Розподіл постійного населення України в розрізі статі

(на початок року)

Групи за статтю	Чисельність населення			На 1000 осіб припадає протилежної
	млн осіб	в % до підсумку	статі, осіб
чоловіки	23,5	46,4	1153
жінки	27,1	53,6	867
Разом	50,6	100,0	´

На підставі абсолютних даних визначається питома вага кожної статі в загальній чисельності населення

де d^m, d^F — відповідно частка чоловіків та жінок, S^m, S^F — чисельність чоловічого та жіночого населення, — загальна чисельність населення.

Наприклад, частка чоловіків становить (23,5 : 50,6) ×100 = 46,4%. Важливим показником є збалансованість статей, тобто їх співвід­ношення. Він має назву коефіцієнта навантаження однієї статі ін­шою і подається в розрахунку на 1000 осіб:

або навпаки: .

В Україні, за останніми даними, на кожних 1000 чоловіків припадало 1153 жінки, або на кожних 1000 жінок припадало в середньо­му 867 чоловіків:

Отже, в Україні пропорції зміщені на користь жінок. Таке співвідношення притаманне всім країнам, які зазнали втрат чоло­вічого населення під час другої світової війни, хоча диспропорція в них значно менша (у більшості таких країн значення d ^m близьке до 50%).

Втім головною метою структурно-порівняльного аналізу статевого складу є аналіз пропорцій не стільки всього населення, скільки окремих його груп (вікових, соціальних), що є вкрай важливим для нормального процесу відтворення населення. Збалансованість статей в межах вікових контингентів не є стійкою. Така рухливість під­порядкована певній закономірності розподілу. А саме, при переході від групи новонароджених, де переважає частка чоловічої статі (51,2 % хлопчиків проти 48,8 % дівчаток або таке значення з незнач­ною варіацією), до молодих вікових груп співвідношення статей зрівнюється. При пересуванні до старших вікових груп частки жінок переважають. Це відбувається через більш високу смертність чоло­віків з біологічних причин (зниженість інстинкту самозбереження, більша уразливість захворюваннями) та соціальних (переважання важких та небезпечних умов діяльності, поширеність шкідливих звичок тощо), а також унаслідок втрат чоловічого населення під час останніх війн і різних репресій.

Узагальнюючим показником статевих пропорцій є вік балансування чисельності чоловіків та жінок. За оптимальних умов він має наближуватись до верхньої межі плідного віку (50 років). В Україні вік балансування становить 30 років, а в містах лише 19, що значно ускладнює там шлюбну ситуацію. Цікаво, що в сільській місцевості України вік балансування сягає «соціальних стандартів» (45 років), проте насправді він не враховує значних диспропорцій в молодих генеративних вікових групах. А саме серед сільського населення спостерігається дефіцит жінок у найплідніших дітородних групах (15 — 39 років), зумовлений міграцією дівчат та молодих жінок із села в місто.

Віковий склад населення вивчається з метою визначення режиму відтворення населення; перспективних розрахунків його чисельності; впливу на інтенсивність природного, соціального руху, на процес старіння населення. Віковий склад населення подається у вигляді ряду розподілу його чисельності (в абсолютному або відносному вираженні) за віком, а саме: повним числом років життя, що виповнилось на момент обстеження.

Групування складаються за одно-, п’яти- та десятирічним інтервалом, залежно від вікової групи населення. Так, для молодших груп населення віком 0 – 4 роки застосовується однорічний інтервал, оскільки біологічні особливості їх існування та виживання в окремих роках різні. Для середніх та старших груп населення застосовується п’ятирічний інтервал. Іноді для старших груп віком від 70+ користуються десятирічним інтервалом, якщо насиченість цих груп населення незначна.

Складаються також групування, в яких виокремлюються типові групи населення за їх соціальним змістом — контингенти населення, або за демографічним призначенням (участю у процесі відтворення) — демографічні покоління.

Статистика використовує такі контингенти населення: немовлята (до 1 року), ясельний контингент (0 – 2 роки), дитсадковий (3 – 6 років), дошкільний (1 – 6 років), шкільний контингент склада­ється з двох груп (діти — 7 – 14 років та підлітки — 15 – 17 років), молодь (16 – 29 років), дітородний контингент жінок (15 – 49 років), працездатний контингент (16 – 54 роки для жінок, 16 – 59 років для чоловіків), допрацездатний (0 – 15 років), післяпрацездатний (55 р. + для жінок, 60 р. + для чоловіків).

Таблиця 12.2