3. Рушійні сили розвитку.

Рушійними силами розвитку особистості є такі внутрішні і зовнішні суперечності: а) асиміляція і дисиміляція; б) збудження і гальмування; в) емоційна сфера (задоволення і незадоволення, радість і горе); г) спадкові дані і потреби виховання; ґ) рівень розвитку особистості і її ідеал; д) потреби особистості і моральний обов'язок; е) домагання особистості і її можливості.

До закономірностей розвитку особистості належать: а) розвиток особистості має наслідувальний характер; б) особистість людини розвивається під впливом середовища; в) людська особистість розвивається внаслідок впливу на всі сторони її психіки; г) людина розвивається в діяльності; ґ) зміна особистості вимагає зміни ставлення до неї.

4. Діяльність — важлива форма прояву активного ставлення людини до оточуючої дійсності.

Діяльність — спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни.

Основними компонентами діяльності є: а) суб'єкт з його потребами; [б) мета, відповідно до якої предмет перетворення на об'єкт, на який спрямовано діяльність; в) засіб реалізації мети; г) результат діяльності.

На анатомо-фізіологічний, психічний і соціальний розвиток особистості пливають такі види діяльності: ігрова, навчальна, трудова, спортивна, художня і громадська.

Спілкування— один з універсальних способів вияву групової форми буття людей. Залежно від характеристик партнерів спілкування може бути різних видів: особистість — особистість, особистість — група, особистість — колектив, група — група, група — колектив. За змістом воно може бути ділове .формальне) і особисте (неформальне).

Важливою умовою розвитку і формування особистості є прояв нею активності в цьому процесі. Активність може проявлятись у таких напрямках: у рухах, у пізнанні оточуючої дійсності, в спілкуванні, у впливі на оточення, у впливі на саму себе. Останній вид активності називають самовихованням.

Самовиховання — систематична і свідома діяльність людини, спрямована на вироблення і вдосконалення своїх позитивних якостей і подолання негативних.

Об'єкт виховання — індивід або група людей, на розум, емоції і волю яких здійснюється цілеспрямований виховний вплив.

Суб'єкт виховання — індивід або група людей, які здійснюють цілеспрямований виховний вплив на особу або колектив з метою формування в них певних якостей.

5. Аналіз теорій розвитку і формування особистості.

Вікова періодизація (класифікація) — поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками.

На практиці користуються емпіричною класифікацією, яка склалася в ході розвитку школи і дошкільних закладів.

В педагогіці шкільний вік поділяють на: молодший шкільний вік — від 6-7 до 11-12 років, середній шкільний вік (підлітковий) — від 12 до 15 років, старший шкільний вік (юнацький) — від 15 до 18 років.

Границі вікових періодів відносно рухливі, тому що природний фонд дітей і виховний вплив на них різні.

Кожній віковій групі характерні певні анатомо-фізіологічні, психічні та соціальні властивості, які називаються віковими особливостями.

Молодший шкільний вік. Важливими показниками готовності дитини до навчання є звичка до розумових зусиль, зосередженість у роботі, вміння слухати вчителя і виконувати його вказівки. Пізнавальна діяльність молодшого школяра в основному проходить у процесі навчання. Пам'ять у молодших школярів наочно-образна. Мислення розвивається у них від емоційно образного до образно-логічного.

Підлітковий вік. Проходить бурхливий ріст і розвиток всього організму Статеве дозрівання не є визначальним для особистості підлітка, але вносить нові переживання і думки в їх життя. Сприймання перебуває в стаді становлення, тому якість його різна. Поліпшується продуктивність і зростає якість пам'яті. Для підлітка характерна розкиданість інтересів. Значне місце в його житті відіграють різні форми спілкування, велике прагнення до дружного спілкування. Особливість підліткового періоду вимагає певно диференціації в організації життя хлопців і дівчат. Під кінець підліткового періоду перед учнями реально вимальовується завдання вибору професії.

Юнацький вік. Це період формування світогляду, самосвідомості, характеру і життєвого самовизначення. Пізнавальна діяльність сприяв формуванню світогляду. Пам'ять старшокласника характеризується зрілістю.

Мислення здатне абстрагувати і узагальнювати навчальний матеріал. Мова збагачується науковими термінами, стає виразною і точною. Вперше старшокласники переживають почуття кохання. У них стають стійкими професійні інтереси. Прагнення до самовиховання стає рисою особистості.

У кожній віковій групі є значні індивідуальні відмінності, які визначаються природними задатками, різними життєвими умовами і вихованням дитини. Ці особливості називаються індивідуальними.

До індивідуальних особливостей особистості відносять темперамент, характер, інтереси, потреби, схильності, здібності та ін. Темперамент — індивідуально-типологічна характеристика людини, яка виявляється в силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу її психічних процесів.

Характер — комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в Ті поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе.

Здібності — психічні властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності.

Інтерес — спрямованість людини на певний об 'єкт чи певну діяльність зумовлена позитивним, зацікавленим ставленням до чогось, когось. Потреба —необхідність у чомусь.

Схильність — стійка орієнтованість людини на щось, бажання виконувати певну працю.

Акселерація — випередження середньофізичних і психофізіологічних констант дитини чи підлітка з оптимальними.

Дослідник Маркосян А.А. розглядає кілька гіпотез щодо виникнення явища акселерації:

Геліогенна теорія: вплив сонячного випромінювання на дітей, які останнім часом стали більше перебувати на сонці, завдяки чому стимулюється їхній розвиток. Акселерація охоплює і північні райони, хоч там діти менше перебувають на сонці. Це стосується міських і сільських дітей.

Теорія гетерозії: вплив на розвиток дитини міжнаціональних шлюбів, що призводить до значних змін, і як наслідок — акселерація.

Теорія урбанізації: розвиток міст і переселення до них сільського населення, що призводить до прискорення сексуального розвитку, інтелектуалізації, а це в свою чергу прискорює ріст і визрівання організму.

Нітрітивна теорія: акселерація розглядається як результат поліпшення і вітамінізація харчування.

Теорія опромінювання: поширення рентгенівських пристроїв, атомна енергетика, проведення випробувань ядерної зброї на полігонах створюють фони випромінювання, але в таких дозах, які стимулюють поділ клітин.

Ретрадація, тобто відставання в розвитку дитини, може бути наслідком: пияцтва чи алкоголізму батьків, народження дітей в більш пізньому віці, спадкової хвороби одного з батьків. Такі діти є відсталими не тільки фізіологічно, айв інтелектуальному відношенні.

6. Серед зарубіжних теорій розвитку особистості виділяють: а) соціологізаторську, яка вважає вирішальним у розвитку особистості її соціальне оточення; б) біологізаторську, яка вважає вирішальним у розвитку особистості! її спадковий "багаж"; в) конвергенції, яка зводить два фактори — біологічний і соціальний з перевагою біологічного у розвитку особистості; г) теорія біхевіоризму, яка розглядає поведінку людини як механічні реакції організму на стимули оточення, ігноруючи свідомість; ґ) теорія психоаналізу (фрейдизму), яка вважає рушійною силою поведінки людини несвідомі! біологічні потяги та інстинкти.

Народна педагогіка про розвиток особистості:

а) вплив середовища: "З ким поведешся, від того й наберешся", "З розумним будеш розумним, з дурнем і сам будеш таким", "Як зайдеш між реп'яхи, то й реп'яхів наберешся", "Як у сім'ї згідливе життя, то й виросте дитя до пуття";

б) роль спадковості: "Яке коріння, таке й насіння". "Яке зіллячко, таке ї й сім'ячко", "Від лося —лосенята, від свині — поросятка".

6. Потреби. Теорії потреб, види потреб

Потре́би — це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення.

Потреби поділяють на групи:

фізіологічні;

екзистенціальні;

престижні;

особистісні;

духовні.

Економічні потреби виступають основою діяльності людей. Потреби виступають як ідеальний внутрішньо спонукальний мотив їхньої діяльності. Потреба в найзагальнішому вигляді є усвідомленою індивідом необхідністю в певних духовних, матеріальних благах та послугах — його ідеальним прагненням.

Види потреб:

матеріальні: в їжі, одязі, предметах побуту, житлі (вони вважаються базовими)

духовні: в освіті, в підвищенні кваліфікації, в художній творчості, в розвитку науки та мистецтва

соціальні: в медичному обслуговуванні, в вихованні дітей, у вільному часі, в гідних умовах праці і навчання.

За способом задоволення:

індивідуальні

групові

Виділяють потреби існування (їжа,одяг,безпека)і потреби досягнення цілей життя (влада і слава, знання і творчість, духовне удосконалення).

Абрахам Маслоу висловив припущення, що людська поведінка визначається широким спектром потреб. Він розбив ці потреби на п'ять категорій і розташував їх у визначеній ієрархії. В основі цієї ієрархії лежали самі насущні потреби (їжа, вода, житло), а на вершині - більш високі індивідуальні запити (визнання, самовираження). За Маслоу людина - це "тварина, що постійно чогось хоче". Коли потреби самого нижчого рівня задоволені хоча б частково, людина починає рухатися до задоволення потреб іншого і не обов’язково наступного рівня ієрархії.

Усе, що необхідно для підтримки життя, - їжа, одяг, житло - об'єднується в категорію фізіологічних потреб. Перш ніж людина зможе переслідувати якісь інші цілі, їй необхідно задовольнити ці основні потреби. В даний час більшість людей, що працюють і одержують зарплату, цілком спроможні задовольнити свої фізіологічні потреби, тому запити вищих рівнів стають усе більш сильним мотиваційним чинником. Наприклад, коли людина має достатню кількість предметів першої необхідності, вона ринеться застрахуватися від можливих втрат. Така потреба в безпеці і подібні їй можуть бути задоволені завдяки достатньо високій заробітній платі, що дозволяла б робити заощадження, а також завдяки системам медичного і соціального страхування і програмам пенсійного забезпечення і гарантій зайнятості.

Над потребою в безпеці розташовується бажання людей спілкуватися один з одним, любити і бути любимими, відчувати почуття приналежності до колективу. Як показали дослідження Готорна, ці соціальні потреби можуть бути для робітників більш важливі, ніж фінансові потреби. Люди також мають потребу у визнанні - їм необхідно відчуття цінності своєї особистості як невід'ємної частини єдиного цілого. Крім того, вони потребують повагу, засновану на досягненнях у змаганні з іншими людьми. Всі ці потреби тісно пов'язані з поняттям статусу, що означає "вагу" або "важливість" людини в очах оточуючих. Можливість задоволення таких потреб може служити потужним мотивуючим чинником у роботі[9, c.360].

Маслоу визначив потребу в самовираженні як "бажання стати більшим, ніж ти є, стати усім, на що ти спроможний". Ця потреба -- самого вищого порядку, і задовольнити її складніше усього. Люди, що "добираються" до цього рівня, працюють не просто через гроші або щоб справити враження на інших, але тому, що усвідомлюють значимість своєї роботи і відчувають задоволення від самого її процесу.

Ієрархія Маслоу - дуже зручний засіб класифікації людських потреб, проте було б помилкою сприймати її як якусь жорстку схему. Зовсім не обов'язково, щоб потреби кожного рівня були цілком задоволені (а іноді це і неможливо), перед тим , як у людини з'являться більш "високі" спонукання. Насправді в кожний конкретний момент людиною рухає цілий комплекс потреб.

Маслоу, створюючи свою теорію мотивацій у 40-і рр. намагався пояснити, чому в різний час у людей виникають різні потреби. Він вважав, що потреби людини мають ієрархічну структуру з 5 рівнів.

У кожний конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, що для нього є більш важливою або сильною.

Фізіологічні потреби (потреби найнижчого рівня) є необхідними для виживання. Вони включають потребу в їжі, воді, захисті, відпочинку, сексуальні потреби.

Потреби в безпеці включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задовольнятися в майбутньому (покупка страхового полісу або пошук надійної роботи з гарними видами на пенсію).

Соціальні потреби (потреби в приналежності, дружбі, любові) включають почуття приналежності до чого-небудь або кого-небудь, підтримки.

Потреби в повазі включають потреби в особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку навколишніх, визнанні[11, c.88-89].

Потреби в самовираженні, самореалізації – потреби в реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості.

Спочатку споживачі прагнуть задовольнити потреби більш низького рівня, потім можуть думати про задоволення наступної по значимості потреби. Основний недолік теорії Маслоу зводиться до того, що їй не вдалося врахувати індивідуальні відмінності людей. Виходячи з минулого досвіду, одна людина може бути найбільше зацікавлена у самовираженні, у той час як поведінка іншої буде в першу чергу визначатися потребою у визнанні, соціальними потребами.

Види потреб

Потреби людини мають суспільно-особистий характер. Це знаходить вираження, по-перше, в тому, що навіть для задоволення потреб, які мають, здавалося б, узколичный характер (наприклад, пов'язаних з вжитком їжі), використовуються результати суспільного розподілу праці (хліб потрапляє на стіл як підсумок складних перетворень пшеничних зерен, як упредметнений результат трудових зусиль селекціонерів, агрономів, трактористів, комбайнерів, працівників елеваторів, мукомелів, пекарів, продавців і т. д.). По-друге, для задоволення потреб чоловік використовує способи, що історично склалися в даному суспільному середовищі, і прийоми і потребує певних умов (для того, щоб з'їсти шматок м'яса, нам як мінімум потрібно, аби воно було приготоване прийнятним для нас способом, ми потребуємо тарілки, ножа і вилки, в дотриманні деяких гігієнічних вимог і т. д.). І по-третє, безліч потреб людини виражають не стільки його узколичные запити, скільки нужди суспільства, колектив, група, до якої належить людина, спільно з якою він працює, - потреби колективу набувають характеру потреб особи.

Цей процес може бути проілюстрований наступним прикладом. Студент, що має суспільне доручення виступити з доповіддю на зборах, готується до цього виступу особливо ретельно не тому, що сама по собі підготовка є для нього справою привабливішим по порівнянню, допустимий, з читанням цікавої книги, а тому, що він випробовує наполегливу потребу виконати вимогу колективу.

Потреби розрізняють за походженням і предмету.

По своєму походженню потребі можуть бути природними і культурними.

У природних потребах виражається активізуюча діяльність людини, залежність від умов, необхідних для збереження і підтримки його життя і життя його потомства.

У всіх людей є природні потреби в їжі, питті, в істоті протилежної підлоги, уві сні, в захисті від холоду і надмірної жари і так далі Якщо яка-небудь з природних потреб не знайде задоволення впродовж скільки-небудь довгого часу, людина неминуче загине сама або позбудеться можливості продовжити рід. Хоча природні потреби залишаються тими ж (по їх переліку), що у тваринних предків людини і первісних людей, проте по своєму психологічному єству вони корінним чином відрізняються від природних потреб тварин. Змінюються способи і знаряддя задоволення, а найголовніше, зазнають зміни і самі потреби, які переживаються сучасною людиною вже не так, як його доісторичним пращуром: "Голод є голод, проте голод, який утамовується вареним м'ясом, поедаемым за допомогою ножа і вилки, це інший голод, ніж той, при якому проковтують сире м'ясо за допомогою рук, нігтів і зубов"1. Таким чином, природні потреби мають суспільно-історичний характер.

У культурних потребах виражається залежність активної діяльності людини від продуктів людської культури; їх коріння цілком лежить у межах людської історії. До об'єктів культурних потреб відносяться як предмети, які служать засобом задоволення якої-небудь природної потреби в умовах тієї або іншої культури (вилка і ложка, палички для їди), що склалася, так і предмети, необхідні для трудового і культурного спілкування з іншими людьми, для складного і багатообразного суспільного життя людини. При разном економічної і суспільної буд, залежно від виховання і засвоєння поширених і прийнятих звичаїв і форм поведінки чоловік набуває різних культурних потреб. Якщо не задовольняться культурні потреби людини, він не загине (як це було б при незадоволенні природних потреб), але людське в нім жорстоко постраждає.

Культурні потреби істотно розрізняються по рівню, по своєму зв'язку з вимогами, які пред'являє людині суспільство. Не можна поставити в один рівень потребу дістати цікаву і змістовну книгу, яка направляє пошуки і організовує зусилля однієї молодої людини, і потребу роздобути галстук особливо модного забарвлення, - біля іншого. По своєму рівню і самі ці потреби, і діяльність, ними породжувана, оцінюються по-різному. Етично виправдана потреба особи - це потреба, що відповідає вимогам суспільства, в якому людина живе, відповідна прийнятим в цьому суспільстві смакам, оцінкам, а головне світогляду. У нашому соціалістичному суспільстві такими принципами і таким світоглядом є комуністичні моральні принципи і марксистсько-ленінський світогляд.

По характеру предмету потреби можуть бути матеріальними і духовними.

У матеріальних потребах виявляється залежність людини від предметів матеріальної культури (потреба в їжі, одязі, житлі, предметах побуту і т. д.); у духовних - залежність від продуктів суспільної свідомості. Духовні потреби виражаються в засвоєнні духовної культури. Людина випробовує потребу поділитися з іншими своїми думками і відчуттями, потреба читати газети, книги і журнали, дивитися кінофільми і спектаклі, слухати музику і так далі Слід особливо виділити таку духовну потребу, як потребу в спілкуванні з іншими людьми. Виникла на зорі людського суспільства потреба в спілкуванні, що породила мову як засіб спілкування, була, разом з працею, головною стимул-реакцією перетворення мавпи в людину. Потреба в спілкуванні і зараз залишається найважливішою умовою духовного розвитку людини.

Духовні потреби нерозривно пов'язані з матеріальними потребами. Для задоволення духовних потреб потрібні, зрозуміло, матеріальні речі (книги, газети, писальний і нотний папір, фарби і т. д.), які є, у свою чергу, предметом матеріальних потреб.

Отже, природна за походженням потреба може бути в той же час матеріальною по предмету. Культурна за походженням - може бути або матеріальною, або духовною по предмету. Таким чином, дана класифікація охоплює найбільше різноманіття потреб, показуючи їх відношення до історії розвитку людської свідомості і до об'єкту, на який вони направлені.