2. Основні риси навчальної та науково-творчої діяльності, необхідні для успішної роботи фахівця, а також характер навчально-пізнавальних проблем і завдань, що сприяють формуванню цих рис.

Предметом дисципліни «Право соціального забезпечення» є основні доктринальні положення науки права соціального забезпечення, тобто основні наукові теорії, ідеї, уявлення, концепції цієї науки; право соціального забезпечення як галузь права, тобто органічна система підгалузей, інститутів та норм трудового права; законодавство соціального забезпечення як система нормативно-правових актів, які є джерелами правового регулювання відносин соціального забезпечення.

Структура дисципліни «Право соціального забезпечення» може бути (із певною умовністю) представлена у вигляді органічного поєднання двох частин – Загальної та Особливої.

До Загальної частини належать такі загальнотеоретичні теми, як предмет та метод права соціального забезпечення, його принципи й система; джерела права соціального забезпечення; правовідносини соціального забезпечення; правовий статус суб'єктів права соціального забезпечення тощо.

Особлива частина містить матеріал про окремі інститути права соціального забезпечення, а саме: пенсійне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від безробіття, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від тимчасової втрати працездатності, пенсійне забезпечення.

Міждисциплінарні зв'язки дисципліни «Право соціального забезпечення» є досить різноманітними, що пояснюється системністю права як такого, системністю юридичної науки, комплексним характером права соціального забезпечення та його генетичними зв’язками із традиційними галузями права.

Основні міждисциплінарні зв'язки дисципліна «Право соціального забезпечення» має з такими навчальними дисциплінами: «Теорія держави і права», «Конституційне право», «Трудове право», «Цивільне право», «Господарське право», «Адміністративне право».

3. Найважливіші світоглядні ідеї та категорії, які підлягають засвоєнню під час вивчення дисципліни «Право соціального забезпечення»:

- уявлення про право соціального забезпечення як самостійну комплексну галузь права, що характеризується своєрідними предметом, методом, принципами, функціями;

- все загальність права на соціальне забезпечення;

- захист прав людини у сфері соціального забезпечення;

- залежність права на соціальне забезпечення від соціального ризику;

- багатоманітність підстав, форм та видів соціального забезпечення застрахованих працівників;

- гарантування соціального забезпечення гідного рівня життя особи;

- відповідність соціального забезпечення міжнародним стандартам соціального захисту.

4. Завдання вивчення дисципліни «Право соціального забезпечення» спрямовується на оволодіння знаннями уміннями та навичками, які складають зміст цієї навчальної дисципліни, що передбачає досягнення такого рівня підготовки студента, при якому він повинен:

знати:

1) на понятійному рівні: поняття права соціального забезпечення як самостійної галузі права; його предмет, метод, принципи та їх особливості; систему та джерела права соціального забезпечення, поняття, класифікацію та особливості правовідносин соціального забезпечення, їх елементи; поняття, особливості та класифікацію суб’єктів права соціального забезпечення; види загальнообов’язкового державного соціального страхування; організаційно-правові форми соціального забезпечення.

2) на фундаментальному рівні: парадигму та методологію пізнання права соціального забезпечення; основні світоглядні ідеї, доктринальні положення науки права соціального забезпечення; основні, наріжні загальноприйняті у науці права соціального забезпечення наукові ідеї як найвищі форми розвитку наукового вчення про право соціального забезпечення;

3) на практично-творчому рівні: - способи та методи орієнтування та пошуку норм права соціального забезпечення у системі законодавства України; методику вирішення практичних завдань з права соціального забезпечення; методику тлумачення і застосування його норм, в тому числі системно з нормами суміжних галузей права;

вміти:

1) на репродуктивному рівні: відтворювати основні поняття та конструкції права соціального забезпечення; вирішувати тести та виконувати індивідуальні завдання;

2) на алгоритмічному рівні: застосовувати загальні та спеціальні алгоритми аналізу інститутів права соціального забезпечення, самостійно працювати з нормативно-правовими актами;

3) на евристичному рівні: аналізувати положення та інститути права соціального забезпечення; визначати зміст відносин соціального забезпечення; давати вірну юридичну кваліфікацію означеним фактичним відносинам; тлумачити чинне законодавство, а так само і локальні нормативні акти; застосовувати чинне законодавство; виступати експертом та консультантом у навчанні інших; розробляти проекти процедурних, процесуальних документів та інших юридичних документів.

4) на творчому рівні: вичерпно, логічно та творчо викладати інформацію в усній і письмовій формі; ґрунтовно висловлюватися та дискувати, пов’язуючи при цьому теоретичний матеріал з права соціального забезпечення із конкретними практичними питаннями регулювання відносин соціального забезпечення.