5. Окремі питання розгляду та розв'язання спорів щодо реалізації права на мирні зібрання

Право обирати місце проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій належить особам, які мають намір реалізувати своє право на мирні зібрання, передбачене статтею 39 Конституції України.

Стаття 182 КАС Українивизначає, що суд може заборонити проведення мирних заходів чи обмежити право на мирні зібрання іншим способом (щодо місця чи часу їх проведення тощо), про що зазначається у постанові суду.

Зазначеною нормою суду не надано повноважень щодо визначення місця проведення мирного зібрання, тому практика судів, які встановлюють у рішенні місце проведення масового заходу, не може бути визнана правильною.

Позовні вимоги про обмеження у реалізації права на мирні зібрання щодо місця їх проведення підлягають вирішенню судами лише щодо місця, визначеного організаторами мирного зібрання; інші місця проведення заходів судом визначатися не повинні.

Ураховуючи зазначене, Львівським апеляційним адміністративним судом у справі за позовом виконавчого комітету Чернівецької міської ради до гр. К., гр. Б., гр. П., третя особа - управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області, про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог виконавчого комітету щодо визначення місця проведення пікетування та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено ¹⁶.

____________ ¹⁶Постанова від 2 лютого 2010 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 7915831.

Чинне законодавство не встановлює конкретних строків завчасного сповіщення організаторами мирних зібрань суб'єктів владних повноважень про їх проведення та строків звернення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування до суду про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.

Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року N 4-рп/2001 у справі щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання, ці строки не повинні обмежувати передбаченестаттею 39 Конституції Україниправо громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.

Відповідно до частини першої статті 182 КАС Україниоргани виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

Частиною другою статті 182 КАС Українипередбачено, що позовна заява, яка надійшла в день проведення заходів, визначенихчастиною першою цієї статті, або після цього, залишається без розгляду, і судова практика свідчить про широке застосування цієї норми.

Указана норма, з одного боку, зобов'язує суб'єкта владних повноважень вчасно звертатися до суду та має на меті уникнення незаконного втручання з боку такого суб'єкта у реалізацію громадянами свого права на мирні зібрання. З іншого боку, позбавляє суб'єкта владних повноважень права на звернення до суду з позовом про заборону заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання за наявності відповідних підстав у разі подання організаторами масових заходів повідомлення про їх проведення безпосередньо у день проведення цих заходів.

Крім того, подання повідомлення про проведення масових заходів у день їх проведення фактично позбавляє органи виконавчої влади та місцевого самоврядування можливості виконати свої обов'язки щодо забезпечення громадського порядку під час проведення таких заходів, що може спричинити небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей.

Особливої актуальності зазначена проблема набуває в разі несвоєчасного повідомлення організаторами мирних зібрань про заходи, які планується проводити протягом тривалого часу (кількох днів (місяців), регулярно у певні дні тижня (місяця) тощо).

Оскільки припис частини другої статті 182 КАС Українищодо залишення без розгляду позовної заяви, яка надійшла в день проведення мирного заходу або після його проведення, є імперативним для суду, до справ розглядуваної категорії не застосовуються положеннястатті 100 КАС України, що передбачають можливість поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

На нашу думку, у разі надходження позову про обмеження в реалізації права на мирні зібрання щодо заявлених організаторами заходів протягом кількох днів після початку їх проведення суд, за відсутності інших перешкод, повинен прийняти його до провадження та вирішити відповідно до статті 182 КАС України. У цьому випадку в разі прийняття постанови про задоволення позову заборона заходів чи інший спосіб обмеження права на мирні зібрання застосовується судом із дня, що настає за днем ухвалення рішення у справі.