Lektsiya_1

62

діяльністю підприємства;

•надзвичайні доходи, які є сумами відшкодування втрат від надзвичайних подій, включаючи відшкодування витрат на попередження втрат від надзвичайних подій.

Сума названих вище доходів складає загальний дохід підприємства.

Доходи поділяються також на такі групи: від виробничої діяльності, від реалізації майна, від фінансової діяльності,

від перерозподілу фінансових ресурсів через фінансову систему. Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) визначаються як сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які закуповуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого

використання у власній господарській діяльності.

Витрати підприємства розглядаються за такими ознаками: за напрямами та джерелами фінансування, за характером списання.

За напрямами фінансування розрізняють такі витрати:

•на виробництво і реалізацію продукції;

•на відтворення основних засобів;

•на операційні заходи;

•на соціальні цілі.

За джерелами фінансування виділяються такі витрати:

•забезпечені власними фінансовими ресурсами,

•покриті позиковими коштами,

•здійснені за рахунок наданих коштів.

За характером списання витрати розмежовуються на ті, що відносяться на валові витрати, і ті, що відносяться на прибуток.

Показниками фінансових результатів господарської діяльності суб'єкта господарювання є прибуток чи збиток. Вони визначаються шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Перевищення валових доходів над валовими витратами та амортизацією забезпечує прибуток, а навпаки - збиток.

63

Загальний прибуток (збиток) підприємства включає прибуток (збиток) підприємства від усіх видів його діяльності, а саме:

прибуток (збиток) від основної діяльності, прибуток (збиток) від іншої операційної діяльності, прибуток (збиток) від фінансової діяльності, прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності, прибуток (збиток) від надзвичайних подій.

Контрольні запитання та завдання

1.Визначте особливості фінансів підприємства порівняно із державними фінансами.

2.З'ясуйте загальні та специфічні ознаки, властиві фінансам підприємств.

3.У чому полягає сутність фінансів підприємств?

4.Охарактеризуйте групи фінансових відносин, що належать до фінансів підприємств.

5.Дайте характеристику функцій фінансів підприємств.

8.Охарактеризуйте формування та використання фінансових ресурсів підприємств.

9.У чому полягає організація фінансів підприємств?

10.Визначте, як організаційно-правова форма господарювання впливає на організацію фінансів підприємств.

11.З'ясуйте, як галузева специфіка впливає на організацію фінансів підприємств.

12.Розкрийте економічну сутність прибутку.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 9. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

9.1.Суть та функції міжнародних фінансів.

9.2.Фінанси міжнародних організацій та міжнародне фінансове право

9.3.Міжнародні розрахунки та світові валютні системи

9.4.Міжнародні розрахунки та світові валютні системи

9.1.Суть та функції міжнародних фінансів

Міжнародні фінанси є підсистемою міжнародної економіки.

Це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, що виникають у зв'язку з рухом вартості між окремими країнами та в процесі формування і використання на світовому та міжнародному рівнях фондів фінансових ресурсів.

64

Відносини обміну повязані з міжнародною торгівлею й характеризують валютні надходження та валютні платежі, які відображаються в торговельному балансі, стан якого характеризує баланс міжнародних грошових потоків. За допомогою міжнародних фінансів здійснюється міждержавний перерозподіл фінансових ресурсів, при цьому існують країни-донори та країни-реципієнти. Міжнародні фінансові відносини є складною системою руху грошових потоків і включають:

відносини між суб'єктами господарювання різних країн; відносини держав із юридичними та фізичними особами інших

країн; відносини держав із урядами інших країн і міжнародними

організаціями; відносини держави та суб'єктів господарювання з міжнародними

фінансовими інституціями.

Виділяють розподільчу і контрольну функції міжнародних фінансів.

Розподільна функція полягає в тому, що через механізм міжнародних фінансів здійснюється грошовий розподіл і перерозподіл світового продукту. Розподіл і перерозподіл визначається об'єктивними законами та політикою суб'єктів міжнародних відносин.

Контрольна функція передбачає, що міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту в грошовій формі, яка дає можливість здійснювати в будь-який час, на будь-якому етапі облік і аналіз руху світового суспільного продукту.

9.2.Фінанси міжнародних організацій та міжнародне фінансове право

Фінансова діяльність міжнародних організацій пов'язана з формуванням і використанням їх бюджету та цільових фондів. Формування доходів бюджету міжнародної організації відбувається за рахунок внесків країн, що входять до складу даної організації. Провідними міжнародними організаціями є Організація Об'єднаних Націй (ООН) і Європейський Союз (ЄС).

Організація Об'єднаних Націй заснована з метою підтримки миру, вирішення економічних, соціально-гуманітарних проблем, захисту прав людини, охорони навколишнього природного середовища. Діяльність ООН здійснюється через її керівні органи та спеціалізовані організації. Питанням миру та безпеки займається Департамент

65

операцій із підтримки миру, із питань роззброєння. Економічний напрям здійснюється через Конференцію торгівлі й розвитку, Організацію промислового розвитку, Програму розвитку. Соціальна та гуманітарна політика проводиться Дитячим фондом ООН, Всесвітньою продовольчою радою та іншими. Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн-членів ООН, розмір яких залежить від рівня економічного розвитку країни. Кошти бюджету використовуються на адміністративні витрати та фінансування міжнародних проектів, проведення різних заходів міжнародного значення.

Європейський Союз створений із метою економічної співпраці країн. Доходи ЄС формуються за рахунок надходжень від країн-членів Союзу та доходів бюджету ЄС. Специфікою бюджету ЄС

є наявність власних доходів, зокрема мито і сільськогосподарські податки, якими обкладаються продукти, що імпортуються з країн, які не є членами ЄС; ПДВ, який встановлюється за єдиною для всіх країн ставкою по відношенню до уніфікованої в усіх країнах бази оподаткування. Витрати бюджету ЄС складаються з адміністративних та операційних (фінансування сільського господарства, структурних перетворень в економіці країн Союзу, наукових досліджень, освіти, зовнішньоекономічної діяльності).

Міжнародні фінансові інституції поділяються на дві групи: 1)всесвітні (Міжнародний валютний фонд, група Світового

банку, Банк Міжнародних розрахунків); 2)регіональні (Європейський банк реконструкції та розвитку,

Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку, Лондонський і Паризький клуби кредиторів).

Основне їх завдання - мобілізація коштів і надання допомоги на кредитних засадах для здійснення важливих економічних проектів.

Для контролю та регулювання міжнародних фінансів формується міжнародне фінансове право. Це система юридичних принципів і норм, які регулюють міжнародні фінансові відносини і складаються з двох підсистем міждержавного фінансового права та норм національного фінансового права окремих країн, що регулюють міжнародні фінансові відносини цих країн. Норми національного фінансового права окремих країн повинні узгоджуватися з положеннями міждержавного права.

Міждержавне фінансове право формується у вигляді: 1)двосторонніх і багатосторонніх угод, яких повинні

дотримуватися суб'єкти міжнародних відносин;

66

2)міжнародних традицій;

3)актів міжнародних конференцій і нарад;

4)окремих документів міжнародних організацій.

У системі міжнародних фінансів виділяють такі сфери міжнародних фінансових відносин:

1)валютні системи;

2)світовий ринок;

3)вивіз капіталу та іноземні інвестиції;

4)оподаткування зовнішньоекономічної діяльності;

5)міжнародні розрахунки та баланси міжнародних розрахунків.

9.4. Міжнародні розрахунки та світові валютні системи

Міжнародні розрахунки це система механізмів реалізації грошових вимог і зобов'язань, що виникають між різними суб'єктами міжнародних відносин. Міжнародні відносини здійснюються, як правило, у безготівковій формі шляхом відповідних записів на банківських рахунках в уповноважених банках. Міжнародні розрахунки безпосередньо пов'язані з обміном валют на валютних ринках. Формами міжнародних розрахунків є чеки, векселі, банківські перекази, документарне інкасо, акредитив, система відкритих рахунків, пластикові картки.

Баланси міжнародних розрахунків - це статистичні таблиці, які у грошовій формі показують стан міжнародних фінансових відносин країни з іншими країнами. Вони відображають розподіл суспільного продукту, масштаби, структуру та характер зовнішньоекономічної діяльності країни, її участь у світовому господарстві та міжнародному розподілі праці, позиції на світових ринках фінансових і матеріальних активів.

Основними видами балансів міжнародних розрахунків є розрахунковий баланс (співвідношення грошових вимог і зобов'язань даної країни щодо інших країн), платіжний баланс (співвідношення грошових вимог і зобов'язань даної країни, термін яких настав, щодо інших країн).

Валютна система - це форма організації міжнародних грошових відносин, сукупність правил і механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами.

Залежно від складу країн-учасниць розрізняють національні, регіональні та світову валютні системи.

Елементами національної валютної системи є:

67

1)назва національної грошової одиниці;

2)обсяг і склад резервів валютних цінностей; 3)паритет і курс валюти, механізм їх визначення; 4)наявність (відсутність) валютних обмежень; 5)умови конвертації національної грошової одиниці;

6)форми та режими кредитних інструментів, які використовуються країною в міжнародних розрахунках;

7)статус органів, які регулюють валютні відносини країни; 8)умови функціонування валютного ринку.

Елементи світової та регіональної валютних систем: 1.назви міжнародних платіжних засобів; 2.режими обміну валют;

3.механізм забезпечення валютно-платіжними засобами міжнародних потреб обігу товарів і послуг;

4.регламентація форм міжнародних розрахунків;

5.режим міжнародних валютних ринків; 6.міжнародні організації, інститути та законодавство, які за-

безпечують функціонування валютних інструментів; 7.статус міждержавних інститутів, які регулюють валютні

відносини, мережа міжнародних і національних банківських установ, які здійснюють міжнародні розрахунки та кредитні операції.

Іноземні інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

Міжнародна інвестиційна діяльність здійснюється іноземними фізичними та юридичними особами, державами, міжнародними урядовими та неурядовими організаціями.

У системі міжнародних економічних відносин розрізняють прямі податки (податок на прибуток підприємств, на доходи фізичних осіб, на нерухомість і т.ін.) і непрямі (ввізне та вивізне мито, мито за транзит товару, податок на додану вартість, акцизний збір тощо).

Система оподаткування зовнішньоекономічної діяльності містить такі елементи: платники податків, об'єкт оподаткування, одиниця оподаткування, база оподаткування, джерело сплати податку, податкова ставка та квота.

68

Змістовий модуль 10. Фінансовий менеджмент

10.1.Сутність, функції, політика та механізм фінансового менеджменту

10.2.Функції і механізм фінансового менеджменту

10.3.Методологічні системи фінансового менеджменту

10.1. Сутність, функції, політика та механізм фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент – це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єкта господарювання та оптимізації обігу його грошових коштів.

Матеріальна основа фінансового менеджменту – реальний грошовий обіг, тобто економічний процес, який зумовлює рух вартості, що супроводжується певним потоком грошових платежів та розрахунків.

Головна мета фінансового менеджменту полягає в забезпеченні максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах, раціональному використанню ресурсів з метою створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов’язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу.

Ефективне функціонування фінансового менеджменту визначається низкою принципів, які тісно пов'язані з цілями і завданнями діяльності підприємства.

До основних принципів фінансового менеджменту належать такі: інтегрування із загальною системою управління підприємством; комплексний характер формування управлінських рішень; плановість і системність у розробленні управлінських рішень; високий динамізм фінансового управління; варіативність підходів до розроблення окремих управлінських

рішень; орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства.

Основні мета і завдання фінансового менеджменту реалізуються через його функції. Умовно функції фінансового менеджменту класифікуються залежно від його об'єкта і суб'єкта.

Функції суб'єкта фінансового менеджменту – види управлінської діяльності, спрямовані на досягнення цілей та

69

вирішення завдань фінансового управління підприємства. До них відносяться наступні функції:

планування (комплекс заходів з розробки планових завдань і їх реалізації на практиці);

прогнозування (розроблення можливих напрямів фінансової діяльності підприємства на тривалу перспективу, прогнозу змін його фінансового стану);

організація (полягає у створенні органів управління, побудові структури апарату управління, підрозділів фінансової служби, встановленні взаємозв'язків між ними, розподілі обов'язків і повноважень);

координація (узгодженість робіт усіх ланок системи управління, апарату управління і фахівців, єдність відносин між ними);

регулювання (охоплює комплекс поточних заходів, що забезпечують фінансову стійкість підприємства в разі виникнення відхилення фактичних результатів від планових завдань, заданих параметрів, норм і нормативів);

мотивація (передбачає спонукання і стимулювання працівників фінансової служби до ефективної та продуктивної роботи з метою виконання поставлених завдань фінансового розвитку підприємства); контроль(перевірка організації фінансової роботи та виконання фінансових планів, виявлення відхилень від плану та своєчасне

внесення корективів).

Залежно від об'єкта фінансового менеджменту розрізняють такі його функції:

управління капіталом; управління активами; управління грошовими потоками; управління інвестиціями;

управління фінансовими ризиками; управління прибутком; антикризове фінансове управління.

Фінансова політика - форма реалізації фінансової ідеології та фінансової стратегії підприємства за найбільш важливими аспектами фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення. Фінансова політика формується лише з конкретними напрямами фінансової діяльності підприємства, що потребують забезпечення найефективнішого управління з метою досягнення головної стратегічної мети цієї діяльності.

70

Механізм фінансового менеджменту — цілісна,

взаємопов'язана та взаємодіюча система рівнів, систем забезпечення, методів, важелів та інструментів розроблення, прийняття та реалізації управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Важливо підкреслити, що механізм фінансового менеджменту є не лише сумою його складових, а й цілісною системою, адекватною певному рівню, де всі складові взаємопов'язані, взаємодіють і перебувають у процесі розвитку та удосконалення.

У механізмі фінансового менеджменту розрізняють рівні: міжнародний (механізм фінансового менеджменту

транснаціональних корпорацій); національний (стосується механізму фінансового менеджменту

суб'єктів господарювання в межах фінансової системи національної держави, особливості якого зумовлені національною законодавчо-нормативною базою, зокрема національними стандартами обліку і звітності, законами про оподаткування та ін.);

ринковий (особливості фінансового менеджменту, зумовлені впливом ринкових регуляторів та механізмів, залежать від стану ринків, зміни кон'юнктури товарних та фінансових ринків);

галузевий (на механізм фінансового менеджменту впливає законодавчо-нормативна база, що регламентує діяльність суб'єктів господарювання певної галузі);

відомчий (кожне відомство, його суб'єкти керуються у своїй роботі відомчою нормативно-методичною базою);

внутрішній (специфіка механізму фінансового менеджменту на цьому рівні визначена в статуті та внутрішніх положеннях суб'єкта господарювання).

Важливою складовою механізму фінансового менеджменту є

системи забезпечення, до складу яких входять:

система організаційного забезпечення; система інформаційного забезпечення; система кадрового забезпечення; система технічного забезпечення; програмне забезпечення; фінансове забезпечення.

Кожна з перерахованих систем забезпечення є важливим компонентом механізмів підготовки, прийняття та реалізації фінансових рішень. Важлива не тільки їхня наявність, а й дотримання

71

за її формування та функціонування вимоги ефективності системи. Важелями як складовими механізму фінансового менеджменту є

проценти, дисконти, ліцензії, сертифікати, стандарти, дивіденди, податки.

До інструментів фінансового менеджменту належать ставки податків, тарифи зборів, ціни, тарифи, пільги, санкції, стимули, дивіденди, фінансові показники та фінансові коефіцієнти.

Необхідними компонентами механізму фінансового менеджменту є технічне (ПК, мережі) та програмне забезпечення. Сучасні вимоги до роботи з персоналом, формування та використання інформаційної бази, здійснення комунікаційних зв'язків, інформаційних потоків, моделювання, прогнозування, бюджетування фінансових розрахунків можуть бути виконані лише за умови наявності сучасних технічних засобів, оргтехніки, мереж та програм продукту.

10.2. Функції і механізм фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент реалізує свою головну мету й основні задачі шляхом здійснення визначених функцій. Ці функції підрозділяються на дві основні групи, обумовлені комплексним змістом фінансового менеджменту:

1)функції фінансового менеджменту як керуючої системи (склад цих функцій у цілому характерний для будь-якого виду менеджменту, хоча і повинний враховувати його специфіку);

2)функції фінансового менеджменту як спеціальної області управління підприємством (склад цих функцій визначається конкретним об'єктом фінансового менеджменту).

Розглянемо зміст основних функцій фінансового менеджменту в розрізі окремих груп. У групі функцій фінансового менеджменту як керуючої системи основними з них є:

1. Розробка фінансової стратегії підприємства.

2.Формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень.

3.Здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства.

4.Здійснення планування фінансової діяльності підприємства по основних її напрямках.

5.Розробка діючої системи стимулювання реалізації прийнятих