Тема 15. Реалізація права на пред’явлення позову. Відкриття провадження у справі
ЗАДАЧА № 1.
У позовному провадженні суду знаходився позов Горбенко У.І. про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини. Відповідач Горбенко Н.А. пред’явив зустрічний позов про розділ майна. Він також просив суд об’єднати всі вимоги в одне провадження, а його звільнити від сплати судового збору.
Чи зобов’язаний суд прийняти зустрічний позов відповідача? Чи повинен суд задовольнити клопотання Горбенко Н.А. про звільнення його від сплати судового збору ?
Відповідь:
Відповідно до:
Статті 123 ЦПК:
1. Відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.
2. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
3. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Умовами пред'явлення зустрічного позову є:
а) взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним. На нашу думку, взаємопов'язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин (наприклад, з одного й того самого договору).
б) доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Така ухвала постановляється в усіх випадках і оформляється окремим процесуальним документом. На нашу думку, суд спочатку повинен вирішити питання про відповідність зустрічної позовної заяви вимогам ст. 119, 120 ЦПК, про взаємопов'язаність і доцільність спільного розгляду зустрічного та первісного позовів, і лише потім вже про об'єднання вимог в одне провадження;
п. 3. ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»: ставка судового збору позовної заяви про розірвання шлюбу – 0,1 розміру мінімальної з/п; ставка судового збору позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу – 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної з/п та не більше 3 розмірів мінімальної з/п;
п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»: від сплати судового збору звільняються позивачі – за подання позовів про стягнення аліментів;
Стаття 88. Розподіл судових витрат між сторонами ЦПК:
1. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
2. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
4. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.
5. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, можна зробити висновок, що суд не зобов’язаний прийняти зустрічний позов відповідача. Суд не повинен задовольнити клопотання Горбенко Н.А. про звільнення його від судового збору.
ЗАДАЧА № 2.
Внаслідок з’ясування своїх дійсних прав на спірний житловий будинок сторони знайшли можливим вирішити спір примиренням на підставі взаємних уступок. Баранова визнала за Шевченком право власності на 1/3 будинку, а Шевченко відмовлявся від 2/3 спірного будинку на користь позивачки. Суд роз’яснив сторонам наслідки укладеної ними мирової угоди, про що свідчать підписи у протоколі судового засідання, і постановив ухвалу про закриття провадження у справі.
Після цього Баранова звернулася із заявою до апеляційного суду про визнання мирової угоди недійсною.
Чи може бути, що мирова угода, укладена сторонами в судовому засіданні на підставі взаємних уступок і затверджена судом з дотриманням процесуального закону, визнаною недійсною за вимогою однієї із сторін, якщо вона не суперечить закону і не порушує чиїх-небудь прав та інтересів ?