5. Організована злочинність. Характеристика, структура.
Створення злочинного угруповання – це не тільки кількісне але й якісне зрушення соціальної безпеки, Слід відмітити також, що в ряді випадків особистість технічно не в стані на одинці виконати весь план злочинних дій.
При аналізі злочинної групи найбільш яскраво виділяються наступні фігури її учасників:
Організатор групи у цілому або окремих її учасників;
Виконавець на “відповідальному” відрізку злочину;
Другорядний виконавець;
Опозиціонер, “слабка ланка” групи (може бути вольовою людиною), суб’єкт, внутрішньо не згідний з скоєнням злочину у якому він приймає участь. Часто ця ланка породжує в середині групи конфліктну ситуацію.
Таким чином, організована злочинна група (ОЗГ) – це об`єднання двох або більше осіб, які об`єдналися для скоєння кримінально-противоправних дій з метою отримання постійного прибутку.
Характерні ознаки:
відносна тривалість функціонування;
наявність лідера (організатора) та декілька учасників;
чітке розподілення ролей (функцій) між учасниками;
напрацьована система зв’язку, конспірації та контролю;
наявність внутрішньогрупових матеріальних засобів.
Організовані злочинні групи відрізняються, багаточисельністю, хорошою технічною оснащеністю та озброєністю, доволі високою організованістю, наявністю ієрархічної структури (організатори, безпосередні виконавці, наводчики, розвідники, скупники, приховувачі краденого і т.п.), суворою дисципліною, чітким підбором членів ОЗГ, використанням родинних, дружніх, етнічних, земляцьких зв`язків, попередніх відносин по спільному скоєнню злочинів та відбуванню покарання в ВТК, наявністю корупційних зв`язків із представниками органів влади та управління.
Усі злочини, які скоюються організованою злочинністю, можна диференціювати по декілька напрямкам:
проникнення у законну економіку;
контроль злочинних спільнот над банками та фінансовою системою, незаконні валютні операції;
наркобізнес;
незаконний продаж зброї;
злочинний автомобільний бізнес;
напади на транспортні перевезення вантажів;
антикварний бізнес;
організована проституція;
організована злочинна агресія (кілерство, рекет, кіднепінг);
незаконна торгівля людськими органами для пересадки та трансплантації;
незаконна торгівля дикими тваринами.
Одним із показників організованої злочинності є механізм скоєння злочину, визначена форма або методика його побудови. Злочинна активність набуває вигляд діяльності, яка виконується на плановій основі. Для скоєння злочину на плановій основі учасники об’єднуються в злочинне угруповання у якому чітко виражена ієрархія і відповідна субординація: “хресні батьки”, “лейтенанти”, “бригадири”, “бійці”, “робітники” та інші “посади”. Відповідно існує і визначена схема розподілу ролей, завдань і відповідальності. Виділяються спеціальні структури розвідки, контррозвідки та пригнічення об’єкта.
Організатори злочинного замислу обирають об’єкт кримінальних інтересів і розпочинають розробку плану реалізації злочину.
Відмічається декілька етапів (фаз) підготовки та скоєння злочину:
Перша фаза – інформаційно-пошукова (розвідувальна),
- збір інформації про об’єкт кримінального інтересу, яка необхідна для успішної підготовки, скоєння та приховування злочину
Друга фаза – підготовка та створення умов для реалізації злочинного замислу;
- створення умов для успішної реалізації злочинного замислу,
Третя фаза – реалізація злочинного плану;
- виконання плану злочинного замислу,
Четверта фаза – кінцева (замітання слідів);
відхід та ліквідація слідів злочину, дезінформаційні дії з метою приховування злочину.
При аналізі злочинної групи мають місце слідуючи фактори:
Причини об`єднання у дану групу:
а) неможливість скоєння злочину без “об`єднання”;
б) спільність злочинних інтересів;
в) особисті симпатії;
г) загальні норми поведінки, загальні переконання, аналогічні дефекти правоусвідомлення і т.п.
2. Розподіл ролей у групі. Слід враховувати вольові якості, організаторські здібності, авторитетність і ініціативність лідерів їх конформізм.
Як у перших так і в останніх при аналізі слід враховувати рівень спеціальних знань та навичок, що реалізуються в процесі скоєння злочину. Крім того, не слід забувати, що обмін злочинним досвідом робить багатьох членів групи більш небезпечнішими, а ніж вони були.
3. Слід також враховувати внутрішньо групові конфлікти та протиріччя.
Література: