Основні категорії та поняття

Демографічний стан і процес

депопуляція населення

демографічне навантаження

природний та механічний рух населення

відтворення населення

Надсмертність

вікова та сумарна плідність жінок

дітородний контингент

шлюбний стан

умовне та реальне покоління

брутто та нетто-коефіцієнти відтворення

валова міграція

сальдо міграції

перспективні розрахунки населення

метод компонентів

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які з наведених категорій використовуються при розрахунку балансу категорій населення:

1) тимчасово відсутнє населення;

2) наявне населення;

3) юридичне населення;

4) постійне населення;

5) тимчасово присутнє населення.

2. Які з наведених вікових контингентів населення слід обрати для обчислення коефіцієнта старіння «верх» та коефіцієнта демографічного навантаження особами, вік яких перевищив працездатний?

1) 3)5)

2) 4)6)

3. Обчисліть середній вік населення регіону, якщо відомо, що середній вік чоловіків становив 33,9 року, а жінок — 37,5 року, при цьому частка чоловіків у всьому населенні дорівнювала 47%.

4. Яких значень набуватимуть частки a та b при обчисленні коефіцієнта смертності немовлят, якщо відомі дані: кількість померлих на першому році життя — 195 чол., у тому числі з народжених в поточному році — 156, а в попередньому — 39; кількість народжених у поточному році — 14112, у попередньому — 14505.

5. Визначте коефіцієнти прибуття та механічного приросту населення, коли відомо, що коефіцієнт рухомості становить 29 %₀, а коефіцієнт вибуття 13 ‰.

6. Які з наведених показників можна обчислити, коли відомо, що сума вікових коефіцієнтів плідності жінок з 5-річним інтервалом дорівнює 291,4‰ (обчисліть та інтерпретуйте результати)?

1. ; 2.; 3.; 4..

7. Як за даними табл. 12. 3. знайти чисельність хлопчиків, народжених в році перепису, які досягнуть 3-річного віку на третій рік після перепису?

8. Якою буде чисельність населення регіону через 8 років, якщо в поточному році вона становила 2,6 млн осіб, а середньорічний темп скорочення чисельності населення дорівнював 98%?

13. Статистика трудових ресурсів

13.1. Поняття, склад та рух трудових ресурсів

Трудові ресурси — це найважливіший фактор розвитку економіки, частина продуктивних сил суспільства.

До трудових ресурсів належить населення, що має фізичний розвиток, розумові здібності і знання, які необхідні для роботи в народ­ному господарстві.

Складові трудових ресурсів:

а) населення у працездатному віці (чоловіки 16 – 59 років і жінки 16 – 54 роки, за винятком непрацюючих інвалідів І і ІІ груп і непрацюючих осіб працездатного віку, які одержують пенсію за віком на пільгових умовах);

б) населення, вік якого більший і менший відповідно за нижню та верхню межу працездатного віку, зайняте в народному господарстві.

Розрізняють два методи розрахунку чисельності трудових ресурсів:

• демографічний — на підставі даних переписів населення про постійне населення. Чисельність трудових ресурсів дорівнює сумі чисельностей працездатного населення і працюючих осіб пенсій­ного віку та підлітків;

• економічний — за даними про фактичну зайнятість (сума чисельності зайнятого населення та незайнятого у працездатному віці).

Вирішальну роль у трудових ресурсах відіграє працездатне населення у працездатному віці. Це сукупність осіб, переважно в робочому віці, здатних за своїми психофізичними даними до участі у трудовому процесі.

Працездатне населення складається з двох груп — економічно активних і економічно неактивних осіб. Співвідношення між ними залежить від соціальних, економічних, політичних та демографіч­них умов. Економічно активне населення становлять особи, які забезпечують пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг, тобто зайняті економічною діяльністю, яка приносить прибуток, економічно неактивне — безробітні у віці 15 – 70 років.

До населення, зайнятого у всіх сферах економічної діяльності, віднесені особи працездатного віку і старші та підлітки, які протягом року були постійно зайняті економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах (неповного) робочого дня (тижня), роботодав­ці; самостійно забезпечували себе роботою, включаючи підприєм­ців, безкоштовно працюючих членів їхніх сімей, служителів релі­гійних культів та інших.

У кількості зайнятого населення не враховуються учні праце­здатного віку, які навчаються з відривом від виробництва; військові строкової служби та жінки, які перебувають у відпустці через вагіт­ність, пологи та догляд за дитиною до досягнення нею віку, перед­баченого чинним законодавством, а також іноземні громадяни.

До населення, зайнятого в галузях економіки, належать робітни­ки та службовці державних, кооперативних і громадських підпри­ємств, установ і організацій; колгоспники, зайняті у громадському господарстві колгоспів; колгоспники і члени сімей робітників, служ­бовців у працездатному віці, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, особи, зайняті у спільних, приватних під­приємствах; міжнародних організаціях; фермерських господарствах.

Працездатність оцінюється з допомогою таких показників:

Використання трудових ресурсів вивчається з допомогою поданої далі системи показників:

Статистичний аналіз передбачає оцінку демографічного навантаження працездатного населення непрацездатним. Статистичною характеристикою є однойменний коефіцієнт, обчислюваний як відношення чисельності непрацездатного населення до чисельності працездатного населення у працездатному віці. Його складовими є коефіцієнти навантаження дітьми і особами у віці, що перевищує працездатний.

Стан працездатного населення країни може характеризуватися такими показниками: зайнятість, незайнятість або тимчасова зайня­тість і безробітність.

До зайнятого населення належать усі особи у віці 16 років і стар­ші, а також особи молодшого віку, які в розглядуваний період виконували роботу, найнявшись за платню на умовах повного або неповного робочого часу, а також іншу роботу, яка дає доход.

Тимчасово незайняте населення — це працездатні особи праце­здатного віку, які, не маючи підходящої роботи, звернулися до орга­нів державної служби зайнятості й зареєстровані там як ті, що шукають роботи.

Продуктивна, або ефективна, зайнятість — це така зайнятість населення, котра за рахунок високопродуктивної праці створює необхідні для розвитку суспільства ресурси і дає працівникові доход, не менший, за той, що потрібний для відтворення його фізичних, ін­телектуальних і професійних властивостей.

Неповна зайнятість — це зайнятість з неповним робочим днем, неповним робочим тижнем за бажанням працюючого та в межах, передбачених законом.

Вимушена неповна зайнятість — це результат тимчасового скорочення робочого дня або робочого тижня через вимушений простій виробництва.

До нестандартної форми зайнятості належать тимчасова і сезонна зайнятість, неповна зайнятість, зокрема за тимчасовим контрактом.

Нерегламентована зайнятість населення — це не підпорядкована жодним державним документам діяльність працездатних громадян працездатного віку, що виключена зі сфери соціально-трудових норм і відносин. Отже, така зайнятість настає без укладання трудового договору, не враховується державною статистикою, нерідко межує з кримінальною діяльністю. Суб’єкти такої діяльності не сплачують податків (перепродаж товарів, «економічний» туризм, незареєстровані ремонтні бригади, репетиторство тощо).

Нелегальна зайнятість громадян — це така їхня діяльність, яка відбувається поза законом: роботодавці наймають працівників, не додержуючи вимог Кодексу законів про працю. Зокрема, виплачують їм заробітну плату, меншу порівняно з тією, яку одержують за аналогічну роботу штатні працівники. У такому разі не сплачуються державні податки, не гарантується безпека праці і т.ін.

Чисельність трудових ресурсів постійно змінюється під впливом природного і механічного руху.

Природний рух трудових ресурсів зумовлюється вступом населення в робочий вік і вибуттям з нього, а механічний — територі­альним переміщенням цієї категорії населення.

Характеристику природного руху трудових ресурсів дістають на підставі системи абсолютних і відносних величин, яка містить у собі середню чисельність трудових ресурсів за певний період (рік, квартал тощо), чисельність тих осіб, які вступили в робочий вік і тих, які вибули з цього віку (смерть, вихід на пенсію, перехід на інвалідність І та ІІ груп).

Абсолютні дані використовуються для аналізу динамічних процесів з обов’язковою умовою порівнянності території та періоду динаміки. Для міжтериторіальних порівнянь, а також порівнянь у межах однієї території використовують відносні показники, або коефіцієнти, поширення певного явища в даному середовищі. Такими є коефіцієнти природного поповнення і природного вибуття трудових ресурсів. Вони показують, скільки в середньому становить природне поповнення і вибуття трудових ресурсів в розрахунку на 1000 осіб середньої їхньої чисельності.

Коефіцієнт природного поповнення (прибуття) трудових ресурсів

Коефіцієнт природного вибуття трудових ресурсів

Прибуття збільшує, а вибуття зменшує чисельність трудових ресурсів. Різниця між обсягами прибуття та вибуття показує абсолютну величину, на яку змінилася чисельність трудових ресурсів за рахунок природного їхнього руху (природне прибуття — природне вибуття). Абсолютна величина зміни чисельності трудових ресурсів може бути додатною (природний приріст трудових ресурсів), від’ємною (зменьшення трудових ресурсів за рахунок природного фактору), а також нульовою (у разі рівності природного прибуття та вибуття).

Результат природного руху трудових ресурсів можна визначити за допомогою коефіцієнта природного приросту К_{п. прир} трудових ресурсів, що подається як різниця коефіцієнтів природного поповнення і вибуття трудових ресурсів:

К_{п. прир} = К_{п. п} – К_{п. в} .

Цей коефіцієнт показує середню чисельність природного приросту трудових ресурсів в розрахунку на кожну тисячу середньої чисельності трудових ресурсів.

Механічний рух (міграція) трудових ресурсів означає перемі­щення цієї категорії населення з одних регіонів до інших.

Розрізняють такі види міграції трудових ресурсів.

1. Зовнішня міграція:

1) іміграція — в’їзд до країни;

2) еміграція — виїзд з країни.

2. внутрішня міграція з одних регіонів країни до інших:

1) безстрокова або тривала;

2) сезонна — переміщення трудових ресурсів без зміни пос­тійного місця проживання;

3) маятникова — періодичне переміщення трудових ресурсів без зміни чисельності наявного і постійного населення (наприклад, коли місце роботи або навчання відмінне від місця проживання).

При вивченні міграції вирізняють: загальну чисельність прибулих і вибулих; сальдо міграції (результат механічного руху трудових ресурсів), тобто приріст, якщо чисельність прибулих перевищує чисельність вибулих, і навпаки.

Для порівняння міграції за різними територіями і на різних відрізках часу використовують відносні величини — коефіцієнти.

Коефіцієнт механічного поповнення трудових ресурсів показує, скільки прибулих припадає за рік на кожну тисячу середньої чисельності трудових ресурсів:

Коефіцієнт механічного вибуття трудових ресурсів показує, скільки вибулих припадає на кожну тисячу середньої чисельності трудових ресурсів

Коефіцієнт міграції дорівнює різниці коефіцієнтів прибуття та вибуття:

К_м = К_м.п – К_м.в .

Загальну характеристику руху трудових ресурсів дає коефіцієнт загального приросту (ЗП) трудових ресурсів:

К_ЗП = К_{п. прир} + К_м .

дані про динаміку чисельності трудових ресурсів у вигляді абсолютних і відносних показників містять важливу інформацію, яка може бути використана як база для виявлення відповідних законо­мірностей і тенденцій, а також для перспективних розрахунків. При цьому важливо визначити найбільш вірогідне значення коефіцієнтів руху трудових ресурсів на перспективу, використовуючи як методи екстраполяції, так і залежність цих показників від перспектив соці­ально-економічного розвитку.

Прогнозована чисельність трудових ресурсів на період протяж­ністю n років

де ТР₀ — чисельність трудових ресурсів на вихідну дату;

К_ЗП — вірогідне значення коефіцієнта загального приросту трудових ресурсів, яке придатне для перспективних розрахунків.

Наприклад, коли встановлено, що трудові ресурси протягом розрахункового періоду можуть змінюватися з тією самою швидкістю і в тому самому напрямі, то за коефіцієнт, К_ЗП для перспективних розрахунків можна взяти його середнє значення за розрахунковий період.

Зауважимо що, при визначенні чисельності трудових ресурсів на перспективу широко використовуються методи демографічної статис­тики, згідно з якими спочатку на перспективу визначається чисель­ність населення, а далі вона помножується на частку трудових ресур­сів в чисельності населення, вірогідну в перспективному періоді.

Розрахунок виконується за формулою

,

де S₀ — чисельність населення на вихідну дату;

К_ЗПН — коефіцієнт загального приросту населення;

d — вірогідна в перспективі частка трудових ресурсів в чисельності населення, яка визначається з урахуванням тенденції розвитку.