4. Практика розгляду та вирішення справ щодо реалізації права на мирні зібрання

Законодавець наділив повноваженнями встановлювати обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання тільки суд, який може скористатися ними відповідно до Конституції Українилише в інтересах національної безпеки і громадського порядку з метою:

- запобігання заворушенням чи злочинам;

- охорони здоров'я населення;

- захисту прав і свобод інших людей.

Під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії суди аналізували докази та надавали оцінку обставинам, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема меті та змісту мирних зібрань, можливості виникнення конфліктів та порушень правопорядку під час одночасного проведення зібрань, які мають протилежні політичні, ідеологічні спрямування, вивчали минулу поведінку організаторів та учасників зібрань, з'ясовували ймовірність небезпеки порушення прав і свобод інших людей тощо.

Задовольняючи позови про заборону проведення мирного зібрання або встановлюючи інші обмеження у реалізації права на мирні зібрання, суди вбачали можливість порушення інтересів національної безпеки і громадського порядку в:

- перешкоджанні вільному доступу громадян та працівників до державних установ, поруч з якими планувалося проводити заходи;

- порушенні нормального руху транспортних засобів на ділянках доріг, наближених до місця проведення заходу;

- можливості виникнення конфліктних ситуацій у разі збігу у місці та часі проведення кількох мирних зібрань різного (часто протилежного) ідеологічного спрямування тощо;

- ймовірності виникнення заворушень, злочинів, порушень прав і свобод інших людей у зв'язку з відсутністю у органів виконавчої влади та місцевого самоврядування можливості забезпечити громадський порядок під час проведення мирного заходу із-за повідомлення про його проведення у недостатній для цього строк;

- неповідомленні органам виконавчої влади та місцевого самоврядування про кількість осіб, які братимуть участь у масових заходах, час або місце проведення заходів, що унеможливлювало здійснення органами виконавчої влади та місцевого самоврядування підготовчих заходів до їх проведення;

- недостатній кількості працівників правоохоронних органів, якої потребувало забезпечення безпеки проведення того чи іншого мирного заходу, у зв'язку з їх зайнятістю у проведенні інших заходів загальнодержавного (міського тощо) значення;

- проведенні робіт з реконструкції (ремонту) площ, вулиць, доріг тощо, які визначалися як місця проведення масових заходів, у чому вбачалася можливість створення загрози життю та здоров'ю людей;

- перекритті під'їзних доріг до сміттєзвалища, що могло створити загрозу здоров'ю населення;

- перешкоджанні проведенням мирних заходів проведенню запланованих раніше загальноміських заходів у дні державних свят, футбольних матчів, концертів тощо;

- проведенні заходів за маршрутами відвідування визначних місць офіційними особами - високопосадовцями, охорона яких потребувала застосування підвищених заходів безпеки, та під час візитів іноземних делегацій чи офіційних осіб;

- розміщенні під час проведення мирного зібрання в місцях, які є об'єктами благоустрою, наметів як малих архітектурних форм, що потребує погодження з відповідним органом місцевого самоврядування;

- порушеннях тиші та спокою за маршрутами або в місцях проведення мирних зібрань та в іншому.

Відмовляючи у задоволенні позовів органів виконавчої влади, місцевого самоврядування про встановлення обмежень у реалізації права на мирні зібрання та задовольняючи позови організаторів мирних зібрань про усунення таких обмежень, суди брали до уваги їх мирний характер, мету, кількість учасників, дійсну можливість органів виконавчої влади та місцевого самоврядування виконати свої повноваження щодо забезпечення охорони громадського порядку під час проведення мирних зібрань, вжиті заходи до погодження спірних питань проведення мирного зібрання з його організаторами до звернення з позовом про його заборону чи інше обмеження, оцінювали наявність реальної небезпеки їх проведення інтересам національної безпеки та громадського порядку.

Вирішуючи справи зазначеної категорії, суди виходили з того, що обмеження у реалізації права на мирне зібрання можливе тільки у разі створення дійсної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.

Найчастіше підставою звернення до суду з позовами про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання була неможливість органів виконавчої влади та місцевого самоврядування забезпечити дотримання громадського порядку під час проведення заявлених заходів сама собою або у зв'язку з несвоєчасним попередженням цих органів про їх проведення, збігом у місці та часі проведення кількох мирних зібрань (часто протилежного характеру), що могло спричинити заворушення або порушення прав і свобод інших людей. Нерідко органи виконавчої влади та місцевого самоврядування не могли забезпечити дотримання безпеки дорожнього руху під час проведення зібрань.

Як показує практика, суди, в основному, задовольняють позови про обмеження проведення масових зібрань у зв'язку з обґрунтованістю вимог органів місцевого самоврядування.

Розглянемо на прикладах підстави, за яких суди ухвалювали такі рішення.

У справі за позовом Виконавчого комітету Львівської міської ради до громадської організації "Вартові Закону" про встановлення обмеження у реалізації права на мирні зібрання Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про заборону громадській організації "Вартові Закону" проводити щовівторка, починаючи з 19 жовтня 2010 року, пікетування прокуратури Львівської області під гаслом "Геть корупцію з прокуратури!", яке проводилося згідно з повідомленням, поданим до Львівської міської ради, із 17 серпня 2010 року ¹.

____________ ¹Постанова від 13 жовтня 2010 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 11739927.

Ухвалюючи рішення, суд проаналізував наявні в матеріалах справи заяви та скарги осіб на неправомірні дії учасників пікетування, рапорти працівників органів внутрішніх справ, згідно з якими учасниками цього масового заходу перекривалася проїжджа частина дороги поблизу адміністративної будівлі прокуратури Львівської області, внаслідок чого виникали затори та зупинявся рух транспорту в центральній частині міста, що викликало невдоволення громадян; чинилися перешкоди до вільного доступу до будівлі прокуратури як громадянам, так і працівникам установи.

Як зазначив суд у своєму рішенні, при реалізації прав громадян на мирні збори мають враховуватися інтереси національної безпеки та громадського порядку, не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей, оскільки згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначеними діями учасники зібрання порушують права і свободи інших громадян та відповідно до статті 182 КАС Україниухвалив рішення про заборону відповідачеві проводити пікетування, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Позиція Європейського суду з прав людини з приводу обмеження прав у зв'язку з можливими порушеннями дорожнього руху є більш толерантною та полягає в тому, що будь-яка демонстрація в громадському місці неминуче до певної міри порушує загальний перебіг життя, включаючи перешкоди для дорожнього руху, і органам влади слід проявити певну терпимість відносно мирних зібрань.

Згідно із Сіракузькими принципами тлумачення обмежень та відступів від положень Міжнародного пакту про громадянські та політичні правапрагнення захистити здоров'я населення може слугувати підставою для обмеження певних прав, якщо державі необхідно вжити заходів до усунення серйозної загрози здоров'ю населення або окремих осіб.

Так, задовольняючи позовні вимоги у справі за позовом виконавчого комітету Тернопільської міської ради до гр. О. та гр. З., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача - управління житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради, Зборівської районної ради Тернопільської області про обмеження реалізації права на мирні зібрання, суд першої інстанції, з чим погодилися суди апеляційної та касаційної інстанції, дійшов висновку, що масовий захід з перекриття під'їзних доріг до Малашівського сміттєзвалища може створити реальну небезпеку громадському порядку, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших осіб.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у цій справі залишено без змін Вищим адміністративним судом України ².

____________ ²Ухвала від 19 жовтня 2010 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 11772528.

У практиці адміністративних судів мають місце випадки заборони проведення мирних зібрань у зв'язку з неможливістю органів виконавчої влади забезпечити необхідну охорону громадського порядку під час їх проведення.

Так, у травні 2011 року Вищий адміністративний суд України залишив без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2010 року у справі за позовом Виконавчого комітету Стахановської міської ради Луганської області до громадської організації "Союз шахтарів-інвалідів та постраждалих на виробництві", третя особа - Стахановський міський відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, про обмеження у реалізації права на мирні зібрання, в якій вимоги позивача було задоволено ³.

____________ ³Ухвала від 27 травня 2011 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 16528045.

Судом першої інстанції у зазначеній справі вимоги позивача до громадської організації про обмеження у реалізації права на мирні зібрання було задоволено повністю - встановлено обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання шляхом заборони громадській організації "Союз шахтарів-інвалідів та постраждалих на виробництві" організації та проведення 27 та 28 серпня 2010 року на території міста Стаханова Луганської області маршу-реквієму, мітингу-протесту та встановлення наметового містечка.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що запланована відповідачем акція може скласти труднощі для організації державної охорони Президента України Януковича В. Ф., що здійснюється згідно із Законом України від 4 березня 1998 року N 160/98-ВР "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб", та забезпечення належного рівня безпеки інших осіб, які братимуть участь в урочистостях з нагоди 75-ої річниці стахановського руху, що проводиться у зазначені дні в місті Стаханові.

Забезпечити додаткову чисельність співробітників органів внутрішніх справ для забезпечення громадського порядку у зв'язку з проведенням ще одного заходу - маршу-реквієму, ініційованого громадською організацією, Стахановський міський відділ управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області можливості не мав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, Донецький апеляційний адміністративний суд зазначив, що стаття 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення права на мирні зібрання особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави ⁴.

____________ ⁴Ухвала від 5 жовтня 2010 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 11969379.

Відповідно до параграфів 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі "Корецький та інші проти України" вислів "передбачений законом" у другому пункті статті 11 Конвенції не тільки вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містила вимогу щодо якості закону. Закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, якщо це необхідно, за допомогою кваліфікованих радників передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується.

Тобто відповідно до статті 11 Конвенції можливість держави в особі державних органів шляхом звернення з позовом до суду заборонити мирне зібрання повинна бути передбачена законом та повинні мати місце законні обмеження на здійснення цих прав особами, що входять до складу "збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави".

З огляду на норми як міжнародного, так і національного права, навіть ймовірність наявності перешкод для забезпечення заходів зі здійснення охорони Першої особи Держави та громадського порядку під час проведення державних урочистих заходів є підставою для звернення органів внутрішніх справ до місцевих органів влади, тим більше зважаючи на необхідність залучення до охорони правопорядку додаткової чисельності співробітників Міністерства внутрішніх справ.

Отже, з огляду на те, що проведення масового заходу могло створити реальну загрозу для громадського порядку та безпеки Президента України і громадян, суд першої інстанції, з чим погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, прийняв рішення про обмеження права на його проведення.

Непоодинокими в судовій практиці є випадки задоволення позовних вимог про заборону проведення мирних зібрань у зв'язку з неможливістю органів внутрішніх справ забезпечити належну охорону громадського порядку, оскільки для цього доведеться залучати співробітників органів внутрішніх справ з інших районів, а це призведе до погіршення стану громадської безпеки у цих районах. На нашу думку, така позиція не є правильною та застосовуватися не може.

Прикладом правильного визначення судом характеру спірних відносин та застосування норм матеріального права може слугувати справа за позовом Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради до Дніпропетровської обласної громадської організації "Правозахисна організація "Закон і Честь" про обмеження права на проведення масового заходу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2008 року у зазначеній справі позовні вимоги Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про обмеження Дніпропетровській обласній громадській організації "Правозахисна спілка "Закон і Честь" проведення акції у місті Дніпропетровську на вул. Чкалова, 23 з 9 грудня безстроково задоволено частково, обмежено проведення масового заходу в кількості учасників акції до 7 осіб.

Задовольняючи позовні вимоги та обмежуючи відповідача в проведенні акції в частині кількості учасників акції до 7 осіб, суд першої інстанції виходив з неможливості організації громадського порядку під час проведення заходу, його перешкоджання нормальному дорожньому руху та вільному проходу людей, безпеці людей, які опиняться в місці проведення масового заходу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2008 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2008 року скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Обмежено Дніпропетровську обласну громадську організацію "Правозахисна спілка "Закон і Честь" у проведенні масового заходу щодо місця проведення - вул. Чкалова, 23 в місті Дніпропетровську та часу в частині безстроковості проведення пікетування. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду України у цій справі залишено без змін ⁵.

____________ ⁵Ухвала від 25 травня 2010 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 9818152.

Згідно з матеріалами справи, як вказав у своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України, Дніпропетровською обласною громадською організацією "Правозахисна спілка "Закон і Честь" планувалося проведення безстрокового пікетування адміністративного приміщення Служби безпеки України в Дніпропетровській області у місті Дніпропетровську на вул. Чкалова, 23 загальною чисельністю учасників до 600 осіб. Мета акції - привернути увагу Президента України, Уряду України, керівництва Служби безпеки України, народних депутатів України до грубих порушень норм моралі, честі та гідності, корупційних дій з боку начальника Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області.

Вищий адміністративний суд України зазначив, що в заяві про проведення масового заходу зазначено, що в акції будуть брати участь як члени організації "Правозахисна спілка "Закон і Честь", так і ветерани Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, представники інших громадських організацій,які мають споріднені цілі та статутні вимоги. Враховуючи мету акції та коло осіб, які будуть брати у ній участь, правильним є висновок суду, що обмеження участі цих осіб у масовому заході не відповідає положенням статті 39 Конституції України.

Відповідно до Закону України "Про Службу безпеки України" Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. До завдань Служби безпеки України входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

З урахуванням режимності роботи Служби безпеки, пікетування адміністративного приміщення Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області може зашкодити виконанню завдань, покладених на неї, оскільки до участі в акції можуть приєднатися інші громадяни, які розділяють погляди учасників акції. Тому в певний період часу кількість учасників може збільшитися до невизначеної кількості осіб.

Заявлене місце пікетування - вул. Чкалова, 23 у місті Дніпропетровську знаходиться на розі вулиць з інтенсивним дорожнім рухом саме у заявлений відповідачем час з 10.00 до 16.00 у робочі дні. Перебування у вказаному місці заявленої кількості осіб (близько 600 осіб) може призвести до виникнення загрози безпеці дорожнього руху, перешкод у русі транспортних засобів і пішоходів.

Враховуючи те, що свобода на проведення мітингів є одним із основних прав у демократичному суспільстві та однією з гарантій функціонування такого суспільства, а також з урахуванням заявленої кількості учасників акції, необхідності забезпечення громадського правопорядку та здійснення інших організаційних заходів щодо захисту громадян, з метою запобігання правопорушенням та злочинам, правильним є висновок про необхідність обмеження заявленого відповідачем масового заходу в частині місця його проведення. Оскільки пікетування безстроково позбавить можливості органи місцевого самоврядування та правоохоронні органи здійснити належну розробку плану необхідних заходів із забезпечення громадського порядку під час проведення масового заходу та забезпечити його виконання, апеляційний суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо обмеження проведення масового заходу в часі в частині безстроковості.

Отже, суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який задовольнив вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку, забезпечивши при цьому право громадян на мирні зібрання, гарантоване статтею 39 Конституції України.

У справі за позовом Київської міської державної адміністрації до Всеукраїнської громадської організації Коаліції Учасників Помаранчевої Революції в особі Голови правління М. С. В. про обмеження права на мирне зібрання судом частково обмежено право на проведення безстрокової акції громадської організації спільно з мешканцями України та іншими громадськими і громадсько-політичними організаціями - мирного зібрання громадян "Річниця Помаранчевої Революції. День свободи" з орієнтовною кількістю учасників 100000 осіб на Майдані Незалежності у місті Києві - встановлено обмеження щодо реалізації права на мирне зібрання шляхом заборони Всеукраїнській громадській організації Коаліції Учасників Помаранчевої Революції проведення заходів з 23 по 26 листопада 2010 року в центральній частині міста Києва.

Підставою для такого обмеження проведення зібрання громадян у зазначені дні стали візити до міста Києва Принца Бельгії Філіпа, Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила та Президента Держави Ізраїль Ш. Переса, програмами візитів яких передбачено відвідування численних об'єктів культурного та іншого призначення у центральній частині міста, та необхідність забезпечення відповідної охорони зазначених осіб та об'єктів.

Так, Головне управління МВС України у м. Києві та Управління державної охорони України листами просили державну адміністрацію з метою уникнення будь-яких сутичок між представниками різних релігійних конфесій та політичних напрямів, створення умов, які перешкоджають нормальній життєдіяльності міста, та для забезпечення належного функціонування органів державної влади, безпеки посадових осіб та об'єктів вжити заходів до встановлення обмежень на проведення масових заходів у дні перебування вищевказаних осіб біля об'єктів відвідування та на маршрутах під'їзду до них згідно з програмами візитів до міста Києва.

Інтереси національної безпеки та громадського порядку, для забезпечення яких суд може обмежити право громадян на мирні зібрання, суд першої інстанції вбачав у відсутності умов, що сприяють посяганням на життя, здоров'я, власність, честь, гідність людей, які будуть перебувати у відповідні дні у місцях проведення відповідачем масових заходів.

Суд дійшов висновку, що з метою забезпечення правопорядку, запобігання вчиненню злочинів, правопорушень, для охорони здоров'я населення, захисту прав і свобод мешканців м. Києва, забезпечення нормального функціонування підприємств та установ у центрі міста Києва доцільно встановити обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання. При цьому суд зауважив, що зазначені обмеження не порушують права громадян на мирні зібрання, оскільки стосуються лише центру міста.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2011 року у цій справі залишено без змін ⁶.

____________ ⁶Ухвала від 7 червня 2011 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 16785977.

Вищий адміністративний суд України зауважив, що одночасне проведення зазначених акцій у центральній частині м. Києва може призвести до численних порушень норм чинного законодавства та посягань на життя і здоров'я, честь і гідність громадян, які будуть перебувати в місцях проведення громадських акцій, а тому заборона їх проведення є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам чинного законодавства.

На нашу думку, зважаючи на заявлену кількість осіб, якою планувалося брати участь у вказаних масових зібраннях, така заборона є виправданою та адекватною можливим загрозам.

Керівні принципи зі свободи мирних зібрань БДІПЛ ОБСЄ з приводу одночасних зібрань рекомендують виходити з рівноправності всіх осіб та груп на присутність у громадських місцях з метою вираження своїх поглядів. Отже, люди мають право на проведення зборів на знак незгоди з іншими думками, що висловлюються на іншому публічному зібранні. У таких випадках збіг за часом та місцем проведення двох зібрань, скоріше за все, стане важливим елементом ідейного послання на адресу іншого зібрання.

Як указано в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Платформа "Лікарі за життя" проти Австрії" (1988), "право на контрдемонстрацію не може поширюватися на дії, що перешкоджають реалізації права на демонстрацію". Отже, у разі проведення зібрання на знак незгоди з іншим зібранням держава зобов'язана не допустити зриву основного зібрання та повинна вживати максимум зусиль для забезпечення їх проведення.

Вищий адміністративний суд України визнав правильними та обґрунтованими рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі за позовом Харківської міської ради до Харківської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" про обмеження права громадян на мирні зібрання, згідно з якими обмежено право громадян на мирні зібрання шляхом заборони Харківській обласній організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" в особі відповідального за проведення заходів голови Харківської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Ш. І. О. та будь-яким іншим організаторам і учасникам заходів проведення дзвоно-смолоскипного маршу за маршрутом від пам'ятника Тарасу Шевченку по вул. Сумській із перекриттям руху транспортних засобів до скверу Перемоги ⁷.

____________ ⁷Ухвала від 14 квітня 2011 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 15594885.

Підставою для прийняття такого рішення послугувала інформація представників виконавчих органів Харківської міської ради та правоохоронних органів щодо можливого порушення прав і свобод інших громадян під час проведення маршу.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що учасники маршу можливо будуть використовувати під час маршу до 100 смолоскипів, які є джерелом відкритого вогню, тому можлива загроза порушення громадського порядку, а також реальна загроза безпеці та життю як учасників заходу, так і громадян міста Харкова. Повне перекриття руху усіх видів транспортних засобів по вул. Сумській у робочий день призведе до порушення прав тисяч громадян, які в цей час будуть перебувати в центрі міста Харкова, призведе до перенесення маршрутів громадського транспорту, збільшить завантаженість інших транспортних магістралей центра міста, що в свою чергу створить підвищену небезпеку дорожнього руху, унеможливить рух спеціальних транспортних засобів центром міста (швидкої допомоги, пожежних автомобілів та ін.) і такі обставини суд вважає поважними причинами для задоволення позову.

За аналогічних обставин та враховуючи, що проведення мирного зібрання планувалося у місцях масового перебування громадян у зв'язку із заходами зі святкування Нового року, що може призвести до порушень громадського порядку або обмеження права людей на відпочинок, Харківським окружним адміністративним судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог Харківської міської ради до Харківської обласної організації Всеукраїнське об'єднання "Свобода" про обмеження щодо реалізації права на мирне зібрання шляхом заборони проведення смолоскипного ходу на честь святкування Дня соборності України.

Вищий адміністративний суд України під час касаційного перегляду справи зазначене рішення Харківського окружного адміністративного суду залишив без змін ⁸.

____________ ⁸Ухвала від 9 червня 2011 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 16541441.

Аналізуючи судову практику у справах за позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання, можна зробити висновок про здебільшого правильне вирішення судами таких справ. Під час їхнього розгляду та вирішення судами ретельно досліджувалися і оцінювалися надані докази та забезпечувалося виконання норм закону.

У березні 2010 року Черкаським окружним адміністративним судом у справі за позовом Виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області до голови Черкаської обласної організації Української Національної Асамблеї З. Л. Л. про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання прийнято рішення про часткове задоволення адміністративного позову встановлено обмеження щодо реалізації права на мирне зібрання шляхом заборони Черкаській обласній організації Української Національної Асамблеї проведення 9 березня 2010 року з 10.00 до 16.00 масової акції на Чернечій горі в місті Каневі Черкаської області. У задоволенні іншої частини позовних вимог, які полягали у встановленні обмежень щодо реалізації права на мирне зібрання шляхом заборони проведення будь-яких масових заходів на території міста Канева Черкаської області, відмовлено ⁹.

____________ ⁹Постанова від 7 березня 2010 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 8622656.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 9 березня 2010 року, у день, заявлений для проведення масового зібрання громадян на Чернечій горі Черкаською обласною організацією Української Національної Асамблеї, в місті Каневі відбудеться святкування 196-ї річниці від Дня народження Тараса Шевченка за участю Президента України. Вважав, що проведення інших заходів, крім офіційних, суперечить інтересам національної безпеки і може призвести до порушення громадського порядку, тому просив задовольнити його вимоги та заборонити проведення у цей день будь-яких несанкціонованих масових заходів на території міста Канева будь-яким політичним силам.

Враховуючи, що місце, яке обрав відповідач для проведення заходу, на час перебування Президента України є режимною територією, а також беручи до уваги, що у святкуванні 196-ї річниці від Дня народження Т. Г. Шевченка беруть участь громадяни, які мають протилежні політичні погляди на певні історичні події, які стосуються України, її народу, що може призвести до заворушень, загрози здоров'ю населення, враховуючи гарантоване Конституцією і нормами міжнародного права право відповідача на мирні зібрання,суд дійшов висновку про необхідність обмежити право Черкаської обласної організації Української Національної Асамблеї на мирне зібрання в частині заборони проведення масової акції 9 березня 2010 року на Чернечій горі в місті Каневі в період часу з 10.00 до 16.00.

Стосовно позовних вимог про заборону проведення в зазначений день будь-яких несанкціонованих масових заходів на території міста Канева будь-яким політичним силам, то у своєму рішенні суд зазначив, що предметом розгляду в адміністративній справі щодо встановлення обмеження у реалізації громадянами права на мирні зібрання може бути лише масовий захід, про проведення якого органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування одержали повідомлення.

Суд визнав необґрунтованою зазначену вимогу позивача, оскільки: по-перше, предметом спору у цій справі є виключно обмеження права відповідача на проведення зібрання; по-друге, позивач не надав жодного доказу, який би свідчив про намір проведення таких заходів членами Черкаської обласної організації Української Національної Асамблеї поза межами Чернечої гори; по-третє, позивачем не наведено жодних аргументів, які б свідчили, що проведення таких заходів деінде в місті Каневі може загрожувати інтересам національної безпеки або громадського спокою.

Крім цього, суд підкреслив, що Т. Г. Шевченко - класик української літератури, національна гордість українського народу. Традиція святкування в Україні "шевченківських днів" давня. За рішенням ЮНЕСКО ювілеї Т. Г. Шевченка відзначалися в усіх державах світу. Тому було б винятковим цинізмом заборонити громадянам України в День народження геніального українського поета і художника взяти участь у покладанні квітів до його пам'ятника.

Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у справі за позовом Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради до Дніпропетровської обласної громадської організації "Система Фалунь Дафа" про обмеження проведення масового заходу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасовано у зв'язку з недоведеністю обставин, які мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи ¹⁰.

____________ ¹⁰Постанова від 14 квітня 2010 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 10178781.

Позовні вимоги виконавчого комітету ґрунтувалися на тому, що місце, заявлене громадською організацією для проведення масового заходу, не відповідає Положенню про проведення масових заходів у м. Дніпропетровську, затвердженому рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 10 липня 2008 року N 1966, прийнятому на виконання статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування", та були задоволені судом першої інстанції. Постанова суду першої інстанції обґрунтувалася тим, що проведення масового заходу може створити небезпеку заворушень та злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вказав на неправомірність висновку суду першої інстанції про необхідність обмеження заявленого відповідачем масового заходу з огляду на те, що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування припущення, що така акція створить загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей, національній безпеці або громадському порядку.

Навпаки, мета акції спрямована на пропагування загальнолюдських моральних цінностей та здорового способу життя за допомогою плакатів, музики та демонстрації вправ дихальної гімнастики цигун, яка є загальнолюдським стародавнім надбанням походженням з Китаю. Проведення такої акції ніяким чином не призведе до загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей, національній безпеці або громадському порядку.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції про обмеження щодо реалізації права громадської організації "Система Фалунь Дафа" на мирне зібрання скасовано у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених статтею 182 КАС України, необхідних для задоволення такого позову.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом було визнано неправомірними дії Виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області щодо відмови у наданні дозволу на проведення 19 травня 2011 року зборів жителів міста з метою ініціювання проведення всеукраїнського референдуму, формулювання питань, що виносяться на референдум та обрання ініціативної групи відповідно до повідомлення ініціаторів зборів від 5 травня 2011 року ¹¹.

____________ ¹¹ Постанова від 19 травня 2011 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 15932497.

Обґрунтовуючи відмову в наданні дозволу на проведення зборів, виконавчий комітет зазначив, що у надісланому повідомленні про їх проведення не вказано, хто і яким чином буде забезпечувати в належному санітарному стані місце проведення зборів та здійснювати контроль за дотриманням громадського порядку під час проведення зборів, нести відповідальність за його порушення, а також відповідальність за реєстрацію учасників зборів.

Задовольняючи позов організаторів зборів та визнаючи протиправними дії виконавчого комітету щодо ненадання дозволу на проведення зборів, суд виходив із того, що завчасне попередження про проведення мирного зібрання, встановлене статтею 39 Конституції України, має служити гарантією права громадян на таке зібрання та надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей, від чого Виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області фактично відмовився, хоча такі обов'язки покладено на нього також істаттею 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Про невжиття заходів до виконання повноважень органами місцевого самоврядування зазначав Львівський окружний адміністративний суд у рішенні у справі за позовом Виконавчого комітету Львівської міської ради до громадської організації - комітету "Євреї проти антисемітизму", молодіжної громадської організації "Сокіл", Львівської обласної організації політичної партії "Наша Україна", Львівської обласної організації політичної партії "Українська Національна Асамблея", Всеукраїнської громадської організації "Руський Рух України", Львівського міського відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів, Львівської обласної організації політичної партії "Україна Соборна", партії Сталіна, Всеукраїнського громадського об'єднання "За Україну, Білорусію і Росію", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про встановлення обмеження права на проведення масового заходу ¹².

____________ ¹²Постанова від 21 червня 2011 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 16405464.

Хоча суд у названій справі і підтвердив обґрунтованість позовних вимог, але зауважив про фактичне самоусунення позивача від виконання своїх повноважень та перекладення своїх обов'язків на суд, оскільки в порушення вимог статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" позивачем не вживалося жодних дій щодо вирішення організації та проведення в місті Львові мирних зібрань за відповідними заявками відповідачів.

У справі за позовом Виконавчого комітету Добрівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим до ОСОБА 1, ОСОБА 2, громадської організації "Сімферопольське козаче військо" про обмеження права на мирні зібрання Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим також зазначив про неналежне виконання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування своїх повноважень, визначених законом ¹³.

____________ ¹³Постанова від 4 листопада 2011 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 18950062.

Метою заходів, що планувалося проводити, було мирне святкування релігійного свята та мирне масове зібрання козаків для підвищення патріотизму серед населення та молоді, а позивачем не було надано суду доказів на підтвердження своїх припущень стосовно реальності порушення громадського порядку, санітарії, ускладнення діяльності державних, громадських, культурних установ, розташованих у даному районі, відволікання значних сил правоохоронних органів, що може спричинити ріст правопорушень і злочинів в інших районах міста, тому у задоволенні зазначеного позову було відмовлено.

Твердження позивача про те, що виконавчий комітет Добрівської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим та Сімферопольський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим не зможуть забезпечити належну безпеку учасників мирного зібрання та підтримання громадського порядкусуд не взяв до уваги та зазначив, що невиконання чи неналежне виконання суб'єктом свого обов'язку, передбаченого законом, не може бути підставою для обмеження конституційних прав інших осіб. Неналежне виконання своїх обов'язків відповідними особами, зокрема, із забезпечення безпеки акцій та підтримання громадського порядку, тягне передбачену законом відповідальність.

Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим відмовлено у задоволенні позову виконавчого комітету Сакської міської ради до Сакської міської організації політичної партії "Трудова Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Сакський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та заборону вуличного маршу ¹⁴.

____________ ¹⁴Постанова від 20 жовтня 2010 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 11706394.

На думку суду, позивачем не було належним чином обґрунтовано доводи щодо порушень чинного законодавства при проведенні маршу та можливість спричинення загрози забезпеченню громадського порядку та виникнення небезпеки для життя і здоров'я громадян.

Судом було надано об'єктивну оцінку твердженням позивача про порушення відповідачами Порядку організації проведення зборів, мітингів, вуличних походів, демонстрацій та інших масових заходів у місті Саки, затвердженого рішенням виконавчого комітету Сакської міської ради від 22 квітня 2010 року N 259, щодо обрання місця проведення мирного зібрання, не передбаченого цим Положенням, подання заяви про проведення масового заходу пізніше ніж за 10 днів до його проведення, неповноту цієї заяви (не вказано місце роботи організатора) та неподання одночасно із заявою про проведення заходу письмового зобов'язання організатора про наведення санітарного порядку після закінчення масового заходу.

Як зазначив суд у своєму рішенні, зазначені обставини як підстави для заборони проведення вуличного маршу судом до уваги не беруться, тому що вичерпний перелік обставин для прийняття рішення про заборону проведення масового заходу вказаний в частині п'ятій статті 182 КАС України, а обставини, вказані позивачем, до нього не входять.

Не вважав суд достатньою підставою для заборони проведення маршу і повідомлення начальника територіального відділу державної автомобільної інспекції щодо необхідності зміни організації дорожнього руху та недостатність працівників державної автомобільної інспекції для здійснення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху під час проведення вказаного маршу, оскільки із зазначеного документа не вбачалося, що забезпечити безпеку дорожнього руху при проведенні вказаного вуличного маршу взагалі неможливо.

У постанові в адміністративній справі за позовом Київської міської державної адміністрації до громадської організації "Об'єднання послідовників Фалуньгун" про обмеження права на мирні зібрання Київський апеляційний адміністративний суд зазначив, що саме по собі ускладнення дорожнього руху не може бути підставою для заборони проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо ¹⁵.

____________ ¹⁵Постанова від 17 лютого 2011 року, реєстраційний номер в ЄДРСР - 13953823.

Крім зазначеного, підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, якою позовні вимоги було задоволено, була незгода апеляційного суду і з іншими висновками у справі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Київської міської державної адміністрації, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність послідовників відповідача у сфері оздоровлення та удосконалення населення України є незаконною і повинна бути заборонена як система, що не є підконтрольною, керованою і потенційно несе загрозу психофізичному здоров'ю населення України.

Висновок суду першої інстанції про можливість загрози зазначеного зібрання здоров'ю населення обґрунтовувався тим, що діяльність по медитативній практиці громадської організації "Об'єднання послідовників Фалуньгун" негативно оцінюється фахівцями у галузі медицини та релігієзнавства, а також Китайською Народною Республікою.

Апеляційний суд вказав, що посилання суду першої інстанції на те, що у Китайській Народній Республіці активізація руху "Фалуньгун" призвела до скоєння злочинів та вчинення інших протиправних дій не є доказом того, що зібрання послідовників вказаного вчення в Україні можуть призвести до заворушень чи вчинення злочинів. Неспростовних доказів, які б давали підстави вважати, що зібрання відповідача може спричинити обставини, викладені в частині п'ятій статті 182 КАС України, позивачем не надано.

Як показує практика, не завжди у судових рішеннях міститься достатнє обґрунтування, викладено факти та аргументи, на підставі яких суд доходить до того чи іншого висновку щодо проведення мирного зібрання, зокрема про його заборону, що може свідчити про безпідставне порушення принципів функціонування демократичного суспільства.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Іванов та інші проти Болгарії", ухваленому 24 листопада 2005 року, стосовно питання про мету і необхідність відповідних заборон відзначив, щоу текстах наказів йшлося про загрозу громадському порядку, яка може виникнути внаслідок проведення відповідних акцій. Утім, у наказах жодним чином не згадувалося про підстави для такого висновку, не кажучи про якусь докладнішу інформацію. Навіть якщо і припустити, що метою застосування відповідних заборон справді було забезпечення громадської безпеки та уникнення масових заворушень, тексти наказів навряд чи свідчать про такі загрози, оскільки у них не викладено належних аргументів.

Вирішуючи справи зазначеної категорії, суди повинні дотримуватися вимог щодо законності й обґрунтованості судового рішення, яке згідно зі статтею 159 КАС Україниє таким у разі, якщо ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проект Закону України "Про свободу мирних зібрань", схвалений на четвертому пленарному засіданні Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права 30 червня 2011 року, та правову експертизу якого на відповідність міжнародним стандартам здійснено Венеціанською комісією та Організацією з безпеки та співробітництва в Європі/Бюро з демократичних інститутів та прав людини (висновок 638/2011 від 17 жовтня 2011 року), передбачає зазначення у постанові суду обставин та доказів, поданих органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, які свідчать про загрозу інтересам національної безпеки та громадського порядку, та обґрунтування такої загрози; обґрунтування нагальної необхідності обмеження свободи мирних зібрань у демократичному суспільстві з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; спосіб обмеження свободи мирних зібрань та обґрунтування пропорційності такого способу обмеження.