Головні озера Африки

Озера	Площа в км2	Висота над р. м. у м	Найбільша глибина в м
Вікторія	68000	1136	80
Танганьїка	32900	773	1435
Ньяса	30800	472	706
Рудольф	8500	375	73
Альберт	4200	619	48
Ківу	3000	1460	780
Едуард	2000	912	114

На решті території Африки озер мало. Реліктовим озером є прісноводне озеро Чад, живиться водами річки Шарі та її найбільшої притоки Логоне. Глибина озера невелика (найбільша 7 м), площа в суху пору року близько 10000 км², після дощів і розливів Шарі-Логоне зростає вдвічі. Чад має підземний стік по сухому руслу Бахр-ель-Газаль в улоговину Боделе, тому його води не засолюються. Такі ж реліктові озера – Тумба і Леопольда II в западині Конго і озеро Нгамі в западині Калахарі.

Озеро Тана на Абіссінському нагір'ї підпружене лавовим потоком. Ланцюжки невеликих безстічних озер лежать в Абіссінському грабені та в западині Афар.

У посушливих і пустельних областях Африки – на високих плато між хребтами Атлаських гір, уздовж їх південного підніжжя в Тунісі, в Південній та Східній Африці є багато пересихаючих озер, покритих в суху пору року кірками солей. У північній Африці такі озера називають шоттами.

У пустелях і напівпустелях є підземні водоносні горизонти, що містять великі запаси ґрунтових вод. У Сахарі і в північному Судані величезні запаси ґрунтових вод приурочені до «континентальної проміжної» формації. У напівпустелях і пустелях Південної Африки ґрунтові води накопичуються головним чином у тріщинах корінних порід, в закарстованих вапняках і за деякими припущеннями, в пісковиках системи Карру.

55)-56 ГЕОГРАФІЧНІ ПОЯСИ І ПРИРОДНІ ЗОНИ АФРИКИ

1. Екваторіальний пояс. Зона постійно-вологих екваторіальних лісів (гілей)

Клімат поясу екваторіальний постійно жаркий і постійно вологий. Температура протягом всього року тримається в межах +25...+260С. Опадів випадає від 1500 до 2000 мм, в гірських областях до 3000 мм та більше. Опади переважно конвекційні, випадають рівномірно протягом всього року. В поясі виділяють лише одну зону – зону постійно-вологих екваторіальних лісів (гілей). Вона розміщується між 4-50 пн. ш. і 2-30 пд. ш. і займає північну половину улоговини Конго, а також північне узбережжя Гвінейської затоки. Африканські гілеї вражають багатством видів і густотою деревостою. В гілеях Африки нараховують до 3000 видів одних лише деревних рослин. Дерева ростуть в 4-5 ярусів, що є результатом боротьби за світло. Висота першого ярусу 40-50 м. Лише окремі дерева, головним чином пальми, піднімаються до 60-70 м. Типовими грунтами гілей є червоно-жовті латеритні грунти. Тварини гілей живуть головним чином на деревах і берегах річок. Вони відносяться до Західноафриканської підобласті Ефіопської зоогеографічної області. Тільки тут живуть людиноподібні мавпи горила і шимпанзе. Іншими ендеміками африканських гілей є карликовий бегемот і окапі. Найбільшим хижаком гілей є леопард. Дуже поширені змії, більшість з яких е отруйними. Найбільш жахливими зміями гілей є мамба і габонська гадюка.

Гілеї неоднорідні. В залежності від рельєфу і умов зволоження виділяють три варіації гілей: 1) перезволожені гілеї; 2) вологі гілеї; 3) гірські гілеї. Перезволожені гілеї займають найбільш низькі, заболочені території. Вони відрізняються збідненим видовим складом і порівняно незначною висотою дерев, які забезпечені ходульними і дихальними коренями. Особливу цінність серед інших дерев мають олійна та винна пальми. Вологі гілеї поширені на вододільних плато. В них широко представлені такі цінні види дерев, як чорне або ебенове дерево (має деревину чорного або темно-зеленого кольору), червоне дерево, винна пальма, каучуконоси. Особливу цінність мають олійна пальма (з неї отримують дуже цінну пальмову олію) і кавове дерево, які є найважливішими плантаційними культурами країн екваторіальної Африки. Гірські гілеї займають незначну площу на вершинах висотою понад 2000 м і характеризують незначною висотою дерев, що пояснюється необхідністю витримувати сильні вітри і низькі температури.