Відповідь:
Дії суду є правильними.
Відповідно до ст. 123 ЦПК Зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
Зустрічний позов може бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного з співпозивачів).
Зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову (ч. 2 ст. 113 ЦПК). Правова природа зустрічного позову в тому, що він робить неможливим розгляд первісного позову без зустрічного, оскільки направлений на зарахування вимог або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову, або коли виникають з одних правовідносин. Тому на нього не поширюються правила виключної підсудності.
Крім того, зустрічний позов в обов'язковому порядку повинен бути вручений відповідачу, який повинен мати час для подання можливих заперечень проти позову. Попереднє судове засідання заново проводити не потрібно, оскільки ЦПК цього не передбачає, проте щодо зустрічного позову можуть здійснюватися процесуальні дії, направлені на підготовку цього позову до розгляду, зокрема, забезпечення доказів, забезпечення позову, призначення експертизи тощо.
Загальним правилом, яке застосовується при пред'явлення зустрічного позову, є й те, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
ЗАДАЧА № 11.
Христенко Н.С. склала заповіт на належне їй майно сестрі Бойченко О.С. та брату Леонідову В.С. Бойченко О.С. пред’явила в суді позов до Леонідова В.С. щодо розділу майна, посилаючись на те, що відповідач відмовився це зробити в добровільному порядку, а частину речей продав або передав своїй дочці. За заявою позивачки районний суд в порядку забезпечення пред’явленого позову наклав арешт на спадкове майно та на автомобіль “Жигулі”, який належить відповідачу.
Леонідов В.С. звернувся до суду з заявою щодо скасування забезпечення позову в частині накладення арешту на автомобіль, зазначивши, що через тривалий характер судового процесу він не має можливості користуватися автомобілем, який потрібен йому за станом здоров’я та віком. Арешт автомобіля обмежує також його права як власника. Суд прийняв ухвалу про задоволення заяви Леонідова В.С.
Чи відповідає рішення суду чинному законодавству? Зазначте підстави та види забезпечення позову?
Відповідь:
Рішення суду відповідає чинному законодавству.
Відповідно до ст. 151 ЦПК Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові N 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову).
Відповідно до ч.1 ст. 152 ЦПК Позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 ст. 152 ЦПК.