Рахунки вторинного розподілу доходів для трьох секторів економіки

Рахунок вторинного розподілу доходів для нефінансових корпорацій (підприємств)

використання	ресурси
прямі податки 600	Валові первинні доходи 1090
сальдо 490
1090	1090

Рахунок вторинного розподілу доходів для органів державного управління

використання	ресурси
субсидії 210	Валові первинні доходи – 650
соціальні допомоги 310	податки на виробництво та імпорт 170
+70	прямі податки 600
	прямі податки 960
сальдо 490
1080	1080

Рахунок вторинного розподілу доходів для домашніх господарств

використання	ресурси
прямі податки 960	Валові первинні доходи 4360
	соціальні допомоги 310
сальдо 3710
4670	4670

Рахунок вторинного розподілу доходів для всієї економіки

використання	ресурси
прямі податки 1560 (600 + 560)	Національний дохід: наявний 4800 прямі податки 1560
субсидії 210	податки на виробництво та імпорт 170
соціальні допомоги 380	соціальні допомоги 310
сальдо або наявний дохід 4690
6840	6840

Сальдо цього рахунку для всієї економіки дає наявний дохід 4690. Він переноситься на рахунок використання наявного доходу як початкова стаття.

Рахунки використання наявного доходу для трьох секторів економіки

Рахунок використання наявного доходу для нефінансових корпорацій (підприємств)

використання	ресурси
	490
сальдо 490
490	490

Рахунок використання наявного доходу для органів державного управління

використання	ресурси
кінцеве споживання органів державного управління 1000	490
сальдо – 510
490	490

Рахунок використання наявного доходу для домашніх господарств

використання	ресурси
особисте споживання 3000	3710
сальдо 710
3710	3710

Рахунок використання наявного доходу для всієї економіки

використання	ресурси
витрати на кінцеве споживання:	4690
особисте споживання 3000
кінцеве споживання органів державного управління 1000
сальдо ( заощадження)
4690	4690

Сальдо цього рахунку — заощадження, яке є початковою статтею рахунку капіталу.

Рахунок капіталу для нефінансових корпорацій

зміни в активах	зміни в зобов’язаннях та власному капіталі
нагромадження 700	490
трансферти 60	зміни фінансових вимог 30
	амортизаційні відрахування 280
сальдо 40
800	800

Рахунок капіталу для органів державного управління

зміни в активах	зміни в зобов’язаннях та власному капіталі
нагромадження 300	– 510
трансферти 210	амортизаційні відрахування 20
	трансферти 60
сальдо – 940
– 430	– 430

Рахунок капіталу для домашніх господарств

зміни в активах	зміни в зобов’язаннях та власному капіталі
30	7410
	трансферти 210 + 25
сальдо 915
945	945

Рахунок капіталу для всієї економіки

зміни в активах	зміни в зобов’язаннях та власному капіталі
трансферти 270	690
нагромадження 1000	зміни фінансових вимог 30
зміни фінансових вимог 30	амортизаційні відрахування 300
	трансферти 295
сальдо 15
1615	1315

Фінансовий рахунок для нефінансових корпорацій

зміни в активах	зміни в зобов’язаннях та власному капіталі
зміна фінансових зобов’язань 30	40
	зміна фінансових вимог – 10
	сальдо 0
30	30

Фінансовий рахунок для органів державного управління

зміни в активах	зміни в зобов’язаннях та власному капіталі
зміна фінансових вимог – 540	– 940
	зміна фінансових зобов’язань 400
	сальдо 0
– 540	– 540

Фінансовий рахунок для домашніх господарств

зміна в активах	зміна в зобов’язаннях та власному капіталі
зміна фінансових вимог 915	915
	сальдо 0
915	915

Фінансовий рахунок для всієї економіки

зміна в активах	зміна в зобов’язаннях та власному капіталі
зміна фінансових вимог 405	15
	зміна фінансових зобов’язань 400
	зміна фінансових вимог – 10
	сальдо 0
405	405

Рахунок «решти країн світу»

експорт 400	імпорт 300
оплата праці 80	оплата праці 40
дохід від підприємницької діяльності 160	дохід від підприємницької діяльності і з капіталу 140
трансферти 25	соціальні допомоги 70
зміна фінансових вимог 30	зміна фінансових зобов’язань 200
	– 215
695	695

Розглянемо використання системи національних рахунків для аналізу зв’язків у економіці.

У ході аналізу зв’язків у економіці на основі системи національ­них рахунків враховують зміст окремих рахунків та взаємозв’язків між ними. На рахунку виробництва як сальдо розрахунків визначають валовий внутрішній продукт. Він є джерелом ресурсів рахунку утворення доходів. На цьому рахунку обчислюють валовий результат виробничої діяльності, тобто величину, що залишається у під­приємств після платежів, пов’язаних з оплатою так званих факторів виробництва.

Сальдо цього рахунку — валовий прибуток економіки — пере­носиться на рахунок розподілу доходів. Мета цього рахунку та рахунку використання доходів –– показати, як використовують доходи, причому не тільки ті, що залишаються в результаті виробничої діяльності, а й інші, які у процесі перерозподілу надійшли від інших одиниць. Насамперед виокремлюють споживання, а також виплати, пов’язані з перерозподілом доходів.

Сальдо рахунку використання доходів –– валове національне заощадження — переноситься на наступний рахунок капітальних витрат. Він дає інформацію для порівняння власних ресурсів фінансу­вання капіталовкладень та їх обсягу. Якщо власних ресурсів не вистачає, постає потреба фінансування за рахунок позики. Аналіз показує, як досягають економічної рівноваги за рахунок коштів системи, а також за рахунок зовнішніх зв’язків. У разі нестачі частина потреб фінансується закордонними ресурсами. У противному разі (надлишок коштів) частина ресурсів країни може спрямовуватися за кордон. Сальдо цих операцій відбивають на рахунках зовнішньо- економічних зв’язків.

Взаємозв’язок між рахунками можна використати і для аналізу інших аспектів економіки. Так, рахунки виробництва можна розглядати по окремих секторах, що дає змогу висвітлити їх роль у формуванні валового національного продукту.

Якщо проміжні витрати вивчати за окремими видами продукції, то дістають інформацію для аналізу системи «витрати — випуск» і вивчення процесу ціноутворення.

Інформація, одержана з рахунків утворення доходів та доповнена інформацією з рахунків виробництва, дозволяє встановити взаємозв’язок між робочою силою і випуском продукції на основі показників продуктивності праці, а також здійснити порівняльний аналіз оплати праці.

Рахунки розподілу доходів, що охоплюють як первинний, так і вторинний розподіл, дають інформацію, потрібну для тих, хто визначає податкову політику та аналізує податкову систему за секторами та видами податків. Ці рахунки показують також чистий ефект трансфертів і прибутків від власності, одержаний у результаті перерозподілу. Рахунки утворення і розподілу доходів висвітлюють процеси формування споживання.

На додаток до аналізу рахунків по горизонталі відповідно з типами рахунків можна здійснити аналіз по вертикалі відносно окремих секторів. На цій основі здійснюють порівняльний аналіз по секторах структури доходів, надходження та видатків. А балансове узгодження підвищує надійність розрахунків і ефективність викорис­тання інформації для потреб управління економікою в цілому та за окремими секторами.

Особливе місце в аналізі економічних зв’язків посідають між­галузеві баланси, які побудовані за схемою системи національ­них рахунків (МГБ СНР). Це зумовлюється широкими можливос­тями, які вони надають для аналізу структури економіки, основних вартісних і натурально-речових пропорцій, а також для визначення напрямів і кількісних характеристик тенденцій роз­витку, проведення міжнародних порівнянь, оцінювання ефективності управління.

Згідно із завданнями, що стоять перед економікою, аналіз може бути розширений за рахунок більшої деталізації як по горизонталі, так і по вертикалі. Так, по горизонталі може бути розширено коло операцій за рахунок введення додаткових балансових статей. По вертикалі це досягається введенням підсекторів, наприклад поділом урядів на центральний і місцеві, виділенням групи домашніх господарств, підприємств з різними формами власності.

У разі здійснення аналізу важливо забезпечити вивчення взаємо­дії окремих елементів системи при різних напрямках аналізу. Система «витрати–випуск» є комбінацією рахунків виробництва і доходів окремих виробників, яка узгоджена зі співвідношенням попиту і пропозиції, де випуск та імпорт, що становлять загальний обсяг пропозиції, узгоджуються з проміжним споживанням домашніх господарств, урядових інститутів, нагромадження.

Елементи та підсумки національних рахунків входять до системи показників, на основі яких оцінюють перспективи розвитку. При цьому вирішують три проблеми: по-перше, оцінювання можливос­тей досягнення поставлених перед державою цілей на базі наявних ресурсів; по-друге, поєднання завдань і засобів для їх вирішення в часі; по-третє, досягнення поставлених завдань найраціональнішим способом. Вирішення цих проблем потребує вивчення динаміки під впливом основних факторів на основі моделей економічного зрос­тання, забезпечення економічної рівноваги в усіх ланках економіки, оптимізації розвитку за певними критеріями. Як динамічні моделі, так і схеми оптимізації будуються на основі економічних показни­ків, які визначаються національними рахунками, і відповідних параметрів (технологічних, функціональних та фінансових). Ці параметри відображають закономірності, які властиві тим чи іншим зв’язкам, що визначаються на основі національних рахунків або проведенням спеціальних досліджень. Прикладом технологічних параметрів можуть бути коефіцієнти прямих та повних витрат, які визначаються на підставі міжгалузевого балансу, коефіцієнти капі­тало- та трудомісткості продукції, коефіцієнти імпорту. До функці­ональних параметрів належать, наприклад, коефіцієнти еластичності попиту від доходів; до фінансових параметрів –– ставки оподаткування, коефіцієнти самофінансування інвестицій підприєм­ствами, ставки облікового відсотка.

Велике значення має складання національних рахунків, не лише річних, а й внутрішньорічних, зокрема квартальних. Їх використовують для аналізу поточного стану економіки, а також для прогнозу на майбутнє. Завдяки наявності квартальних даних можна вирізнити та вивчити коливання найважливіших показників розвитку економіки і тим самим зробити висновок про те, чи є поточні зміни кон’юнктури сезонними, чи вони характеризують поворотні пункти динаміки народного господарства. Наявність квартальних рахунків на відміну від річних розширює можливості не тільки прогнозу, а й перевірки ефективності окремих заходів і коригування прийнятих програм. Ці дані дозволяють поліпшити систему організації поточної інформації на основі зведення прибутків та витрат. Наявність балансових зв’язків дає змогу використати національні рахунки для оцінки точності та контролю за якістю інформації, яку одержують з різних джерел і різними засобами. Квартальні дані полегшують та прискорюють обробку річних даних.

Міжнародні порівняння, як правило, здійснюються на основі річ­них даних. При цьому порівнюють структурні співвідношення, наприклад частку доходу на споживання, частку вітчизняних заощаджень у валових інвестиціях, частку урядового споживання в загальному споживанні нації, частку різних секторів у валовому внутрішньому продукті, показники відносного значення зовнішньої торгівлі для економіки країни, перерозподіл між приватним та державним секторами в тій чи іншій країні тощо.

Широкі міжнародні статистичні порівняння дають змогу визначити рівні розвитку країни у світовому співтоваристві, з’ясу­вати реальні паритетні співвідношення купівельної спроможності валют, виявити і порівняти ефективність національних економік, а також реальні фінансові можливості країн, зокрема щодо формування бюджетів міжнародних організацій, провести аналіз кон’юнктури ринків та визначити рівень міжнародної економічної інтеграції.

Отже, за допомогою інформації, здобутої на підставі системи національних рахунків, можна виявити кількісні взаємні зв’язки і пропорції, що стосуються галузевої структури утворення і викорис­тання народногосподарських ресурсів –– матеріальних благ і пос­луг; охарактеризувати утворення, розподіл і використання доходів, перерозподілу їх між секторами і галузями економіки, розподіл на кінцеве споживання і заощадження; виконати аналіз джерел капіта­лоформувань і їх використання на нагромадження, приріст запасів, купівлю землі тощо; дати оцінку фінансових активів і пасивів для вивчення умов формування ринку цінних паперів; схарактеризувати перетікання капіталу по територіях, взаємовідносини регіональних бюджетів, перерозподіл фінансових і кредитних ресурсів; здійснити аналіз формування нових фінансово-економічних відносин в умовах зростання самостійності підприємств в економічних зв’язках з закор­доном; дати оцінку взаємовідносин з іншими країнами, зокрема на базі платіжного балансу; здійснити порівняльний аналіз переліче­них, а також інших кількісних характеристик, темпів і пропорцій України та інших країн згідно з прийнятим Статистичним бюро ООН проектом міжнародних порівнянь.

Для дослідження економіки країни на підставі показників СНР використовують моделі, які враховують вплив на рівновагу економіки рівня ВВП і змін у функціонуванні окремих секторів національної економіки, співвідношення між сукупними видатками на споживання та інвестиції, урядових видатків, зарубіжних операцій. При цьому враховують зв’язки, що визначають парамет­ри процесу кругообігу доходів і видатків в окремих економічних секторах.

На цій основі формуються критерії, будуються моделі, які від­бивають рівень видатків, що регулюють наміри різних секторів при певному рівні ВВП. При цьому в більшість моделей входять такі екзогенні (задані зовні) змінні, які можуть бути об’єктом урядового регулювання, наприклад урядові видатки і податки. Якщо структура економічного процесу відома заздалегідь, державні органи впливають на значення цих змінних, можуть зробити екзогенні змінні такими, що відповідають наперед передбаченим ці­льовим величинам.

Використовують економіко-статистичні моделі, зокрема рівнян­ня регресії, економетричні моделі, а також мультиплікатори. Остан­ні характеризують міру впливу однієї величини (вхідної) на зміну іншої (вихідної) в керованій системі.