Типології, класифікації та кваліфікації злочинців

На сьогоднішній день не існує єдиної системи психологічної типологізації злочинців. Тому ми пропонуємо використовувати типології за ознаками антисуспільної спрямованості та у відповідності до кримінального законодавства України.

В основу типології особистості за ознаками антисуспільної спрямованості поведінки покладено її ставлення до різноманітних суспільних цінностей:

1. Негативне ставлення особистості до найважливіших благ: життя, здоров’я, честі, спокою тощо. Воно є ґрунтом навмисних агресивно - насильницьких злочинів – убивств, тілесних ушкоджень, зґвалтувань, а також більшості випадків хуліганства.

2. Корисні тенденції, пов’язані з ігноруванням принципу розподілу матеріальних благ за працею, права державної власності та особистої власності громадян. Це характерно для крадіжок, хабарництва, та інших корисних злочинів.

3. Індивідуалістичне ставлення до різноманітних соціальних проявів, до службових, сімейних та інших обов’язків. Подібні антисоціальні риси впливають на скоєння ряду господарських злочинів, злочинів проти порядку керування, правосуддя, військових злочинів тощо.

4. Легковажне, безвідповідальне ставлення до загальноприйнятих соціальних цінностей та своїх обов’язків по відношенню до них, що проявляється у різноманітних необережних злочинах.

На основі цієї класифікації були виділені наступні типи злочинців:

1. “Випадковий” – особа вперше скоїла злочин, який суперечить загальної соціально-позитивної спрямованості особистості й характеризується, передусім, попередньою моральною поведінкою.

2. “Ситуаційний” – особа скоїла злочин під впливом несприятливої для злочинця зовнішньої ситуації, при загальної соціально-позитивної спрямованості.

3. “Нестійкий” – злочин відбувається уперше, але особа допускала і раніше різні правопорушення та аморальні прояви.

4. “Злісний” – особа неодноразово скоювала небезпечні злочини, у тому числі була раніше засуджена.

5. “Особливо небезпечний” – особа неодноразово скоювала небезпечні злочини, у тому числі визнана особливо небезпечним рецидивістом.

На основі класифікації злочинів у відповідності до кримінального законодавства України, психологічні портрети можуть складатись з урахуванням наступної типології:

• корисний тип – злочини проти особистості, які скоєні з метою власного збагачення;

• насильницький тип – вбивства, тілесні пошкодження з хуліганських спонукань, із мотивів ревнощів та помсти;

• корисно – насильницький тип – злочини проти особистості, які поєднують у собі мотиви корисного та насильницького типів;

• випадковий тип – злочини як результат неадекватної реакції особи на випадково виниклу конфліктну ситуацію.

До кваліфікації злочинців, які скоїли злочини корисного типу відносять:

Крадіжників, яких класифікують виходячи з основних спеціалізацій та пов’язаних із ними кваліфікацій за місцем скоєння злочину:

• на ринках і базарах ("риночники");

• в метро ("кроти");

• на залізничному транспорті ("майданщики");

• на міському транспорті ("гонщики" або "маршрутники");

• в магазинах і театрах ("магазинні", "театральні");

• на вулицях ("вуличні").

За способом скоєння крадіжки, виділяють наступні кваліфікації, а саме:

• за допомогою розрізу одежі, сумок спеціальними технічними пристроями ("технарі");

• під прикриттям рук різноманітними предметами – плащами, букетами квітів, сумками і т.д. ("ширмачи");

• крадіжки із сумок і гаманців за допомогою спеціально виготовлених крючків ("рибалки");

• крадіжки за допомогою пінцетів, особливо з важкодоступних місць ("хірурги");

• крадіжки без використання технічних засобів та "ширми" групою осіб при масовому скупченні народу ("щипачи");

• крадіжки за допомогою вибивання предметів точними та швидкими рухами ("трясуни");

• крадіжки із усіх видів жіночих сумок ("сумочники");

• крадіжки речей з господарських сумок ("верхушечник").

1. Злочинці, які скоюють крадіжки власного майна громадян з проникненням у їх квартиру, будинок, кваліфікуються на крадіжках:

• за допомогою спеціального інструменту;

• за допомогою підбору ключів;

• шляхом злому або вибивання дверей і дверних коробок;

• під видом відвідування квартири посадовою особою, надання допомоги і т.д.;

• з використанням віктимологічного фактору (відкритих дверей, вікон і т.д.).

2. Злочинці, які скоюють крадіжки з магазинів самообслуговування. Їх кримінальна кваліфікація базується на:

• крадіжках одягу шляхом переодягання та залишення старого одягу;

• крадіжках шляхом одягання нової одежі під стару;

• крадіжках взуття, предметів верхнього одягу за допомогою спеціально зроблених сумок із подвійним дном;

• крадіжках речей за допомогою дітей та підлітків.

3. Кримінальна кваліфікація злочинців, які скоюють крадіжки з автотранспорту диференціюється на:

• угонах машин;

• технічному переоснащенні й камуфляжі (перефарбування, перебивка номерів на вузлах та деталях, інші види робіт);

• підробці документів, технічних паспортів, довідок тощо;

• перепродажі вкраденого та домовленості про ціну (як правило ще до крадіжки);

• перегоні крадених автомашин.

4. Крадії антикваріату кваліфікуються на:

• крадіжки культурних цінностей з музеїв, власних колекцій і квартир;

• покупках украдених цінностей культури.

Діяльність груп даної категорії злочинців має чітко визначений характер, структуру взаємодії, функціональні обов’язки кожного з членів. До складу груп входять посередники, які допомагають продати вкрадені культурні цінності колекціонерам, спекулянтам, оцінники ("комісіонери"), які займають своєрідною експертизою крадених цінностей, ростовщики тощо.

Кримінальна кваліфікація шахраїв багато у чому залежить від сфери їхньої діяльності. Виходячи з цього можна виділити:

• ігорних злочинців ("наперсточники");

• осіб, які скоюють обман за допомогою підміни одних предметів (речей) іншими ("кукольники");

• осіб, які крадуть гроші, чеки при їх розміні;

• осіб, які здійснюють обман під видом послуг, купівлі – продажу.

У розкраданні державних цінностей, майна розрізняють дві основні кваліфікації: по офіційній посаді злочинця та по злочинній діяльності непосадової особи, яка веде до розкрадання державного майна (валютники, спекулянти, фальшивомонетники та інші категорії).

До типових кваліфікацій злочинців, які скоюють злочини корисно – насильницького типу відносять:

1. Грабіжників, делінквентна діяльність яких пов'язана із здійсненням відкритого захвату грошей на об’єктах фінансової системи; відкритим викраданням майна з житла громадян, що супроводжуються насильницькими діями; відкритим нападом на громадян із метою привласнення їх автомашин, особистих речей на вулицях.

2. Злочинців, діяльність яких пов’язана з вимаганнями. Для досягнення результатів вони діють за допомогою: погроз відносно знищення майна, розповсюдження інформації про громадян компрометуючого змісту; викрадання дітей, близьких людей з метою отримання викупу.

До типових кваліфікацій злочинців, які скоюють злочини насильницького типу відносять:

1. Маніакальних злочинців.

Відповідно до існуючих підходів, даних злочинців поділяють на шизофреноподібних, місіонерських, гедонистських та контролюючих.

Шизофреноподібні (психотичні) злочинці визнаються несамовитими через тяжкі форми психічних захворювань. Ним притаманні психічні зриви або тимчасові втрати почуття реальності. Зовні вони можуть не проявляти будь-яких розладів, однак у певний момент “щось” змушує їх робити убивства часто незнайомих людей. Вибір жертви здійснюється, в основному, за позивом “внутрішнього голосу”, який іноді може супроводжуватися галюцинаціями. Хоча контролю за своїми діями не відбувається, але свідомість прагне захистити фантазії, що у даному випадку виступають психічними делюзіями.

Головною особливістю місіонерського злочинця є те, що внутрішній світ націлений на виконання “особливої місії”, покликаної звільнити світ від будь-якої аморальності або несправедливості. Вони усвідомлюють, що здійснюють протизаконні дії, цілком орієнтуються у просторі. Однак їх реальність має почуття відповідальності за звільнення світу від певного класу особистостей.

Злочинці, у діях яких прослідковуються елементи садистських дій, здійснюють злочин із метою одержання емоційного, сексуального задоволення від акту насильства або сексуального насильства. Ключовим для них є саме діяння, від якого отримується задоволення, яке супроводжується станом емоційного збудження.

Похітливий (контролюючий) злочинець здійснює злочини на сексуальному ґрунті з метою збудження та відчуття абсолютної влади над жертвою. Отримання задоволення залежить від того, як він мучить свою жертву. Даний тип цілком орієнтується у просторі і зберігає зв'язок із реальністю.

2. Убивць, які нанесли тілесні пошкодження потерпілому з хуліганських спонукань, в наслідок чого наступила смерть останнього.

3. Убивць, які нанесли тілесні пошкодження потерпілому з мотивів ревнощів, помсти, конфліктних міжособистісних стосунків, внутрішніх протиріч, в наслідок чого наступила смерть останнього.

4. До злочинів насильницького типу слід віднести злочини й сексуального типу, а саме: зґвалтування та інші статеві злочини на ґрунті сексуальних спонукань; сексуальні домагання по відношенню до повнолітніх; сексуальні домагання по відношенню до неповнолітніх.

До випадкових злочинців, як правило, відносять осіб, які скоїли протиправні дії:

1. З метою самозахисту.

2. Під насильницьким впливом осіб із кримінальною мотивацією.

Для більш детального розгляду та аналізу питання класифікації злочинів та кваліфікації злочинців необхідно використовувати Науково – практичний коментар Кримінального кодексу України.

Під час роботи необхідно дотримуватися такого принципу, що психологічний портрет злочинця не обов’язково повинен указувати на конкретну особу. Цілями його складання є створення загального уявлення про тип особистості злочинця, розробка стратегії, запропонування варіантів того, як знайти особу, яка скоїла злочин. Якщо слідчі органи мають дані про осіб, які підходять під опис, то психологічний портрет може допомогти розробити тактику ведення допиту, скласти рекомендації щодо проведення обшуку тощо.