Lektsiya_1

32

5.1.Економічна суть і значення бюджетута необхідність існування бюджету

Централізованою ланкою державних фінансів і одним із найважливіших інструментів економічного суверенітету держави виступає бюджет.

Як економічна категорія державний бюджет відображає економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя населення та задоволення інших суспільних потреб.

Бюджет є матеріальною базою існування держави. Державний бюджет - єдиний фінансовий план, що має силу закону.

Необхідність існування бюджету зумовлена такими факторами: 1)за допомогою бюджету держава виконує свої функції; 2)здійснює утримання соціальної сфери; 4)перерозподіляє кошти між окремими територіями та галузями; 5)вирішує національні проблеми; 6)має вплив на розвиток НТП через фінансування науки;

7)вирішує питання охорони навколишнього середовища тощо; Бюджетним відносинам властивий всеохопний характер; вони є

дуже складними, багатогранними, масштабними і включають такі види розподілу та перерозподілу:

між державою та підприємствами, організаціями та установами державної форми власності;

між державою та підприємствами й організаціями змішаної форми власності (акціонерні товариства, спільні підприємства тощо); між державою та підприємствами, організаціями й установами,

що знаходяться у приватній власності; між державою та громадськими організаціями; між державою і населенням;

між Україною та іншими державами і міждержавними організаціями.

Бюджет є невід'ємним атрибутом держави; одночасно він є функціональним її носієм, адже саме через державний бюджет відбувається централізація фінансових ресурсів, що дає змогу маневрувати коштами.

33

5.2.Бюджетна система України: суть, структура та принципи побудови

Сукупність усіх бюджетів країни утворює її бюджетну систему. Склад і принципи побудови бюджетної системи визначаються

державним та адміністративно-територіальним устроєм країни, її економічною системою.

Бюджетну систему України складають: 1)державний бюджет; 2)місцеві бюджети.

До місцевих бюджетів належать: бюджет АР Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. До бюджетів місцевого самоврядування належать бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Для аналізу і прогнозування економічного та соціального розвитку держави складаються зведені бюджети.

Бюджетним кодексом України визначені такі принципи побудови бюджетної системи:

1)принцип єдності бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2)принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3)принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів деражавної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та ориганів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верзховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджу в; шти відповідні бюджети;

4)принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються

34

відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місяцевого самоврядування;

5)принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макрос показниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6)принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі сучасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення заплїіанованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних: коштів та досягнення максимального результату при використаній визначеного бюджетом обсягу коштів;

7)принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бкюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

8)принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кощіти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

9)принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система Уікраїни будується на засадах справедливого і неупере-дженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальні йми громадами;

10)принцип публічності і прозорості - Державний бюджет України таа місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про ї:х виконання приймаються відповідно Верховною Радою Украйни, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідники радами;

11)принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або» бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

5.3. Бюджетний процес та бюджетна класифікація

Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний процес має чотири стадії:

35

1)складання проектів бюджетів;

2)розгляд та прийняття закону про державний бюджет, рішень про місцеві бюджети;

3)виконання бюджету;

4)підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо цього.

Бюджет складається на рік. Цей період має назву бюджетного періоду. Бюджет складають та виконують згідно з бюджетною класифікацією.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів. Бюджетна класифікація включає: класифікацію доходів бюджету, класифікацію видатків бюджету, класифікацію фінансування бюджету, класифікацію боргу.

Як економічна категорія доходи бюджету виражають економічні відносини, що виникають у держави з юридичними чи фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни. Формою прояву категорії «доходи бюджету» служать різні види платежів підприємств, організацій, населення в бюджет, а їх матеріальним втіленням є грошові кошти, які мобілізуються в бюджеті. Об'єктом таких відносин є валовий внутрішній продукт.

Доходи бюджету - це частина централізованих ресурсів держави, які необхідні для виконання нею відповідних функцій.

Доходи бюджету поділяються на 4 групи:

1.Податкові надходження - це передбачені податковими законами загальнодержавні й місцеві податки та збори й інші обо-вязкові платежі (податки на власність, платежі за використання природних ресурсів, внутрішні податки на товари й послуги, податки на міжнародну торгівлю та зовнішньоекономічні операції, інші податки).

2.Неподаткові надходження - доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного і побічного продажу, надходження від штрафів і фінансових санкцій та інші надходження.

Видатки бюджету це економічні відносини, що виникають із приводу розподілу коштів бюджетного фонду. Формою прояву цих відносин є конкретні види видатків. Видатки бюджету - це кошти, які спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених

36

відповідним бюджетом. Державні видатки залежать від ряду факторів: функцій держави, рівня соціально-економічного розвитку, адміністративно-територіального устрою її тощо.

Видатки бюджету поділяються:

•за функціональною ознакою відповідно до основних функцій держави (функціональна класифікація);

•за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація);

•за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація);

•за бюджетними програмами (програмна класифікація).

До функціональної класифікації належать видатки, що здійс-

нюються на економічну діяльність, державне управління, науку, соціальний захист населення, соціально-культурну сферу, національну оборону, правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави, житлово-комунальне господарство, охорону навколишнього природного середовища, видатки цільових фондів, видатки на обслуговування державного боргу та ін.

За економічним змістом видатки бюджету включають: поточні видатки, капітальні видатки (видатки розвитку) та кредитування за вирахуванням погашення. їх склад визначається Міністром фінансів України.

Поточні видатки - це видатки на фінансування мережі підприємств, установ, організацій виробничої та соціальної інфраструктури, яка діє на початок бюджетного року.

Згідно з бюджетною класифікацією до них належать: 1.Видатки на товари та послуги, у тому числі:

•оплата праці працівникам бюджетних установ;

•нарахування на заробітну плату;

•придбання предметів постачання та матеріалів;

•видатки на відрядження;

•оплата послуг із утримання бюджетних установ;

•оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

•дослідження й розробки, державні програми.

2.Видатки на сплату процентів, у тому числі:

•банківським установам;

•за внутрішніми позиками;

•за зовнішнім державним боргом. 3.Трансферти.

37

Капітальні видатки - це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності (фінансування капіталовкладень виробничого й невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови економіки й інші витрати, пов'язані з розширеним відтворенням).

До капітальних видатків належать:

1.Видатки на придбання основного капіталу, у тому числі:

•придбання обладнання та предметів довгострокового користування;

•капітальне будівництво;

•капітальний ремонт.

2.Створення державних запасів і резервів.

3.Придбання землі і нематеріальних активів.

4.Капітальні трансферти.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік го-

ловних розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

5.4. Бюджетне законодавство

У системі фінансового права, що поділяється на правові інститути, бюджетне право посідає провідне місце і багатьма науковцями розглядається як підгалузь фінансового права. Бюджетне право - центральна частина фінансового права, оскільки сфера державних фінансів, які виступають безпосередньо предметом дослідження останнього, нерозривно пов'язана з відносинами у сфері утворення, розподілу й витрачання коштів бюджетної системи. Такі відносини є предметом бюджетного права, яке нерозривно пов'язано з іншими розділами та інститутами фінансового права. Отже, бюджетне право України - це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв'язку з бюджетною діяльністю, тобто утворенням, розподілом та використанням коштів державного та місцевих бюджетів.

Коло відносин у сфері бюджетної діяльності є досить широким, оскільки включає відносини, пов'язані зі встановленням бюджетного устрою та бюджетної системи України, структурою доходів і видатків бюджетної системи, їх розподілом між її ланками, здійсненням міжбюджетних трансфертів та розмежуванням компетенції органів державної та муніципальної влади, а також з організацією бюджетного

38

процесу.

Бюджетне законодавство характеризується нормативнопра- вовими актами, що регулюють бюджетні відносини:

•Конституція України;

•Бюджетний Кодекс;

•Закон про Державний бюджет України;

•інші закони, що регулюють бюджетні відносини в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, контролю за їх виконанням;

•нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, рішення органів АРК, органів місцевого самоврядування.

5.5. Суть та причини бюджетного дефіциту

Якщо наявні доходи в бюджеті недостатні для фінансування всіх необхідних потреб, то має місце бюджетний дефіцит. Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:

1)значні інвестиції держави в розвиток економіки; 2)негативні, руйнівні наслідки непередбачених подій, таких як

війна, катастрофа, стихійні лиха; 3)криза в економіці;

4)мілітаризація економіки в мирний час;

5)недосконалість фінансового законодавства.

Розрізняють різні види бюджетного дефіциту. За формою прояву бюджетний дефіцит буває відкритий і прихований.

Відкритий - це офіційно визнаний дефіцит у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Прихований бюджетний дефіцит - офіційно не визнається і проявляється у формі завищення обсягів планових доходів і включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

Виходячи з причин виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий. Причиною виникнення вимушеного бюджетного дефіциту є зниження росту валового внутрішнього продукту та недостатність фінансових ресурсів у країні. Основна причина виникнення свідомого дефіциту полягає в тому, що держава знижує податкові ставки для стимулювання економіки в період її спаду, а недостатні фінансові ресурси компенсує позиками за мінімальних процентних ставок.

Джерелами покриття бюджетного дефіциту є внутрішні та зо-

39

внішні запозичення. Зовнішні джерела - це кредити міжнародних фінансових об'єднань та іноземних держав, безплатна і безповоротна фінансова допомога під цільові програми міжнародного значення. Внутрішніми джерелами можуть бути кредити центрального банку, доходи від операцій із цінними паперами.

У світовій практиці використовують два основні методи покриття дефіциту бюджету: емісійний (проведення грошово-кредитної емісії) та беземісійний, який не передбачає додаткового випуску грошей в обіг, а допомагає позбутися дефіциту через залучення внутрішніх та зовнішніх джерел.

Можливі такі шляхи подолання бюджетного дефіциту:

•оздоровлення економіки країни;

•перебудова податкової системи в напрямку зменшення податкового тягаря і стимулювання ділової активності;

•скорочення бюджетних дотацій;

•зменшення фінансування державних інвестицій;

•запровадження обов'язкового медичного страхування;

•економне й цільове витрачання бюджетних коштів;

•посилення контрольної роботи за своєчасною й повною сплатою податків;

•скорочення видатків на управління й оборону;

•використання неемісійних джерел покриття бюджетного дефіциту та ін.

Контрольні запитання та завдання

1.Дайте визначення сутності поняття бюджету як економічної категорії.

2.Яку економічну роль відіграє бюджет як самостійна категорія?

3.Які фактори впливають на величину бюджетного фонду?

4.Які функції виконує Державний бюджет?

5.З'ясуйте сутність терміна "доходи бюджету".

6.За якими ознаками класифікуються доходи бюджету?

8.Визначте основні види податкових надходжень.

9.Які ви знаєте головні види неподаткових надходжень?

11. Визначте сутність поняття "видатки державного бюджету". Які економічні відносини відображають видатки?

12.Охарактеризуйте систему видатків бюджету.

13.У чому полягає сутність функціональної класифікації видатків бюджету?

40

14.Розгляньте економічну класифікацію видатків та з'ясуйте ЇЇ призначення.

15.Дайте визначення відомчої та програмної класифікації

видатків.

16.Які принципи покладено в основу розподілу видатків між бюджетами?

17.Охарактеризуйте форми бюджетного фінансування.

18.У чому полягає сутність поняття бюджетної системи

України?

19.З'ясуйте склад і структуру бюджетної системи.

20.Які ви знаєте принципи побудови бюджетної системи?

Зм.м. 6 Страхування та страховий ринок

6.1.Економічна сутність та функції страхування

6.2.Організація страхування та характеристика страхових коштів

6.3.Класифікація галузей і видів страхування, форми страхування

6.4.Страховий ринок України: поняття та структура 6.5. Доходи та витрати страховика

6.1. Економічна сутність та функції страхування.

Страхування є складовою частиною фінансів, однією з ланок фінансової системи. Специфіка страхування полягає в тому, що на відміну від фінансів, які пов'язані з формуванням, розподілом і перерозподілом прибутків та заощаджень, страхування охоплює лише сферу перерозподілу.

Страхування - це сукупність замкнутих перерозподільчих відносин між суб'єктами з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування можливого збитку, завданого юридичним і фізичним суб'єктам господарювання у зв'язку з наслідками страхових випадків.

Сутність страхування проявляється у його функціях:

Ризикова функція (функція страхового захисту) полягає в переданні за певну плату страховику матеріальної відповідальності за наслідки ризику в разі настання страхових подій, передбачених чинним законодавством або договором страхування. Саме в рамках реалізації ризикової функції визначається об'єктивна необхідність страхового захисту.

Функція формування і використання страхових резервів визначає

41

особливість страхування як економічної категорії. За допомогою створення достатнього обсягу страхових резервів у вигляді страхових внесків здійснюється відшкодування матеріального збитку в разі настання страхових випадків або виплата страхових сум по закінченні дії договору страхування життя.

Заощаджувальна функція дає змогу страхувальнику за рахунок страхових внесків накопичити певну страхову суму за умови відсутності страхового випадку під час дії договору страхування. Така функція характерна лише для довгострокового страхування.

Превентивна функція страхування спрямована на попередження можливих збитків та зменшення їх наслідків від несприятливих страхових подій. Здійснення такої функції передбачає широкий комплекс заходів, їх фінансування за рахунок частини коштів страхового фонду з метою зменшення страхового ризику. При цьому страховики та страхувальники об'єктивно зацікавлені у попередженні настання страхових випадків.

Інвестиційна функція страхування передбачає розміщення тимчасово вільних коштів страховика у різні активи на умовах безпечності, поворотності, прибутковості та диверсифікації. При цьому забезпечуються умови для інвестування цих коштів в економіку

увигляді прямих інвестицій, через фондовий ринок, або за допомогою фінансових посередників з метою отримання прибутку.

Контрольна функція виявляється одночасно з іншими функціями

упевних страхових взаємовідносинах. Відповідно до контрольної функції здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових та інвестиційних операцій, оптимальним формуванням та цільовим використанням страхових капіталів.

Страхування характеризується не лише певними функціями, а й ґрунтується на основних принципах, що забезпечують його дію як економічного інструменту. До основних принципів страхування належать:

Принцип максимальної сумлінності (страхувальник повинен надати страховику всю інформацію про об'єкт страхування для оцінки ризику і визначення ціни страхової послуги, а страховик зобов'язаний правильно визначити збиток і виплатити страхове відшкодування);

Принцип реальності страхового захисту (виплата відшкодування в розмірах реального збитку);

Принцип платності (передача ризику за плату від страхувальника до страховика);