Хід роботи

1. На підставці встановіть пробірку, заповніть її водою.

2. Опустіть капіляр у воду.

3. Виміряйте висоту, на яку піднялась вода у капілярі, над вільною поверхнею рідини.

4. Спостерігайте за наявністю крайового кута.

5. Виміряйте діаметр капіляру.

6. Розрахуйте коефіцієнт поверхневого натягу  води за формулою .

7. Отримані результати занесіть до таблиці 1.

8. Зробіть схематичний малюнок досліду.

9. Розрахуйте абсолютну та відносну похибки.

10. Виконайте п.п. 1 – 9 для капіляра №2.

11. Дайте відповіді на контрольні питання.

Таблиця 1

№ досліду	Капіляр №1					Капіляр №2
	h, м	d, м	,			h, м	, d, м	,
1
2
3
Сер.	―	―		―		―	―		―

Контрольні питання

1. Які сили діють на молекулу води, коли вона знаходиться на поверхні рідини? Зобразіть їх схематично.

2. Поясніть фізичний зміст коефіцієнту поверхневого натягу рідини.

3. Від чого залежить коефіцієнт поверхневого натягу рідини?

4. Як впливають забруднення на поверхневий натяг води у водоймищах та річках? Як це відображається на житті живих організмів?

5. Які явища називають капілярними?

6. Наведіть приклади капілярних явищ у природі?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3

ВИЗНАЧЕННЯ ПИТОМОЇ ТЕПЛОЄМНОСТІ РЕЧОВИНИ

ТВЕРДОГО ТІЛА

Мета роботи: експериментально визначити теплоємність речовини твердого тіла та порівняти отримане значення з теоретичним.

Прилади та обладнання: електрична плитка, посудина для нагрівання, калориметр, термометр, набір твердих тіл, терези.

Теоретичні відомості

Питомою теплоємністю речовини називається кількість теплоти, необхідна для нагрівання одиниці маси речовини на 1^ОС.

Для визначення питомої теплоємності речовини користуються методом змішування. Метод змішування полягає в тому, що два тіла, нагріті до різних температур, приводяться в дотик, при цьому в ізольованій системі: скільки теплоти віддасть більш нагріте тіло, стільки отримає більш холодне. Кількість теплоти, одержана тілом при нагріванні, чи витрачена при охолодженні пропорційна його масі та різниці температур в кінці та початку досліду, тобто (1), деQ - кількість теплоти, m - маса тіла, c - питома теплоємність, t₂ - кінцева температура тіла, t₁ - початкова температура тіла.

Нехай ми маємо тверде тіло масою М, нагріте до температури Т ^ОС. Помістимо це тіло в калориметр з водою при температурі t ^ОС. У результаті теплообміну в калориметрі встановиться температура  ^ОС.

Кількість теплоти, віддана нагрітим тілом, буде дорівнювати (2), де с - питома теплоємність речовини тіла.

Кількість теплоти, одержана водою, дорівнює (3).

Кількість теплоти, одержана калориметром (4), де і - маса води в калориметрі та маса самого калориметра відповідно, і - питома теплоємність води і матеріалу калориметра.

Із закону збереження енергії слідує, що , тобто (5).

Із (5) легко визначити невідому питому теплоємність речовини твердого тіла (6).

При більш точному визначенні питомої теплоємності необхідно врахувати теплоту, затрачену на нагрівання термометра та випромінювання у зовнішнє середовище.