Lektsiya_1

42

Принцип неперервності (особі для отримання страхової виплати необхідно мати постійно діючий договір страхування, оскільки за його відсутності страхова виплата здійснюватися не буде);

Принцип поворотності (повернення страхувальнику страхових платежів у вигляді страхового відшкодування в разі настання страхового випадку);

Принцип диверсифікації (можливість здійснення діяльності страхових компаній поза межами основного бізнесу);

Принцип франшизи (частина збитків, яка згідно з договором страхування не відшкодовується страховою компанією);

Принцип суброгації (передача страховику, який виплатив страхове відшкодування, права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток);

Принцип контрибуції (одна страхова компанія вимагає від іншої або інших компаній розподілити між собою виплату страхового відшкодування у випадку страхування одного і того ж об'єкта одночасно кількома компаніями від однакових ризиків).

Принцип співстрахування (страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками) та перестрахування (передача однією страховою компанією іншій частини своїх зобов'язань згідно з укладеними договорами).

6.2. Організація страхування та характеристика страхових коштів

Життєдіяльність людини, як і підприємницька діяльність в умовах ринку, пов'язана з наявністю постійних ризиків - природних, підприємницьких фінансових. У результаті стихійних лих, падіння ринкової кон'юнктури чи будь-яких інших непередбачуваних обставин фізичним та юридичним особам може бути завдано шкоди чи збитку.

Можливі два варіанти джерел відшкодування збитків: 1)фінансові ресурси, що знаходяться в обігу підприємства чи

фізичної особи (цей шлях занадто ризиковий і пов'язаний із скороченням обсягів виробництва або повним припиненням його);

2)спеціальні цільові ресурси - резервні страхові фонди (більш прогресивний).

Другий варіант - створення резервних страхових фондів, які можуть існувати у трьох формах:

• фонди самострахування,

43

•централізоване страхове забезпечення,

•колективні страхові фонди. Характерні риси страхової справи:

надійність (високі гарантії відшкодування збитків); раціональність (ефективне використання тимчасово вільних

коштів на фінансовому ринку).

Організація страхової справи базується на виділенні:

•суб'єктів страхування;

•об'єктів страхування.

Основними суб'єктами страхування виступають:

страховик - юридична особа, яка бере на себе зобов'язання щодо створення страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування в разі настання страхового випадку;

страхувальник - юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду;

застрахований - юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування в разі страхового випадку.

Об'єкт страхування - це конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи, пов'язаний із життям, здоров'ям, працездатністю, з володінням, користуванням та розпорядженням майном, із відповідальністю, ризиком, яким може бути завдано шкоди стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією.

Страхова подія - це подія, передбачена договором страхуванням чи законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику або застрахованому.

6.3. Класифікація галузей і видів страхування, форми страхування.

Галузева класифікація здійснюється за об'єктами страхування. Галузі страхування: майнове, особове, соціальне, медичне, відповідальності, ризиків.

Об'єктом майнового страхування є рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб. Його видами є страхування будівель, домашнього майна, транспортних засобів (засобів наземного, повітряного, водного транспорту), вантажів тощо.

Об'єктами особового страхування є здоров'я та життя громадян. Видами особового страхування є змішане страхування життя

44

(об'єктами виступають одночасно життя і здоров'я), страхування дітей, весільне страхування тощо.

Об'єктами соціального страхування є працездатність і працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати, а страхування працевлаштування - на випадок безробіття. Обов'язкове страхування реалізується через загальнодержавні цільові фонди. Добровільне страхування здійснюється через недержавні та відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер.

У медичному страхуванні об'єктом страхування є здоров'я громадян. Воно здійснюється на випадок хвороби чи травми як в обов'язковій, так і додатково в добровільній формі через державні та недержавні структури.

Об'єктом страхування відповідальності є зобов'язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Його видами є страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідальності виробників за брак та якість продукції, відповідальності перевізника, страхування професійної відповідальності, страхування відповідальності за забруднення довкілля.

Об'єкт страхування ризиків - недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, які є ризикованими. Його видами є страхування підприємницьких ризиків, страхування фінансових ризиків.

Страхування може проводитися в обов'язковій і добровільній формах.

Добровільне страхування - форма страхування, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником згідно з правилами страхування, які розробляє страховик. Добровільному страхуванню підлягає: страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування, страхування інвестицій, страхування судових витрат, страхування фінансових ризиків, страхування вантажів і багажу, страхування кредитів, інші види добровільного страхування.

Обов'язкове страхування - форма страхування, що ґрунтується на принципах обов'язковості як для страхувальника, так і для страховика. Такому страхуванню підлягає: страхування спортсменів вищих категорій, авіаційне страхування, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, страхування засобів

45

водного транспорту, страхування об'єктів космічної діяльності, страхування тимчасової втрати працездатності, повної чи часткової втрати працездатності, на випадок безробіття, інші види

6.4. Страховий ринок України: поняття та структура

Страховий ринок – це частина фінансового ринку, де об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист. Саме на ринку страхування формується попит, пропозиція, інфраструктура і конкуренція страхового захисту.

Об’єктивна необхідність виникнення і розвитку страхового ринку зумовлена суспільним потребами у страхових послугах і наявністю страховиків, здатних її забезпечити.

Умови існування страхового ринку передбачають утворення на ньому головних суб’єктів до яких належать страховики та страхувальники, та виконання ними своїх функцій.

До головних суб’єктів страхового ринку також можна віднести страхових посередників, за допомогою яких страховики можуть здійснювати свою діяльність.

Залежно від структури страхового ринку виділяють інших учасників страхових відносин, серед яких професійні оцінювачі ризиків, які, як правило, є уповноваженими особами страховика та виконують визначені функції.

Таким чином, страховий ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мобільною (здатною до розширення та звуження), залежно від загальної економічної ситуації в кратні та активності страховика, системою.

Страховий ринок України має власну структуру.

До внутрішньої складової страхового ринку України належать: страхові продукти (послуги за конкретними видами договорів

страхування); система організації продажів страхових полісів та формування

попиту на страхові продукти; гнучка система тарифів (ціни, пільги, знижки, націнки, штрафи,

пеня тощо); власна інфраструктура страховика (агентства, контори, філії,

представництва, канали комерційного зв’язку); матеріальні та фінансові ресурси, що визначають становище

страховика;

46

людські ресурси страхової компанії; фінансове становище страхової компанії та довіра до неї з боку

фінансових інститутів; ліквідність страхового фонду.

Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів, якими страховик може управляти, та з тих, на які впливати не може, але повинен їх враховувати у своїй діяльності.

До складових, на які страховик може впливати, належать: ринковий попит, конкуренція, ноу-хау страхових послуг, інфраструктура страхового ринку тощо.

До складових, на які страхові компанії впливати не можуть, належать: чисельність населення, його вікова та статева структури, сезон міграції, купівельна спроможність населення тощо.

6.5. Доходи та витрати страховика

Доходи страховика - кошти, що створюють необхідний страховий фонд. Доходи поділяють:

на доходи від страхової діяльності - усі премії зі страхування і перестрахування;

доходи від розміщення тимчасово вільних коштів як власних, так і страхових резервів.

Доходами від розміщення коштів (доходи від інвестиційної діяльності) є проценти за депозитами коштів, розміщених на розрахункових рахунках у банку; проценти від облігацій і акцій; участь у прибутку перестрахувальника; доходи від реалізації корпоративних прав; проценти за довгостроковими інвестиціями.

Доходи від інвестиційної діяльності включають власні кошти у вигляді статутного фонду і резервних фондів; вільні резерви спеціального призначення; нерозподілений прибуток.

За економічним змістом витрати страховика складаються із таких

груп:

витрати зі страхових операцій (собівартість страхової послуги); витрати на перестрахування.

Виплати залежать від розміру збитку і страхових сум, а також наданих пільг. У складі витрат на ведення справи розрізняють:

аквізиційні витрати, пов'язані із залученням нових страхувальників, актуарними розрахунками;

комісійні винагороди посередникам, оплата послуг фахівця, ведення страхової документації;

47

витрати на рекламу; інквізаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням наявного

обороту страхових премій, оплатою праці, банківських послуг; ліквідаційні витрати з урегулювання збитків: збирання

інформації, виплати, поштово-телеграфні витрати, відрахування в резерв збитків;

витрати на утримання страхової компанії - основна і додаткова заробітна плата з нарахуваннями, оренда, оплата комунальних послуг, послуг зв'язку, канцелярські витрати, обслуговування автотранспорту, амортизація, витрати на відрядження (витрати на ведення справи не повинні перевищувати 30%).

Відповідно до закону основним фінансовим результатом діяльності страхової компанії є балансовий прибуток, що включає прибуток від страхової діяльності (крім страхування життя і медичного страхування); прибуток від розміщення вільних коштів; прибуток від інших операцій.

Фінансова надійність страховика - це його здатність виконати страхові зобов'язання, які взяті за договорами страхування та перестрахування, у разі впливу несприятливих чинників.

Фінансова надійність забезпечується кількома чинниками: розміром власних коштів; правильно розрахованими тарифними ставками;

збалансованим страховим портфелем; величиною страхових резервів, адекватних сумі взятих

страховиком зобов'язань; розміщенням страхових резервів; перестрахуванням.

Законодавством України передбачено формування резерву незароблених премій, що включає частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату, та резерву збитків - зарезервованих несплачених сум страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Згідно із Законом України "Про страхування" страхові резерви мають складатися з активів таких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку; банківські вклади (депозити); нерухоме майно; цінні папери, що передбачають одержання доходу; цінні папери, що емітуються державою; права вимог до перестраховиків; довгострокові інвестиційні кредити (для резервів зі страхування

48

життя).

Зобов'язання страховика складаються із двох груп:

зовнішні зобов'язання, тобто зобов'язання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестраховиками, бюджетом і т. ін.;

внутрішні зобов'язання - це зобов'язання перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками.

Фактичний запас платоспроможності визначають як різницю між активами (крім нематеріальних) і зобов'язаннями. У разі, якщо фактичний запас платоспроможності перевищує нормативний, страхова компанія вважається платоспроможною.

Роль страхування може розглядатися за такими напрямами: страхування додає впевненості в розвитку бізнесу й економіки в

цілому; страхування дає можливість раціоналізувати структуру ресурсів і

активізувати через інвестиції в найбільш ефективні сфери господарювання коштів, спрямованих на організацію економічної безпеки;

страхування забезпечує раціональне формування використання коштів, призначених для здійснення державних соціальних програм (охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, фінансового утворення); у страхуванні створюються значні резерви коштів, що стають джерелами зростання і покриття збитку у разі великих стихійних лих і

аварій; створюють робочі місця, формується інфраструктура

фінансового ринку.

Отже, страхування є однією з найбільш перспективних сфер фінансової системи, оскільки виконує активну перерозподіль-чу функцію в економіці.

Контрольні запитання та завдання

1.У чому полягає сутність поняття страхування?

2.Наведіть ознаки класифікації страхування.

4.Якою є організаційна структура страхового ривку України?

5.У чому полягають особливості функціонування страхових компаній?

7.Визначте особливості страхування життя.

8.Що є об'єктами майнового страхування?

9.У чому полягає сутність терміна "визначення страхування

49

відповідальності"?

Зм.м. 7. Фінансовий ринок

7.1.Фінансовий ринок, його елементи та функції 7.2.Структура фінансового ринку 7.3.Інструменти фінансового ринку 7.4.Характеристика валютного ринку 7.5.Кредитний ринок і ринок цінних паперів

7.1. Фінансовий ринок, його елементи та функції

Фінансовий ринок - це система економічних відносин, що виникають у процесі купівлі - продажу фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси виступають у вигляді грошей і капіталів, які є товаром. Отже, фінансовий ринок включає:

♦ринок грошей (короткострокових боргових зобов'язань);

♦ринок капіталів (інструментів, що відображають права власності, та довгострокових торгових зобов'язань).

Метою фінансового ринку є акумулювання та перерозподіл коштів із метою ефективного та швидкого їх розміщення у відповідних галузях економіки, на відповідних територіях, між суб'єктами різних країн.

Товари, що обертаються на фінансовому ринку - це фінансові активи. До них належать готівка (національна та іноземна валюта), депозити, цінні папери різних видів, позичковий капітал, дорогоцінні метали та каміння, страхові технічні резерви, інші рахунки до одержання або до оплати.

Товар «гроші» на ринку грошей має ціну - процент за користування короткотерміновим кредитом.

Ціною ресурсів на ринку капіталів є:

♦дивіденди,

♦курсові різниці,

♦процент за довгостроковими позиками.

Фінансовому ринку притаманні такі функції:

1)мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, при ватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторгв і трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

2)фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво,

50

розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

3)вплив на грошовий обіг і прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

4)формування ринкових цін на окремі види фінансових активів; 5)формування умов для мінімізації фінансових і комерційних

ризиків; 6) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування

шляхом розміщення урядових і муніципальних цінних паперів. Суб'єкти фінансового ринку за видами поділяються на госпо-

дарюючих суб'єктів, громадян, державу, місцеві органи влади, а за функціями - на покупців, продавців, фінансових посередників, інститути інфраструктури ринку, державні регулюючі органи.

7.2. Структура фінансового ринку

Фінансові ринки класифікують за різними ознаками.

За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на місцевий, регіональний, національний, світовий.

За ступенем організованості фінансовий ринок має таку структуру:

а) організований (біржовий) ринок, представлений системою фондових і валютних бірж, функціонує за визначеними правилами, встановленими біржами, ломбардами;

б) неорганізований (позабіржовий або «вуличний») ринок, на якому здійснюється купівля-продаж фінансових інструментів і послуг, угоди щодо яких не реєструються на ринку.

За умовами обігу фінансових інструментів:

а) первинний ринок, що характеризує ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів;

б) вторинний ринок, де обертаються цінні папери, продані на первинному ринку.

За ризиком певний сегмент фінансового ринку поділяється на ризиковий і безризиковий.

За основними групами фінансових активів фінансовий ринок має таку структуру:

1. Валютний ринок:

а) ринки певних інвалют;

51

б) ф'ючерсний ринок і ринок валютних опціонів; в) ринок валютних інвестицій.

2.Ринок дорогоцінних металів: ринки золота, срібла, тощо. 3.Ринок цінних паперів:

а) ринок корпоративних цінних паперів; б) ринок державних цінних паперів; в) ринок муніципальних цінних паперів; г) ринки інших видів цінних паперів.

4.Кредитний ринок (ринок кредитних ресурсів): а) ринок боргових фінансових інструментів; б) ринок банківських кредитів;

в) ринок кредитів небанківських кредитних установ.

5.Страховий ринок:

а) ринок добровільного особистого, майнового та інших видів страхування ;

б) ринок обов'язкового страхування.

6. Ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання. Фінансові послуги можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди та страхування, проте всім їм притаманні риси створення та використання фондів фінансових ресурсів для здійснення економічної діяльності.

7.3. Інструменти фінансового ринку

За окремими видами фінансових ринків розрізняють певні інструменти, що обслуговують їх.

Інструменти ринку позикових капіталів: гроші й розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку.

Інструменти ринку цінних паперів: різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку.

Інструменти валютного ринку: іноземна валюта, розрахункові валютні документи, окремі види цінних паперів.

Інструменти страхового ринку: страхові послуги, які пропонуються на продаж, а також розрахункові документи та окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

За терміном обігу розрізняють такі фінансові інструменти: короткострокові та довгострокові.

За характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти поділяються на боргові та без подальших фінансових зобов'язань.