1.5. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду

Норми господарського процесуального законодавства передбачають оскарження не тільки рішень господарських судів, але і ухвал, винесених судом першої інстанції при розгляді справи по-суті.

Згідно ст. 106 ГПК України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених ГПК України і Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом».

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, установленому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони й інші учасники судового процесу.

У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал 1) про відмовлення в прийнятті позовної заяви або 2) заяви про порушення справи про банкрутство, 3) про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, 4) призупинення провадження в справі, 5) припиненні провадження в справі, 6) про залишення позову без розгляду або 7) залишенні заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Варто також врахувати, що окремо від рішення може бути оскаржене не кожна ухвала господарського суду першої інстанції. Серед ухвал маються і такі, котрі безпосередньо не впливають на правильність вирішення справи по суті, і оскаржити них до винесення рішення немає необхідності. Тому такі ухвали не можуть бути оскаржені окремо від рішень.

2. Перегляд судових рішень у касаційному порядку

2.1. Сутність, значення і право касаційного оскарження

Касаційне провадження — це стадія господарського процесу, що передбачає перевірку господарським судом законності судових актів, що вступили в законну силу.

Дана стадія характеризується наступними ознаками:

1) об'єктами касаційного оскарження є судові акти, що вступили в законну силу, у тому числі апеляційної інстанції;

2) касаційне провадження порушується, як і апеляційне провадження, тільки по скаргах (представленню), у яких повинно бути зазначене, у чому полягає порушення або неправильне застосування закону;

3) мета касаційного провадження — перевірка законності судових актів;

4) касаційний суд не зв'язаний межами скарги (представлення), а перевіряє законність судових актів у цілому;

5) касаційне провадження здійснюється тільки Вищим господарським судом України;

6) касаційний суд не розглядає справу по суті, не перевіряє обґрунтованість судових актів, а перевіряє їх законність, тобто правильність застосування норм матеріального і процесуального права судом першої й апеляційної інстанції.

Касаційне провадження складається з наступних етапів:

1) порушення касаційного провадження;

2) підготовка до розгляду касаційної скарги (представлення);

3) судовий розгляд по касаційній скарзі і прийняття постанови.

Право на касаційне оскарження виникає з дня набуття законної сили рішень і постанов, прийнятих господарськими судами в першій і апеляційній інстанціях, при наявності зазначених у законі передумов. Такими передумовами є: 1) наявність рішення, що вступило у законну силу, постанов, винесених судом першої або апеляційної інстанції; 2) віднесення суб'єктів оскарження до числа осіб, що беруть участь у справі.

У відповідності зі ст. 107 ГПК України, сторони в справі вправі подати скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що вступило в законну силу, і постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу вправі подати також особи, що не беруть участь у справі, якщо суд прийняв рішення або постанову, що стосується їхніх прав і обов'язків.

Отже, можна виділити наступні суб'єкти права подачі касаційної скарги: 1) сторони; 2) треті особи; 3) прокурор; 4) особи, що не беруть участь у справі, але про права й обов'язки яких господарський суд прийняв рішення або постанову.

Об'єктом касаційного оскарження може бути: 1) рішення господарського суду, що вступило в законну силу; 2) постанова апеляційної інстанції; 3) ухвали господарського суду, можливість оскарження яких передбачена ГПК України окремо від рішення.

Касаційна скарга (представлення) подається (вноситься) у Вищий господарський суд України через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову, що підлягає оскарженню.

Місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв о рішення або постанову, що оскаржується зобов'язаний подати скаргу (представлення) разом зі справою у Вищий господарський суд України в п'ятиденний термін із дня її надходження.

Згідно ст. 110 ГПК України, касаційна скарга (представлення) може бути подана (внесене) протягом місяця з дня вступу рішення місцевого господарського суду або постанови апеляційного господарського суду в законну силу.

Касаційна скарга (представлення) подається (вноситься) у писемній формі і повинна містити:

1) найменування касаційної інстанції;

2) найменування місцевого або апеляційного господарського суду, судове рішення якого оскаржується, номер справи і дату ухвалення рішення або постанови;

3) найменування особи, що подає скаргу (представлення), і іншої сторони (сторін) у справі;

4) вимоги особи, що подали скаргу (представлення), із указівкою суті порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права;

5) перелік прикладених до скарги (представленню) документів.

Не допускаються посилання в касаційній скарзі (представленні) на недоведеність обставин справи.

Касаційна скарга підписується особою, що подала скаргу, або його уповноваженим представником.

До скарги додаються докази сплати державного збору і напрямку копії скарги іншій стороні в справі.

Особа, що подала касаційну скаргу, направляє іншій стороні в справі копії касаційної скарги і прикладених до неї документів, відсутніх у цієї сторони. Прокурор, що вносить касаційне представлення, направляє сторонам у справі його копію і копії прикладених до нього документів, відсутніх у справі.

Сторона в справі, одержавши касаційну скаргу (представлення), вправі направити відзив на неї касаційній інстанції й особі, що подала скаргу (представлення). Відсутність відзиву на касаційну скаргу (представлення) не перешкоджає переглядові судового рішення, що оскаржується.

Касаційна скарга (представлення) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо:

1) касаційна скарга (представлення) підписана особою, що не має права її підписувати, або особою, посадове положення якого не зазначено;

2) скарга (представлення) спрямована інакше, чим через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову;

3) до скарги (представленню) не прикладені докази напрямку її копії іншій стороні (сторонам) у справі;

4) до скарги не прикладені документи, що підтверджують сплату державного збору у встановлених порядку і розмірі;

5) скарга (представлення) подана після закінчення терміну, установленого для її подачі, без клопотання про відновлення терміну або таке клопотання відхилене;

6) у скарзі (представленні) не зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права;

7) до направлення ухвали про прийняття скарги (представлення) до провадження від імені особи, що подала скаргу (представлення), надійшла заява про її відзив.

Про повернення касаційної скарги (представлення) виноситься ухвали.

Після усунення вищевказаних обставин, сторона в справі вправі повторно оскаржити, а прокурор внести касаційне представлення в загальному порядку (ст. 111-3 ГПК України).

Про прийняття касаційної скарги (представлення) про провадження суд виносить ухвали, у якому повідомляється про час і місце розгляду скарги (представлення). Ухвали спрямовуються всім учасникам судового процесу.