26

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОЇ СПРАВИ

КУРСОВА РОБОТА

З філософії

З теми:

«Етика філософських шкіл "Стародавнього Китаю"»

Студентки 2 курсу 221 групи

денної форми навчання

напряму підготовки 6.140101 Готельно-

ресторанна справа

Гетьман В.

Керівник к.ф.н. ,Марюхно В.В.

Підсумкова оцінка_______________

Національна шкала _______________

Кількість балів___________________

ECTS___________________________

Члени комісії _________ ___________

_________ ___________

_________ ___________

Херсон -2014 рік

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………....3

Роділ I

1. Особливості етики Китаю………………………………………………..….5

Розділ II

2. Філософські школи стародавнього Китаю……………………………….…9

2.1. Моїзм……………………………………………………………………….10

2.2. Легізм………………………………………………………………………11

2.3.Даосизм…………………………………………………………………..…13

Розділ III

3. Конфуцій і конфуціанство як етико-політичне та релігійно-філософське вчення………………………………………………………………………...…17

Розділ IV

4. Етичні стандарти Стародавнього Китаю…………………………………..20

Висновок…………………………………………………………………..……23

Список джерел та використаної літератури…………………………………25

Вступ

Актуальність даної тематики зумовлена ​​тим, що з трьох головних і найдавніших філософських традицій: європейської, індійської та китайської - перша і остання в найбільшою мірою відмінні один від одного. Одним з визначальних специфіку китайської філософії якостей є її універсальна етізірованність, тобто не просто превалювання етичної проблематики, але і послідовний розгляд усіх основних філософських тем з точки зору моралі, прагнення до створення цілісного антропоцентричного світогляду у вигляді своєрідної "моральної метафізики". У науковій літературі специфічна етізірованность традиційної китайської філософії загальновизнана. У цьому сенсі ціннісно-нормативний характер останньої очевидний і добре вивчений. Але зазвичай під етізірованністю тут розуміється абсолютне переважання етичної проблематики, що далеко не вичерпує глибокого змісту даної характеристики. Сфера етичного для китайських філософів завжди була не тільки найбільш важливою, але і гранично широкою. У традиційній китайській культурі предмет етики залишався невіддільним від синкретичного комплексу норм і цінностей етикету, ритуалу, обрядів, звичаїв, неписаного права. Зародження давньокитайської філософської думки припадає на VIII ст. до н. е. Тогочасні мислителі переймалися переважно моральною проблематикою, з якою за актуальністю могли конкурувати хіба що проблеми побудови ідеальної держави і права. Здебільшого вона стосувалася відносин між людьми різних соціальних верств, моральності правителя, стосунків у сім'ї тощо. Вже у найдавнішій пам'ятці китайської народної творчості "Ші цзин" ("Книзі пісень") піддано осуду жорстокість, несправедливість правителів, хоча в інших її розділах прославлялись їх сила, благородство, доблесть, що відповідало поглядам тогочасної аристократії. Різноманітні аспекти моральної проблематики (досконалість правителя, моральні якості особистості) порушено в "Шуцзин".

Еквівалентом віри, яка лежить в основі інших релігій, була висунута Конфуцієм на перший план соціальна етика з її орієнтацією на моральне вдосконалення особистості в межах освячених авторитетом давнини норм. Мета даної курсової роботи, розібратися в особливостях етики стародавнього Китаю,розглянути вчення Конфуція (Кун Цзи (551 - 479гг. До н.е.) - найбільшого китайського філософа, яким були сформульовані основи соціального порядку, який він хотів би бачити в китайському суспільстві, познайомитися з філософією шкіл Стародавнього Китаю.