Питання для самоконтролю
Які експерименти називають експериментами за схемою Бернуллі?
За якої умови формула Бернуллі застосовується для обчислення ймовірностей ?
Що називають найімовірнішим числом (модою)?
Довести, що
Чому дорівнює
?Сформулювати локальну теорему Маувра-Лапласа.
Сформулювати інтегральну теорему Маувра-Лапласа.
Чому дорівнює
?Функція Гаусса, Лапласа та їх властивості.
За якої умови використовується формула Пуассона ?
Література
Обов’язкова: [1]. Додаткова:[1], [4], [7].
Тема 4. Випадкові величини та їх економічна інтерпретація
Мета роботи: вивчити поняття випадкової величини, їх види, закони розподілу і набути практичні навички використання функції розподілу ймовірностей і щільності ймовірностей в ході розв’язання практичних задач.
План вивчення теми
Дискретні та неперервні випадкові величини. Закон розподілу їх ймовірностей.
Функція розподілу ймовірностей.
Щільність ймовірностей (диференціальна функція)
її властивості.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Поняття події в теорії ймовірностей являє собою абстрактну модель певної якісної ознаки, що відбиває лише два альтернативні судження: є подія (відбулася) або немає (не відбулася). Подальший розвиток теорії ймовірностей потребував уведення такого нового поняття, як випадкова величина — абстрактної моделі кількісної ознаки.
Дискретні та неперервні випадкові величини. Закон розподілу їх ймовірностей
Величина називається випадковою, якщо внаслідок проведення експерименту під впливом випадкових факторів вона набуває того чи іншого можливого числового значення з певною ймовірністю.
Випадкові
величини позначають великими літерами
X,
,
, а їх можливі значення - відповідними
малими літерами з індексами.
Випадкові величини бувають дискретними та неперервними.
Означення 1. Дискретною випадковою величиною (ДВВ) називають таку величину, яка може набувати відокремлені ізольовані одне від одного числові значення (їх можна пронумерувати). Кількість можливих значень ДВВ може бути скінченою або нескінченою.
Приклад 1. Кількість влучень у мішень при трьох пострілах буде X : 0, 1, 2, 3. Отже, X може приймати чотири ізольовані числові значення. Тому X - дискретна випадкова величина.
Означення
2.
Неперервною
випадковою величиною (НВВ) називають
величину, яка може приймати будь-яке
числове значення з деякого скінченого
або нескінченого інтервалу (а,
).
Кількість можливих значень такої
величини є нескінчена.
Приклад 2. Величина похибки, яка може бути при вимірюванні відстані; час безвідмовної роботи приладу; зріст людини; розміри деталі, яку виготовляє станок-автомат.
ДВВ
можна описати, вказавши перелік значень,
які ця величина приймає:
.
Подія, що випадкова величина набула
значення
(
будемо позначати символом
.
Тоді сукупність подій
(
) утворює простір подій даного експерименту:
.
Можна дати наступне означення випадкової
величини. Випадкова величина це функція
визначена на просторі подій даного
експерименту:
.
Це означення прийнятне і для НВВ.
У
разі, коли
відображає множину
.
на одновимірний простір
випадкову величину називають одновимірною.
Якщо відображення здійснюється на
то випадкову величину називають
-
вимірною
(системою
випадкових величин або
-
вимірним випадковим вектором).
Для повної характеристики випадкової величини треба вказати не тільки усі її можливі значення, але й закон, за яким знаходять ймовірності кожного значення.
Означення 3. Законом розподілу випадкової величини називають таке співвідношення, яке встановлює зв'язок між можливими значеннями випадкової величини і відповідними їм ймовірностями.
У випадку дискретної випадкової величини X функціональну залежність можна задавати таблично, аналітично або графічно.
У разі табличної форми запису закону подається послідовність можливих значень випадкової величини X, розміщених у порядку зростання, та відповідних їм ймовірностей:
-
Х =
…
Р(Х = )=
…
Оскільки
випадкові події
і
є між собою несумісними і утворюють
повну групу , то необхідною є така умова:
. (4.1)
Рівність (4.1) називають умовою нормування для дискретної випадкової величини X. Наведену таблицю називають рядом розподілу.