Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. Т.

Роки	Викиди в атмосферне повітря, тис.т.			Щільність викидів у розрахунку на 1 кв.км, кг	Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу, кг	Обсяг викидів на одиницю ВРП
	Всього	у тому числі
		стаціонарними джерелами	пересувними джерелами
2007	63,9	11,6	52,3	2300	52,7
2008	62,6	11,0	51,6	2200	55,3
2009	64,6	14,8	49,8	2300	57,6
2010	78,3	9,4	68,9	2800	70,7
2011	84	11,9	72,1	2750	71,2

На жаль, немає постійних спостережень за якістю повітряного басейну в північних прикордонних районах, що межують з великими промисловими центрами в Запорізькій та Дніпропетровській областях. Безумовний вплив на екологічний стан цього регіону робить найбільший в Європі енергетичний комплекс – Запорізька ДРЕС та АЕС розташований північніше Верхньорогачицького району. Північні та північно-східні вітри, які переважають в цьому регіоні області, забруднюють повітря окисами сірки, сполученнями свинцю, кадмію тощо.[34]

Іншим «не херсонським» джерелом забруднення є і прикордонні аміачні виробництва в Криму в Армянську та Красноперекопську, а також Миколаївський глиноземний завод.

1.3. Якість водних ресурсів Херсонщини.

Головне джерело води в Україні - річка Дніпро. Стан води й повноводність Дніпра, як і інших річок, залежить від стану їх приток – малих річок, яких в Україні налічується близько 63 тис. [3]

Підземні води України мають не менше значення для забезпечення водою населення: близько 70% жителів сіл і селищ міського типу задовольняють свої потреби в питній воді за рахунок грунтових вод чи глибших водоносних горизонтів (свердловини). Стан підземних вод в Україні в цілому кращий, ніж поверхневого стоку, хоча місцями вони забруднюються стоками промислових підприємств, тваринницьких комплексів тощо.[32]

Забезпечення населення Херсонщини водою питної якості здійснюється через водозабірні споруди та водопровідні мережі які наднормативно зношені. На них втрачається до 40% води, що добувається, йде засолення водоносних горизонтів. Внаслідок реорганізації сільськогосподарських підприємств залишилися безгосподарними 800 свердловин.

Більшість сільських водозаборів працюють на родовищах з незатвердженими запасами прісних підземних вод, які потребують геологічного вивчення з метою затвердження запасів прісних підземних вод. Зазначені роботи потребують значних фінансових витрат. [13]

Привізною водою постійно користуються 5,62 тис. мешканців 16 населених пунктів, ще у 8 населених пунктах воду для 1,95 тис. осіб привозять при необхідності.

По м. Херсону 30% свердловин подають воду, яка має відхилення від ГОСТ за хімічним складом, а саме хлоридам, сульфатам, сухому залишку і загальній жорсткості. Вода, що подається різними свердловинами, неоднорідна за складом, але схема водопостачання побудована так, що вода із джерел, які мають відхилення від ГОСТ, змішується з якісною водою, що дозволяє покращити її якість в розподільчій мережі. [32]

Протягом 2011 року відбирались проби води р. Дніпро у 9 створах: 5 км нижче Каховської ГЕС, 500 м вище скиду КП «Міський водоканал» м. Нова Каховка, 500 м нижче скиду КП «Міський водоканал» м. Нова Каховка, с. Іванівка, вихід р. Інгулець, 500 м нижче впадіння р. Інгулець, м. Херсон, 500 м нижче впадіння р. Кошової, с. Кизимис. Крім того, періодично відбирались проби в фоновому і контрольному створах МКП «Миколаївводоканал» , с. Микільське. За результатами проведених досліджень у 2011 році вміст хлоридів складав 37,11 мг/дм³ (мінімальна концентрація –27,65 мг/дм³, максимальна – 51,11 мг/дм³), сульфатів 48,58 мг/дм³ (мінімальна концентрація –31,28 мг/дм³, максимальна –96,31 мг/дм³). Середні та максимальні значення цих показників знаходяться в межах, значно нижчих гранично допустимих концентрацій (ГДК) для рибогосподарських водойм. Вміст розчинених солей становив 360 мг/дм³ з коливаннями від 254 мг/дм³ до 632 мг/дм³, що відповідає середнім багаторічним даним. [6]

Дослідженнями Херсонської гідробіологічної станції Національної Академії Наук України встановлено, що в русловій мережі нижнього Дніпра за основними структурно-функціональними показниками фітопланктону виділяються найменш порушені ділянки: русло Дніпра від м. Нова Каховка до м. Херсон, рукав Конка. Якість води в цих водотоках відповідає β-мезосапробній зоні («забруднені води» за категорією якості «задовільна») з тенденцією переходу до о-сапробної зони («чисті води» за категорією якості «дуже добрі»).

За показниками зоопланктону відмічена тенденція до поліпшення якості води на ділянці нижнього Дніпра від греблі Каховської ГЕС до м. Херсона від класу «задовільної чистоти» до класу «чиста». В основних рукавах (Рвач, Бакай, Конка) якість води залишилась на рівні 80-х років і віднесена до β'- мезосапробної зони, до класу вод «задовільної чистоти».

Високий ступінь забруднення відмічений в р. Вірьовчина. Найбрудніша за мікробіологічними показниками вода зареєстрована в гирлі р. Інгулець і в рукаві Кошова в місці, де рукав кількома протоками з’єднується з вище розташованими озерами – Біле, Безмен, Виноградне. За вмістом сапрофітних бактерій вода відповідала класу якості «брудна» і навіть «дуже брудна».[6]

Прогресивне погіршення питної води в Херсоні за останні кілька десятиріч є результатом порушення режиму підземних вод, який утворився внаслідок довготривалої, поза терміном амортизації, експлуатації артезіанських свердловин.

Але слід відзначити, що корінним чином вирішити проблему забезпечення міста Херсона екологічно чистою питною водою на перспективу можна лише за рахунок освоєння нових джерел, зокрема, використання водозаборів на лівобережжі області.