12.3. Контроль за концентрацією суб’єктів підприємницької діяльності на Спільному ринку Співтовариства

За умов жорсткої конкурентної боротьби будь-яка концентрація кiлькох пiдприємств може призвести до серйозних змiн на ринку: змiни структури ринку, об’єднання капіталів і технологiчних ресурсiв, що дозволяє суб’єктам підприємницької діяльності ЄС, якi злилися, успішніше конкурувати. Природно, що учасниками концентрації є дрiбнi пiдприємства, які з труднощами змагаються з великими монополiями, – таке формування позитивно впливає на конкуренцiю на теріторії Спільного ринку Співтовариства. Водночас, коли об’єднуються великi пiдприємства, внаслiдок чого входять до групи лiдерiв або ж мають (посилюють) домiнуюче становище, таке формування може негативно вплинути на добросовiсну конкуренцiю в межах ЄС. Саме зважаючи на цей можливий негативний вплив, у праві Співтовариства запроваджено контроль за концентрацією суб’єктів підприємницької діяльності шляхом установлення обов’язку отримувати дозвіл на здійснення концентрації.

Статті 81 та 82 Договору про Співтовариство спеціально не виділяють концентрацію різних суб’єктів підприємницької діяльності. Стаття 82 Договору про Співтовариство регулює діяльність підприємств, які вже мають домінуюче становище на ринку, та передбачає механізм контролю після факту скоєння зловживання домінуючим становищем. Контроль за концентрацією, в цьому сенсі, можна назвати попереднім, оскільки ще до набуття домінуючого становища або скоєння дій, що призведуть до посилення існуючого домінування на ринку, необхідною є перевірка майбутніх дій з концентрації на предмет спричинення ними значного негативного впливу на конкуренцію. Нині діюча система контролю за концентрацією передбачена Регламентом Ради Міністрів 139/04²⁷, який закріплює обов’язок суб’єктів підприємницької діяльності у відповідних випадках отримувати дозвіл Європейської Комісії на здійснення концентрації.

Відповідно до Регламенту 139/04 злиття, поглинання суб’єктів підприємницької діяльності або створення сумісних підприємств, які на сталій основі виконуватимуть функції автономного економічного підприємства, що призводить до сталої зміни контролю, визнається концентрацією. Лише концентрація певного фінансового розміру (англ. Community dimension) підлягає обов’язковій попередній нотифікації до Європейської Комісії та потребує отримання дозволу на її здійснення. Регламентом 139/04 визначено розмір, за умови досягнення якого нотифікація має бути зроблена саме до Європейської Комісії, а не до конкурентного органу держави-члена. Так, за загальним правилом положення Регламенту 139/04 розповсюджуються на концентрацію суб’єктів підприємницької діяльності якщо: 1) загальний сукупний світовий обіг усіх учасників концентрації становить більш ніж п’ять міліардів євро, при цьому сукупний обіг у межах Співтовариства кожного хоча б із двох учасників концентрації має становити понад двісті п’ятдесят мільйонів євро, або 2) загальний сукупний світовий обіг усіх учасників концентрації становить понад два мільярди п’ятсот мільйонів євро. При цьому в кожній щонайменш з трьох держав-членів ЄС загальний сукупний обіг усіх учасників концентрації становить понад ста мільйонів євро, та сукупний обіг кожного з щонайменш двох учасників концентрації – понад двадцять п’ять мільйонів євро (у цих же державах-членах) та сукупний обіг у межах Співтовариства кожного з щонайменш двох учасників концентрації становить понад ста мільйонів євро.

Європейська Комісія перевіряє майбутню концентрацію суб’єктів підприємницької ЄС діяльності відповідно до процедури, визначеної Регламентом 139/04 з метою встановити, чи буде запропонована концентрація суттєво перешкоджати ефективній конкуренції в межах Спільного ринку Співтовариства через створення або посилення домінуючого становища (англ. significantly impede effective competition – SIEC-тест). Концентрація, що призводитиме до такого ефекту, визнається несумісною зі Спільним ринком Співтовариства, а отже, забороняється Європейською Комісією.

Якщо концентрація не досягає встановленого Регламентом 139/04 фінансового розміру, а також у випадку, якщо всі учасники концентрації досягають понад дві третини сукупного обігу в одній і тій же державі-члені, то така концентрація нотифікується до національного конкурентного органу відповідно до внутрішніх норм конкурентного права цієї держави. Отже, таким чином виключається ситуація, коли учасники майбутньої концентрації мають звертатися за дозволом до Європейської Комісії або до національного конкурентного органу, принцип “паралельного застосування (розгляду)”, (англ. parallel enforcementу) щодо концентрацій не діє. Чітко визначена підлеглість справ щодо концентрації конкретному органу (англ. “one-stop-shop” principle).

Регламентом 139/04 визначені випадки, коли концентрація, що відповідно до результатів перевірки суттєво перешкоджатиме ефективній конкуренції в межах Спільного ринку Співтовариства, все ж таки може бути дозволена Європейською Комісією. Для отримання такого дозволу відповідні суб’єкти підприємницької діяльності мають здійснити певні поступки, як от відмовитись від певного виду підпиємницької/господарської діяльності.

Конкурентне законодавство Співтовариства регулює: 1) горизонтальне злиття – об’єднання суб’єктів підприємницької діяльності ЄС, якi випускають подiбну продукцiю та працюють у тому самому секторi ринку; 2) вертикальне злиття – об’єднання суб’єктів підприємницької діяльності, що дiють на рiзних рiвнях розповсюдження (дистрибуцiї) того самого ринку товарiв; 3) змiшане злиття – об’єднання суб’єктів підприємницької діяльності, якi працюють на рiзних товарних ринках та на рiзних рiвнях розповсюдження товарів.

Найбiльш небезпечними для Спільного Ринку Співтовариства вважаються горизонтальнi злиття. Вони можуть суттєво знизити конкуренцiю, особливо якщо ринок вже концентрований, а суб’єкти підприємницької діяльності, що прагнуть до злиття, є досить великими. У цьому випадку вони мають можливiсть установлювати економiчно необґрунтованi цiни та контролювати випуск продукцiї, так само, як це робить монополiст, та з тими самими наслiдками для споживача.

Бiльш спiрним визнається значення вертикальної концентрації. Фактично вона є однiєю з форм вертикальної iнтеґрацiї: суб’єкт підприємницької діяльності може налагодити зв’язки з іншими, що мають iнший рiвень розповсюдження товарiв, у довiльний спосіб (починаючи вiд звичного ексклюзивного договору та закiнчуючи повним вертикальним об’єднанням). З одного боку, це може призвести до закриття торгiвельної мережi об’єднаних суб’єктів підприємницької діяльності для iнших виробникiв. Але водночас таке злиття полiпшує доставку та розповсюдження товарiв, тим самим сприяючи внутрiшньовидовiй конкуренцiї.

Змiшана концентрація дозволяє субсидіювати окремi галузi виробництва, що дає можливiсть послаблення конкуренцiї. Проте, як показує практика, таке субсидiювання найчастiше не є довготерміновим, продовжується протягом обмеженого часу, а відтак не здатне заподіяти серйозної шкоди ринковим механiзмам.

У ЄС й досі тривають дискусiї про роль концентрації суб’єктів підприємницької діяльності. Її супротивники вказують на протирiччя iнтересiв об’єднань та реґiональної полiтики, бо суб’єкти підприємницької діяльності ЄС, які дiють сумiсно, прагнуть рацiоналiзувати виробництво, що найчастiше призводить до безробіття, а це суперечить iнтересам суспiльства в цiлому. Прихильники злиття вказують на його економiчну доцiльнiсть, бо рацiоналiзацiя призводить до скорочення зайвих виробничих циклiв та до зниження собiвартостi продукцiї. Крiм того, об’єднання дозволяють полiпшити розповсюдження товарiв. Наприклад, для товаровиробника доцiльнiше об’єднатися з дистриб'ютором, який вже працює, та скористатися його торгiвельною мережею, замiсть того, щоб пробувати створити власну. Поза тим, об’єднання сприяють пiдвищенню ефективностi управлiння. Тут дiє принцип “корпоративного контролю”, який полягає в тому, що коли власники часток (акцiонери, засновники) задоволенi роботою управління, вони не продаватимуть своїх акцiй, а це призводить до вдосконалення керування, а вiдтак й конкуренцiї.

Розвиток конкурентного права Співтовариства сприяє належному функціюванню Спiльного ринку Співтовариства та встановленню добросовiсного, “чесного” змагання як в окремих державах-членах ЄС, так i в цiлому в межах Спiвтовариства. Ця галузь права є дуже гнучкою та дозволяє, у бiльшостi випадкiв, запобiгти вузькоформальному тлумаченню норм права.

Інститути ЄС дуже обережно пiдходять до процесу прийняття додаткових правил конкуренцiї. Це пояснюється вразливістю ринкових механiзмiв, бо встановлення занадто жорстких рамок може позбавити суб’єктів підприємницької діяльності економiчних стимулiв розвитку. Тому конкурентне право Співтовариства має балансувати мiж внутрiшнiми iнтересами суб’єктів підприємницької діяльності та iнтересами Спiвтовариства в цiлому.