12.4. Механічний рух населення та його статистичні показники

Механічний рух — це процес зміни чисельності населення за рахунок зміни їх місця проживання. Проте механічний рух або міграція має глибші наслідки, ніж просто скорочення чи збільшення чисельності населення. У результаті переміщення змінюється також і структура населення на території як прибуття, так і вибуття мігрантів.

Розрізняють кілька видів міграції залежно від перетину мігра­ційними потоками адміністративно-територіальних кордонів. Внут­рішня міграція, — міграційні потоки не перетинають кордонів дер­жави, а лише здійснюються в її окремих регіонах або між ними. Ця міграція поділяється на внутрішньорегіональну (у межах області, Автономної Республіки Крим) та міжрегіональну (переміщення з області в область). Зовнішня міграція (міждержавна) — міграційні потоки перетинають державні кордони. Після порушення цілісності колишнього СРСР з’явилися нові групи регіонів зовнішньої міграції, а саме: країни близького зарубіжжя (країни СНД та країни Балтії) і країни далекого зарубіжжя. Кожний з зазначених видів міграції розподіляється на короткострокову та довгострокову. Джерелом інформації про механічний рух населення є дані поточного обліку. Первинний статистичний облік провадять органи МВС (паспортні столи міліції) під час прописування та виписування особи, яка заповнює відривний талон до листка прибуття або вибуття. У талонах зазначаються демографічні характеристики (стать, вік, сімейний стан), та соціальні (місце народження, національність, освіта, місце роботи, громадянство, місце прописки, мета приїзду та строк). Окремо формулюється причина переїзду: зміна місця роботи, навчання, наслідки аварії на ЧАЕС, відпочинок, за родинними обставинами, відбування покарання, лікування, статус біженця, реабілітація та репатріація тощо. подається також інформація про членів сім’ї (стать, дата та місце народження). Крім даних державної статистики, щодо мігрантів збирається інформація відомчою статистикою. Це поточні обстеження тимчасово вибулих (прибулих) з країн далекого зарубіжжя, які проводяться державними відділами віз та реєстрацій. А саме, збираються відомості щодо країни вибуття або прибуття та мети виїзду (приїзду).

Дані державної статистики дозволяють дослідити, з одного боку, міграційні процеси, а з іншого — сукупності мігрантів. Міграцій­ні процеси кількісно характеризуються обсягом міграції, її інтенсив­ністю, розміром та напрямом міграційних потоків. До загальних абсолютних показників обсягу міграції належать: валова міграція та сальдо міграції.

Валова міграція (ВМ) є сумою чисельності прибулих (П) та вибулих (В) і характеризує обсяг міграційних потоків за рік.

ВМ = П + В,

Сальдо міграції характеризує приріст (зменшення) чисельності населення країни за рахунок механічного руху:

m= П – В.

Широко використовують групування прибулих та вибулих за регіонами прибуття (вибуття), за їхньою освітою, національністю, а також за причиною в’їзду (виїзду). Так, за віком будується структур­не групування (з п’ятирічним інтервалом) та типологічне, в якому виокремлюються групи осіб, молодших / старших працездатного ві­ку та працездатного віку, а також група молоді (15 — 29 років). По­дається статево-вікова структура сальдо міграції. На підставі відпо­відних групувань визначають відносні показники — частка прибулих (вибулих) у валовій міграції; частка вікової групи чи контингенту в сукупності прибулих або вибулих; частка окремої статі в сукуп­ностях мігрантів; частка еміграційних потоків в певну країну або групу країн (країни Балтії, СНД, країни Європи, Америки, Азії, Африки та ін.). Розраховуються також співвідношення вибулих та прибулих в цілому та окремо за статево-віковими групами; співвід­ношення внутрішньо- та міжрегіональних міграційних потоків, а також чисельності мігрантів до близького та далекого зарубіжжя; співвідношення сальдо міграції чоловіків та жінок; сальдо міграції міського та сільського населення.

Окремо визначаються показники інтенсивності міграційних процесів, що подаються в промілле, ‰.

Загальні коефіцієнти міграції обчислюють щодо всього населення. Це коефіцієнти: прибуття і вибуття; рухомості (валової міграції) та механічного приросту.

Коефіцієнти прибуття і вибуття подаються відповідно в такому вигляді:

K_п =1000,K_в =1000,

—середньорічна чисельність населення.

Так, в Україні останнього року на кожну тисячу населення припадало в середньому 17,1 прибулих та 19,7 вибулих, отже, інтенсив­ність вибуття перевищувала інтенсивність прибуття у 1,2 раза.

Коефіцієнт рухомості (валової міграції), ‰, запишеться так:

K_р =1000 або K_р =K_п + K_в.

За даними України того ж року K_р = 17,1 + 19,7 = 36,8 ‰, тобто на тисячу середньорічного населення припадало в середньому 36,8 мігрантів.

Коефіцієнт механічного приросту чисельності населення (‰ пункти) характеризує його інтенсивність і визначається так:

K_м =або K_м =K_п – K_в‰ пункта.

В Україні останнього року спостерігався від’ємний відносний механічний приріст населення: K_м = – 2,6 ‰, тобто інтенсивність зменшення чисельності населення України протягом цього року за рахунок міграцій становила 2,6 промільного пункту.

Спеціальні коефіцієнти міграції, ‰, визначаються для окремих контингентів або груп населення, наприклад окремо для чоловіків та жінок; для працездатного населення, а також для тих, чий вік перевищує встановлену межу працездатності або ще не досяг її, для сільського та міського населення.

Часткові коефіцієнти міграції, ‰, визначаються окремо для кожної вікової групи мігрантів:

, ,‰ пункта,

де П_х, В_х — чисельність відповідно прибулих та вибулих за рік окремо в х-віковій групі; — середньорічна чисельністьх-віко­вої групи.

Визначається також середній вік мігрантів в цілому та в межах статі, за видами поселень та видами міграції.

На підставі розподілів мігрантів за віком визначається абсолютна та відносна варіація віку прибулих і вибулих протягом року.

Останнім часом зазнала певних змін структура міграційних потоків. зростає частка міждержавної міграції, особливо серед вибулих. Збільшуються обсяги переміщень між країнами близького зарубіжжя (частка прибулих 94%, а вибулих 78% від всієї міждер­жавної міграції), а також країнами далекого зарубіжжя, особливо в напрямку вибуття (22% від міждержавної міграції). Нині об’єктивно стає дедалі більше приводів для переміщень, а саме: повернення вимушених репатріантів та військовослужбовців на Батьківщину, поява біженців із місць воєнних дій або вибуття з екологічно забруднених територій. Водночас на міграцію впливає розвиток ринкових процесів — залучення іноземних інвестицій, налагодження міжнародного партнерства та комерційних зв’язків. У свою чергу переміщення, з одного боку, впливають на демографічну ситуацію в країні, на структуру та обсяг ринку праці, а з іншого — ускладнюють проблему зайнятості населення, погіршують соціальну та криміногенну обстановку.