Yur_psikh_Lektsii / Л 5 Механизм злочин повед / Доп материал / МЗП, неусв дії

МЕХАНІЗМ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ

Механізм злочинної поведінки (за В.Н.Кудрявцевим) – зв'язок і взаємодія зовнішніх факторів об'єктивної дійсності та внутрішніх, психічних процесів і станів, які детермінують рішення вчинити злочин, направляють і контролюють його виконання.

У самому загальному вигляді МЗП характеризується як «переробка особистістю впливів зовнішнього середовища на основі соціальної й генетичної інформації, формування відношення до діяльності й діяльність, яка обумовлена психологічними прцессами й заборонена законом» (за Дубовик О.Л.).

Елементи МЗП - це психічні процеси й стани, які розглядаються не в статиці, а в динаміці, і при цьому не изольвано, а у взаємодії з факторами зовнішнього середовища, що детермінують цю поведінку.

У чому різниця між поняттями «злочин» і «злочинна поведінка»?

Необхідно розрізняти кримінально-правове поняття злочину й кримінологічне поняття злочинної поведінки.

Злочин у кримінально-правовій системі визначено в законі (де, у якій статті?). Воно полягає в зовні вираженому акті людини - дії або бездіяльності, що здійснює як об'єктивну, так і суб'єктивну основу відповідного складу. Це - суспільно небезпечне, винне й карне діяння, ознаки якого точно передбачені в кримінальному законі.

Злочинна поведінка - поняття більш широке. Воно включає не тільки зовнішнє суспільно небезпечну й протиправну дію, але і її джерела: виникнення мотивів, постановку цілей, вибір засобів, прийняття різних рішень і т.д. Зміст даного терміну – психологічний (може бути і криміналогічним). Це означає, що вказане поняття використовується не для визначення підстав відповідальності за скоєнне, а головним чином для розкриття причин індивідуального злочинного акту.

Ніякий зовнішній акт здійснення свідомого вчинку, у тому числі й злочину, не проходить спонтанно; він майже завжди підготовлений більш-менш тривалим періодом формування мотивів, планування й ухвалення рішення про його здійснення. Йому передує ряд етапів психічної діяльності суб'єкта, які поступово формують спрямованість вчинку і його фактичне виконання.

Злочинна поведінка людини є процес, що розгортається як у просторі, так і в часі, включаючи не тільки дії, що змінюють зовнішнє середовище, але й попередні їм психологічні явища й процеси, які й визначають генезис (походження) протиправного вчинку.

Механізм злочинної поведінки (як найбільш повний процес візьмемо навмисний злочин) включає три основні ланки:

1) мотивацію злочину;

2) ухвалення рішення й планування злочинних дій;

3) виконання злочину і настання суспільно небезпечних наслідків.

Особливості особистості

1.Мотивація 2.Ухвалення рішення 3.Виконання

і планування й наслідки

Зовнішнє середовище

У першу ланку входять потреби, інтереси особистості, які у взаємодії із системою ціннісних ориентаций породжують мотиви злочинної поведінки.

Потреба, опосередкована складним психологічним процесом мотивації, проявляє себе психологічно у формі мотиву поведінки.

Потреба - це недолік суб'єкта в чомусь конкретному, а мотив - це обґрунтоване рішення задовольнити або не задовольнити дану потребу. Перш ніж потреба призведе до дії, особистість переживає складний психологічний процес мотивації, що полягає в усвідомленні об'єктивної й суб'єктивної сторін потреби й дії, спрямованої на її задоволення.

Схема переходу потреби в мотив:

ПОТРЕБА МОТИВАЦІЯ МОТИВ

(недолік у чомусь) (усвідомлення потреби) (обґрунтування рішення)

Мотив є результатом мотивації і являє собою внутрішню психологічну активність, що організує й планує діяльність і поведінку, в основі яких лежить необхідність задоволення потреб.

Мотив злочину - це внутрішнє спонукання, що викликає в особи рішучість вчинити злочин і керує їм при його здійсненні. Мотив завжди спрямований на той або інший об'єкт (особа, предмет), що виступає у якості засобу його задоволення.

Виявлення мотиву веде до розкриття смислового змісту злочинних дій, допомагає встановленню характеру події злочину. Одночасно мотив є одним з ознак, що характеризують особистість обвинуваченого. Мотив злочину, як більш-менш виразне внутрішнє спонукання до певної дії, породжується різними внутрішніми й зовнішніми факторами. Їх прийнято йменувати мотивоутворюючими. До числа цих факторів відносяться потреби, інтереси, ціннісні орієнтації суб'єкта, конфліктні ситуації та інші об'єктивні й суб'єктивні обставини.

На етапі мотивації (психологічної підготовки) злочинної дії нерідко виникає внутрішній конфлікт суперечливих спонукань, так звана боротьба мотивів у вигляді зіткнення декількох несумісних спонукань особи. Як правило, мотиви, що конкурують, є спонуканнями різного соціального й психологічного рівня (наприклад, почуття помсти й інтереси справи, органічна потреба й громадський обов'язок, корисливий інтерес і посадовий обов'язок).

Психологічною наукою встановлено, що людська поведінка полімотивована. Вона породжується не одним, а багатьма мотивами, при домінуванні одного або групи взаємодіючих спонукань. Тому мотивацію слід розуміти як систему мотивів, що спонукують до певного вчинку.

У свідомій діяльності, у тому числі й у мотивації є як усвідомлювані так і неусвідомлювані мотиви.

Неусвідомлюваніі мотиви злочинної поведінки (по Е.Г.Самовичеву):

1 категорія - пов'язана з типом особистості.

1 тип - спостерігаються спонтанні підвищення напруженості агресивного афекту, що може виражатися в агресивних дейсвиях

2 тип - відрізняються частою зміною настрою й психічної активності. Схильні до гострих емоційних вражень, що може проявлятися в крадіжках, зухвалому хуліганстві, бродяжництві, проституції, а також у соціально прийнятних формах, наприклад заняттях спортом, сполучених з високим ступенем ризику для життя.

3 тип - характерна переоцінка значущості власної особистості, характерна агресивна концепція навколишнього соціального середовища й різні форми захисту від цієї мнимої агресії. Особи цього типу часто роблять тяжкі насильницькі злочини проти особистості.

В указаных типах неусвідомлюваною детермінантою є сама психологічна структура особистості.

Одним з найпоширеніших мотивів здійснення вбивств і нанесення тяжких тілесних ушкоджень є захист від можливої, найчастіше неіснуючої агресії, погрози з боку навколишніх. Однак багато насильницьких злочинців не в змозі пояснити, у чому складається ця погроза й чому потрібно постійно захищатися.

2 категорія неусвідомлюваних мотивів поведінки пов'язана із блокуванням можливості прояву своєї особистості в певній поведінці при наявності високої суб'єктивної необхідності таких проявів. Це може бути пов'язане з розвиненим комплексом неповноцінності, неадекватності, ущімленням особистості. Поведінка може носити компенсаторний або гіперкомпенсаторний характер і нерідко призводити до бравади, необдуманим, ризикованим вчинкам ( наприклад прояв фізичного насильства у формі особливої жорстокості особою із психологічним комплексом неповноцінності).

Неусвідомлюване відчуття своєї неповноцінності або ущімлення може мотивувати багато злочинів, звичайно тих, які відбуваються з ревнощів. Мотивом злочину виступає захист свого «Я», свого соціального й біологічного статусу («Безприданниця» А.Н.Островського.

3 категорія – пов'язана з відстроченим у часі дією травматичного досвіду, що закріпився в дитинстві (психологічної травми). Приниження, жорстоке відношення можуть залишати свій відбиток в емоційній структурі особистості й за певних умов породжувати відповідні форми поведінки. Найбільше яскраво це проявляється у виборі друзів, дружин, співмешканок, чоловіків. Тут зафіксувалося в психіці дитини, насамперед у його емоційній сфері, спілкування, пов'язане з конкретними особами, є як би моделлю для наступного вибору або створення ситуацій і кола спілкування. Причому, чим сильніше ці ранні фіксації, тим жорсткіше модель визначає вибір і поводження, аж до повної залежності особи від ситуації або від іншої людини. Нерідко той, від кого особа перебуває у твердій залежності, стає його жертвою.

Знищення нестерпної психологічної залежності від іншої людини як мотив насильницьких злочинних дій нерідко можна виявити при здійсненні вбивств на сімейному й побутовому ґрунті.

4 категорія – становлять різні патологічні (не виключають вменяємості) особливості особистості. Психологічні причини бродяжництва.

Приклад зі злочину з перевагою неусвідомлюваних мотивів (Хрестоматія по юр. Психол. с. 134-139).