Тема: Ознайомлення із заходами особистої профілактики та охорона людей від зоонозних хвороб. Вивчення основних правил роботи з заразнохворими тваринами.

Мета: оволодіти необхідними знаннями та навичками особистої гігієни для забезпечення безпеки при роботі з інфікованим матеріалом, хворими тваринами та при проведенні протиепізоотичних заходів.

Матеріальне забезпечення: Предмети спецодягу, спецвзуття, захисні окуляри, марлеві пов'язки. Тварини різних видів. Засоби для обробки та дезінфекції: 3% настоянка йоду; розчин борної кислоти, риванол, розчин перманганату калію, 0, 5% розчин хлораміну, 0, 5% їдкий натр, мило,70% спирт, колодій, марлеві серветки, вата.

Відомо близько 120 захворювань, зумовлених бактеріями, вірусами, грибами, гельмінтами, що можуть передаватися людям від інфікованих ними тварин. Вони називаються зооантропонозами.

Зараження лікарів ветеринарної медицини та обслуговуючого персоналу може відбуватися при:

• догляді за хворою твариною;

• акушерських та хірургічних маніпуляціях;

• відбиранні у тварин крові та інших проб для аналізу ;

• розтині трупів загиблих тварин;

• упаковці та пересилці патматеріалу в лабораторію,

• роботи із зараженим патматеріалом при встановленні діагнозу;

• проведенні лікувально-профілактичних заходів;

• проведенні ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринництва та сировини;

• взятті сперми та проведенні штучного осіменіння;

• вживанні в їжу продуктів, отриманих від хворих тварин.

Засоби індивідуального захисту ветеринарного лікаря: спецодяг (халат, фартух, нарукавники, косинки та ковпачки); спецвзуття (гумові чоботи, бахіли ); маски респіратори, протигази; захисні окуляри; перчатки (хірургічні, анатомічні, акушерські); костюм бактеріологічного захисту (протичумний костюм).

Заходи особистої профілактики:

З метою попередження нещасних випадків при роботі з інфекційно-хворими тваринами треба бути особливо обережним і дотримуватись правил техніки безпеки та особистої профілактики.

Звернути увагу на те, що:

1. Всі роботи проводяться в спецодязі та спецвзутті, перчатках. При необхідності одягають маски, захисні окуляри.

2. Руки після роботи треба вимити теплою водою з милом або продезінфікувати.

3. Бактеріологічні петлі та інші металеві предмети знезаражувати фламбуванням. Ножиці, скальпелі, пінцети та інші інструменти знезаражувати кип'ятінням у воді або автоклавуванням.

4. Органи або їх частини, культури мікроорганізмів та інший матеріал, що не підлягає подальшому дослідженню, спалювати або знезаражувати автоклавуванням.

5. Якщо людину покусала хвора тварина або у випадку ушкодження шкіри інфікованими інструментами треба негайно обільно промити проточною водою та обробити рану настоянкою йоду.

6. При потраплянні інфекційного матеріалу на слизові оболонки: ротову порожнину потрібно негайно промити йодованою водою (3—5 крапель настоянки йоду на склянку води (або розчином марганцевокислого калію (1: 1000); очі треба негайно промити чистою водою і продезінфікувати розчином марганцевокислого калію (1: 5000).

Згідно із правилами техніки безпеки заборонено:

• використання праці осіб молодше 18 років при роботах, пов'язаних із доглядом за хворими та підозрілими у захворюванні тваринами а також при роботі з патматеріалом;

• допускати до обслуговування тварин людей, які хворіють на загальні для тварин та людей захворювання (туберкульоз, бруцельоз, лептоспіроз та ін.);

• обслуговувати тварин особам із фізичними вадами, що перешкоджають безпечному виконанню роботи, вагітним; жінкам, що годують, та жінкам із дітьми у віці до 1-го року;

• вхід на територію ізолятора осіб, не пов'язаних з доглядом за хворими тваринами;

Обслуговуючий персонал допускається до роботи після попереднього медичного огляду та інструктажу з ТБ (ввідний, первинний на робочому місці, повторний через 6 місяців). Надалі працівники ферм повинні проходити профілактичний огляд 1 раз на квартал, доярки - 1 раз на місяць та 1-2 рази на рік диспансерний огляд із обстеженням на туберкульоз та бруцельоз. Всі працівники ферм повинні проходити обстеження на гельмінтози ( 1 раз на рік). На них повинні бути заведені особисті санітарні книжки.

Основним завданням фахівця ветеринарної медицини при роботі з заразнохворими тваринами та інфікованим матеріалом є недопущення поширення збудників інфекційних і паразитарних захворювань та виключення можливості зараження людей зооанторопонозами. Роботи по клінічному обстеженню чи терапії хворих на заразні хвороби тварин, а також розтин трупів тварин, що загинули від заразних захворювань, проводять лише на спеціально обладнаному місці, дотримуючись заходів перестороги. По завершенні маніпуляцій місце роботи, інструментарій та одяг обов'язково дезінфікують.

Користування спецодягом обов'язково для всіх, що беруть участь у роботі. Використовують його лише під час роботи, по завершенні якої знімають, піддають санітарній обробці і зберігають в індивідуальних шафах, встановлених у гардеробній кімнаті. Виносити їх за територію та переходити з одного приміщення до іншого категорично заборонено. Особистий одяг, взуття та інші речі зберігають в іншій шафі окремо від спецодягу. Зберігати особистий одяг та продукти харчування у шафах, призначених для зберігання спецодягу категорично забороняється.

Перед початком роботи потрібно підготувати дезінфікуючий розчин у достатній кількості, а також 70%- ний етиловий спирт. Останній повинний бути на випадок необхідності обробити обличчя при влученні на нього матеріалу, що містить збудника хвороби. Під час роботи із заразним матеріалом не дозволяється палити, торкатись обличчя руками, поправляти волосся, шмаркатися. Особливо обережним слід бути при відбиранні патологічного матеріалу (носових чи піхвових виділень, гною з абсцесів та виразок, крові, сечі, фекалій) для бактеріологічних, серологічних та інших лабораторних досліджень. Необхідно слідкувати, щоб заразний матеріал не потрапив на обличчя, шию, одяг та у довколишнє середовище.

Клінічне обстеження рекомендується починати з виміру температури тіла у тварини. Оцінку загального стану тварини проводять у нефіксованому, тобто у вільному, стані. Після цього її треба зафіксувати і приступати до вивчення окремих систем і органів.

При проведенні клінічних обстежень тварин враховують різні стадії і форми інфекційного процесу. Для інфекційної хвороби характерна стадійність перебігу, яка проявляється послідовною зміною декількох періодів хвороби:

1 Інкубаційний період - (прихований) -

2. Продромальний період - (передвісників хвороби) -

3. Період повного розвитку хвороби - (клінічний) -

4. Період згасання хвороби -

При клінічному дослідженні слід пам’ятати, що інфекційні хвороби можуть мати перебіг різної інтенсивності:

• блискавичний –

• гострий –

• підгострий –

• хронічний –

• повільні інфекції -

Крім того в залежності від ступеня виразності клінічних ознак розрізняють наступні форми прояву хвороби:

типова -

атипова -

абортивна -

стерта та безсимптомна

У залежності від форм та перебігу хвороби клінічні ознаки сильно варіюють, тому, проводячи дослідження, доводиться мати на увазі, що поряд із загальними характерними ознаками хвороби в кожної тварини є ще свої ознаки, обумовлені індивідуальними особливостями, що дуже сильно відбивається на картині хвороби. Ветеринарний лікар повинен уміти відокремити загальне від індивідуального, властивого тільки цій тварині. При постановці клінічного діагнозу завжди варто мати на увазі можливість виникнення змішаних (мікст) інфекцій.

Під час роботи з тваринами, що не мають ознак інфекційної хвороби, але знаходяться в епізоотичному вогнищі, слід завжди пам’ятати про презумпцію інфікованості. Організм тварини може знаходитись на будь-якому етапі з нижченаведених варіантів розвитку інфекційного процесу. При цьому відсутність клінічних ознак не виключає наявності збудника інфекції та його виділення з організму, а таким чином завжди є загроза зараження тих осіб, які контактують з такими тваринами.

Завдання для самостійної роботи

1. Зробити перелік найбільш небезпечних зооантропонозів і шляхів можливого зараження ними людей.

Лабораторно-практичне заняття № 2