39. Значення Слобожанської України для розвитку української культури першої половини 19 століття. Енеїда Котляревського.

За жанром «Енеїда» І. Котляревського — це епічна, бурлескнотравестійна поема:

поема - тому, що це віршований великого розміру твір, в якому змaльовуються значні події, яскраво розкриваються людські характери;

епічна - бо в ній говориться про людей, їх вчинки, переживання, боротьбу в розповідній формі;

травестійна - бо автор переодяг античних героїв Вергілієвої «Енеїди» в українське вбрання, переніс їх в історичні умови українського життя ХVІІІ ст. (побут козаків-запорожців, українського панства, чиновників та пpостих людей);

бурлескна - бо події і люди змальовуються в жартівливому, знижувальному тоні

Тема: засудження жорстокості панів, паразитизму і морального звиродніння, хабарництво і лицемірство чиновників. 3атхлості життя в Російській імперії Котляревський протиставив волелюбних і незалежних, веселих і буйних троянців-запорожців.

Засуджуючи соціальну несправедливість, Котляревський мріяв про таке суспільство, в якому пануватимуть високі благородні моральні заповіді, люди житимуть за законами добра і правди, а тому він виступив зі своєю моральною програмою. У пекло Котляревський помістив скупих, брехунів, гульвіс, самогубців, лжевчених, графоманів, пияків, балакунів, модниць, перекупок, паліїв, ворожбитів, злодіїв, картярів, лікарів-партачів – усіх, чиї дії народ трактував як аморальні, за які людина після смерті потрапляє в пекло, де зазнає тяжких мук.

40. Романтизм в літературі музиці живопису

Романтизм утверджується в українській культурі в кінці 20-х і в 30-х рр., крім загальних рис має суто національні: головними героями стають: козак – мужній захисник батьківщини, народний співак-кобзар – виразник дум і прагнень українців.

Центром українського романтизму стає Харківський університет.

Представники:

П.Гулак-Артемовський – збагатив романтичну літературу не лише своїми творами, а й перекладами іноземних романтиків, зокрема польського поета А.Міцкевича, балад німецького письменника Й.Гете.

Є.Гребінка – переклав «Полтаву» О.Пушкіна.

Г.Квітка-Основ’яненко – у своїй творчості був зорієнтований на детальне вивчення фольклору, етнографії, історії.

М.Костомаров – автор ліричних поезій, балад, історичних драм і повістей.

На початку своєї творчості до романтиків тяжів і Т.Шевченко, у своїх думах, баладах, ліричних піснях, посланнях прагнув відобразити весь колорит народних звичаїв, з історії козацтва прагнув винести уроки, які б могли призвести до покращення долі України.

П.Куліш– автор першого в українській літературі історичного роману «Чорна рада».

Романтизм на західноукраїнських землях представляли члени «Руської трійці» – Г.Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Головацький. Вони видавали альманах «Русалка Дністрова», у якому оспівувалася народна боротьба народу за звільнення, поетизувалися народні герої – Довбуш, Морозенко, гайдамаки, твори писалися живою народною мовою.

41.Кирило-Мефодіївське товариство та ідея слов’янської єдності

Кири́ло-Мефо́діївське товариство (Україно-слов'янське товариство, Кирило-Мефодіївське братство) — українська таємна політична організація, що виникла в Києві наприкінці 1845 року[1] та спиралася на традиції українського визвольного й автономістського руху.

Була одним з проявів піднесення національного руху на українських землях та активізації загальнослов'янського руху під впливом визвольних ідей періоду назрівання загальноєвропейської революційної кризи — «весни народів»

Членами товариства, які називали себе братчиками, стали вихованці й співробітники Київського та Харківського університетів. Провідну роль серед них відігравали М.Костомаров, Т.Шевченко, Г.Андрузький, В.Білозерський, М.Гулак, П.Куліш. Впродовж існування товариства його ідеологія зазнавала істотних змін. Завдання об'єднання слов'ян, що стало підставою виникнення таємної організації, згодом конкретизувалось у двох напрямах — рівноправного співробітництва слов'янських народів та відродження України .Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної конфедерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти.