Об’єкт і предмет філософії.
Появу терміна "філософія" пов'язують з іменами двох відомих мислителів Стародавньої Греції: за одними джерелами — Геракліта (530—470 до н. е.), за іншими — Піфагора (580—500 до н. е.). Цей термін перекладається з грецької мови як "любов до мудрості", що зрозуміти без пояснення і глибокого наукового аналізу неможливо.
Будь-яке системне знання має об'єкт і предмет. Під об'єктом розуміється те, що у дослідженні протистоїть суб'єкту, тобто свідомості, внутрішньому світові людей, як реальність у її практично-перетворювальній та пізнавальній діяльності. Предметом вважається певна цілісність, що виокремлюється з об'єкта, ті його аспекти, частини, властивості, які вивчаються. В одному об'єкті можуть мати свій предмет багато наук. Наприклад, природу, як об'єкт пізнання, вивчають фізика, хімія, астрономія, природознавство у цілому, причому кожна з них досліджує у природі свій аспект чи предмет.
Основна відмінність предмета від об'єкта полягає в тому, що предметові належать лише головні, найсуттєвіші з погляду конкретного дослідження, властивості, якості й ознаки об'єкта. Щодо філософи, то її об'єктом завжди були і є:
1) природа та сутність світу;
2) природа та сутність людини;
3) взаємовідносини між світом і людиною.
Предмет філософії — історично рухливий і конкретний. Він постійно вдосконалюється, уточнюється і змінюється. Ці процеси відбувалися і відбуваються за двома основними шляхами: "відгалуженням", тобто відокремленням від різноманітних систем знань у міру їх накопичення, і "самовизначенням".
2. Поняття світогляду, його специфіка,структура,функції
Світогляд – сукупність уявлень людини про себе, про світ, про свої взаємини зі світом, про своє місце в світі та життєве призначення.
Світогляд є формою загального людського самовизначення:
Дає людині не просто закони, знання реальності, а знання з певною оцінкою та відношенням;
Предмет світогляду – відносини людини зі світом;
Звідси випливає, що світогляд включає та синтезує низку інтелектуальних утворень:цінності, переконання, знання, бажання, погляди, принципи, життєві орієнтири.
Світогляд становить основне ядро особистості, бо він формує підґрунтя для намірів та планів людини. Він формує важливі життєві цінності, з яких ми утворюємо норми поведінки та життєву позицію. Світогляд дозволяє самоутвердитись особі в навколишньому середовищі. Щоб мати чітку орієнтацію в світі людині не потрібні докази істинності знання про світ. Це вона отримує через вибір, зумовлений не стільки знаннями про світ, скільки оцінкою певних ситуацій.
Цінності – мета, яка виступає для людини сталою та бажаною формою сприйняття.
Завдяки цінностям світогляд набуває духовно-практичного характеру, тобто будь які вияви реального світу формують духовний світ людини, підлягаючи певним оцінкам. Цінності розділяють світ, надають йому смисловий лад і полегшують орієнтацію людини у світі.
Переконання – головний компонент світогляду, який характеризує його як форму світу.самосвідомості. Це є суб’єктивний набуток людини, що несе в собі мотив ставлення людини до
За Імануілом Кантом Існує 4 основні питання світогляду:
Що я можу знати?
Що я повинен робити?
На що я можу сподіватися?
Що таке людина?
Функції світогляду
Вписати людину у світ;
Надати життєвих орієнтирів;
Окреслити дійсність у людських уявленнях;
Структура світогляду
Світовідчуття;
Світосприйняття;
Світорозуміння;
Світовідчуття – спосіб ствердження світогляду, в якому світ і ставлення людини до нього відтворюються у чуттєво-емоційній формі.
Світосприйняття – на цьому рівні світогляду світ дається людині як цілком предметна реальність, яка певним чином організована та впорядкована.
Світорозуміння – рівень світогляду, на якому відбувається подальша конкретизація світосприйняття, що перетворює його в вищий рівень організації світогляду, що дозволяє надати людині мотиви та орієнтири вибору у кожній життєвій ситуації. Тобто світ набуває цілісності. Світорозуміння – абстрактне мислення + теоретичне пізнання.