Тема: Епізоотологічне обстеження та складання акту. Основи статистичної обробки в епізоотології.

Мета заняття. Оволодіти методикою епізоотологічного дослідження вогнища інфекції, методами визначення статистичних показників епізоотичного процесу і засвоїти принципи графічних способів зображення статистичних даних.

Матеріальне забезпечення. Макети господарств, документи і матеріали про епізоотичний стан господарств; відомості про появу і розвиток захворюваності, про епізоотичний стан зони, про планові ветеринарні обробки, акти епізоотологічного обстеження неблагополучних пунктів (ці відомості відбирають зі звітів по виробничій практиці та дипломних робіт студентів).

Кожний випадок виникнення заразної хвороби, а іноді і загроза її виникнення вимагають вжиття термінових заходів з профілактики і ліквідації хвороби. Для ефективного рішення цієї задачі необхідно вивчити все, що стосується особливостей вогнища. Для цього проводиться епізоотологічне дослідження, метою якого є:

• з'ясування причин захворювання і загибелі тварин;

• виявлення шляхів занесення збудника інфекції у господарство;

• вивчення закономірності епізоотичного процесу в конкретних умовах даного епізоотичного вогнища;

• з'ясування особливостей епізоотичного вогнища та розробка конкретних заходів, спрямованих на швидку його локалізацію й ліквідацію.

Епізоотологічне дослідження входить до складу комплексу протиепізоотичних заходів, і, якщо воно здійснюється в період епізоотичного спалаху або при наявності неблагополучного пункту, то його проводять до повної ліквідації джерела збудника інфекції.

Для цього використовують відомості, отримані при опитуванні ветеринарних працівників господарства, тваринників і мешканців даної місцевості, всі види клініко-лабораторних досліджень, дані про епізоотичний стан сусідніх господарств, району, області, характер епізоотичного процесу при даному спалаху. В епізоотологічному дослідженні беруть участь ветеринарні фахівці господарства, спеціалісти районного управління державної ветеринарної медицини та представники ветеринарної лабораторії.

Під епізоотологічною діагностикою розуміють систему методів вивчення проявів епізоотичного процесу. Епізоотичний процес включає в себе багато елементів, тому для вивчення його використовують комплексний метод, який складається з трьох складових: визначення клінічного прояву хвороби в стаді, статистичної обробки даних та епізоотологічного аналізу.

Епізоотологічний аналіз базується на виявленні причинно-наслідкових зв'язків захворюваності з різними чинниками і умовами. Зібрати об’єктивні дані про особливості розповсюдження конкретних інфекційних хвороб, привести їх до показників, які можна зіставляти, виявити закономірності прояву епізоотичного процесу та змоделювати ситуацію – суть аналітичної роботи епізоотолога. Результативність цієї роботи залежить від досвіду, знань і уміння логічно узагальнювати і аналізувати отримані дані.

Показники, що характеризують епізоотичний стан, отримують шляхом співставлення і статистичної обробки даних обстеження та первинного обліку захворювань і профілактичних заходів. Основними формами обліку при інфекційних хворобах є: журнал для запису протиепізоотичних заходів (форма № 2);

журнал для запису епізоотичного стану району, міста (форма № 3).

У великих тваринницьких і птахівничих господарствах ведуться журнали: 1) обліку діагностичних досліджень; 2) реєстрації результатів патологоанатомічного розтину, 3) реєстрації профілактичного і вимушеного щеплення; 4) обліку дезінфекції, дезінсекції, дератизації; 5) обліку лікувальної обробки тварин і птиці. Всі ці журнали ведуться за затвердженими формами. Перераховані журнали є первинними документами ветеринарного обліку, як і форми № 2 і 3. Вони підлягають постійному зберіганню.

Результати епізоотологічного дослідження оформляють у вигляді відповідного акту за формою:

1. Дата складання акту .

2. Назва господарства і його адреса.

3. Географічне положення, топографічні умови, щільність населення, ґрунтовий кадастр, мережа транспортних магістралей.

4. Кормова база (походження, якість, кількість кормів, умови їх зберігання, наявність пасовищ, використання харчових відходів і відходів переробних підприємств ), раціон.

5. Основні економічні показники (продуктивність, приріст маси, вихід приплоду, тощо)

6. Кількість і породність тварин (по видах, віку, статі) і розподіл їх по фермах.

7. Утримання тварин (групове або індивідуально-стійлове, стійлово-табірне, відгінне і т.д.), догляд за тваринами, їх використання.

8. Наявність родильних відділень, профілакторіїв, ізоляторів, карантину, ветсанпропускників і їх стан.

9. Метод вирощування молодняку і його збереженість.

10. Організація території ферм (огородження, дороги, зелені насадження , планування і розташування приміщень).

11. Стан приміщень для тварин, каналізаційні і вентиляційні системи і т. ін.

12. Санітарний стан джерел води, характер водопою.

13. Стан і характеристика пасовищ.

14. Наявність комах - переносників збудника інфекції і інвазії, період їх масової появи.

15. Наявність гризунів на фермі і їх кількість.

16. Способи прибирання гною і стічних вод і система їх знезараження.

17. Наявність пунктів для вимушеного забою тварин, способи знешкодження продуктів забою.

18. Способи прибирання трупів, послідів, абортованих плодів, наявність санітарного транспорту для їх перевезення, розташування скотомогильників, біотермічних ям і їх стан.

19. Забезпеченість кадрами тваринництва, їх кваліфікація, організація ветеринарного обслуговування.

20. Умови комплектування господарства худобою, звідки надходять тварини, дотримання правил профілактичного карантинування.

21. Вивіз з даного господарства тварин і сировини тваринного походження (куди і коли). Система реалізації продуктів тваринництва.

22. Економічні, виробничі і господарчі зв'язки господарства (насел. пункту) з іншими господарствами.

23. Інфекційні хвороби, які реєструвалися в господарстві в минулому, число хворих і загиблих тварин, характер заходів, що проводилися.

24. Вакцинації і обробки тварин, які проводилися до спалаху захворювання, і їх ефективність.

25. Система профілактичної дезінфекції, що застосовувалася до спалаху захворювання.

26. Результати епізоотологічного обстеження вогнища інфекції:

а) наявність хворих тварин їх стан, клінічна картина хвороби;

б) картина при розтині трупів і експертизі туш дорізаних тварин;

в) загальне число хворих, вимушено забитих тварин, і тварин, що загинули за даний період;

г) тяжкість перебігу епізоотії: захворюваність, смертність, летальність;

д) рух епізоотії (для ілюстрації прикладають план господарства з вказівкою термінів появи спалахів хвороби по окремих дворах, фермах, з вказівкою кількості хворих);

е) розподіл випадків захворювання тварин по видах, статі, за віком;

ж) ефективність проведених в господарстві заходів: вакцинації - чим, коли, процент охоплення поголів`я; система дезінфекції, ізоляції хворих; боротьба з комахами і гризунами;

з) передбачуваний шлях заносу збудника, джерело збудника інфекції, чинники і шляхи його передачі.

Висновок: приводиться остаточний діагноз, джерело збудника інфекції і шляхи його поширення; дається оцінка проведених оздоровчих і профілактичних заходів.

Пропозиції: даються конкретно в доповнення до заходів, що вже проводяться або складають знову план оздоровчих заходів стосовно до даної епізоотії.

Проводячи епізоотологічне обстеження, ветеринарний спеціаліст одержує цифрові дані у вигляді абсолютних величин. В ряді випадків цього достатньо для загальної характеристики явищ і процесів. Однак при розгляді абсолютних величин в більшості випадків можна зробити тільки попередні висновки, а для подальшого аналізу виникає потреба у перетворенні цих величин у відносні величини. За своїм змістом статистичні показники поділяють на інтенсивні та екстенсивні.

Інтенсивні показники характеризують частоту (інтенсивність, рівень, поширеність) явища в середовищі, в якому воно відбувається і з яким безпосередньо органічно пов'язане.

Екстенсивні показники характеризують розподіл явища на складові частини, внутрішню структуру явища та відношення частин до цілого (питому вагу).

Захворюваність — важливий показник інтенсивності розвитку епізоотичного процесу. Це відношення кількості захворілих тварин до кількості сприйнятливих тварин в тій чи іншій групі.

Смертність — являє собою відношення загальної кількості загиблих тварин до кількості сприйнятливих тварин в тій чи іншій групі :

Летальність (смертельність) — відношення кількості тварин, загиблих від даної хвороби, до кількості захворілих на цю хворобу, виражене у відсотках. Вона характеризує тяжкість епізоотії:

Питома вага (частка) окремої хвороби в загальній захворюваності тварин інфекційними хворобами визначається за відношенням кількості кількості тварин хворих окремою хворобою до загальної кількості хворих тварин по всіх врахованих захворюваннях:

Окрім зазначених визначають також показники превалентності та інцидентності, сезонності, показник неблагополуччя , коефіцієнт вогнищевості та деякі інші.

Крім того, проводиться математична обробка кількісних показників - величини середньої арифметичної М і її помилки m, коефіцієнта рангової кореляції.

Для представлення поширення хвороб складають епізоотичні карти, які можуть мати різноманітний характер за змістом і зображенням. При їх складанні застосовують умовні значки, різне забарвлення районів, нанесення точок і ліній рушення, що визначають шлях поширення певних інфекційних хвороб.

Завдання для самостійної роботи

Користуючись інструкціями по боротьбі з інфекційною хворобою та знаннями, отриманими на попередніх ветеринарних дисциплінах, скласти за наведеною формою акт епізоотологічного обстеження господарства, неблагополучного по __________________________________________ (написати на окремих аркушах та вклеїти на цій сторінці).

Лабораторно-практичне заняття № 7