Lektsiya_1

52

За гарантованістю рівня дохідності фінансові інструменти поділяться на такі:

♦із фіксованим доходом, ♦із невизначеним доходом.

За рівнем ризику розрізняють такі фінансові інструменти:

♦безризикові,

♦із низьким рівнем ризику,

♦із помірним рівнем ризику,

♦із високим рівнем ризику.

7.4. Характеристика валютного ринку

Валютний ринок - це сукупність економічних та організаційних форм, що пов'язані з купівлею або продажем валют різних країн. Об'єктом валютного ринку є валютні операції з продажу й обміну національної та іноземної валют. У будь-якій державі валютний ринок виконує певні функції, до яких належать:

своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків; регулювання валютних курсів і диверсифікація валютних резервів;

регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Суб'єктами ринку є продавці валюти, її покупці та посередники.

Основними продавцями валюти виступають: держава в особі центрального банку, який реалізує на ринку через уповноважені органи частину валютних резервів; банки, які мають ліцензію на здійснення валютних операцій; підприємства, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність (реалізують на ринку свою валютну виручку за експортовану продукцію); фізичні особи, які реалізують наявну в них валюту через мережу обмінних валютних пунктів. Основними покупцями валюти є ті ж суб'єкти, що й її продавці.

Звичайно, обов'язковим суб'єктом ринку є держава, яка своїм законодавством встановлює правила функціонування валютного ринку. Форми регулювання та контролю визначаються законодавством, а функція його здійснення покладається на центральний банк.

Функціонування валютного ринку пов'язане з використанням деяких економічних категорій та понять.

Валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні

53

валютних та інших економічних операцій.

Котирування - це встановлення курсів іноземних валют у відповідності з практикою, що склалася, і законодавчими нормами.

7.5.Кредитний ринок і ринок цінних паперів

Кредитний ринок або ринок кредитних ресурсів - це процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності та строковості. Він виник як закономірна реакція на потребу в додаткових фінансових ресурсах для здійснення процесу фінансового забезпечення підприємницької та інших видів діяльності юридичних і фізичних осіб. Основними суб'єктами кредитного ринку є кредитори, позичальники, а також держава в особі центрального банку, який контролює виконання чинного законодавства учасниками ринку та регулює ринок за допомогою економічних методів.

Кредитори - суб'єкти фінансового ринку, які надають позичку в тимчасове користування під певний відсоток. Основною функцією кредиторів є продаж кредитних ресурсів (як власних, так і залучених) для задоволення різноманітних потреб позикоотримувачів у фінансових ресурсах. Кредиторами на фінансовому ринку можуть виступати: держава (здійснюючи цільове кредитування підприємств за рахунок загальнодержавного та місцевих бюджетів, а також державних цільових позабюджетних фондів); банки, які здійснюють найбільший обсяг і широкий спектр кредитних операцій; небанківські кредитно-фінансові установи.

Позичальники - суб'єкти фінансового ринку, які отримують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі відсотка. Основними позичальниками грошових активів на фінансовому ринку виступають: держава (отримуючи кредити від міжнародних фінансових організацій і банків); банки (отримуючи кредити на міжбанківському кредитному ринку); підприємства (для задоволення потреб у грошових активах із метою поповнення оборотних коштів і формування інвестиційних ресурсів); населення (у формі споживчого фінансового кредиту, який використовується в інвестиційних цілях).

Джерелом коштів, що циркулюють на кредитному ринку, є кошти, акумульовані на депозитних рахунках банків, залишки коштів на розрахункових та інших рахунках юридичних осіб, вільні кошти населення та кошти, акумульовані центральним банком держави. Розміщення акумульованих коштів здійснюється на основі кредитних

54

угод між банками, юридичними та фізичними особами. При цьому відбувається перерозподіл фінансових ресурсів між суб'єктами підприємництва з метою їхнього ефективного використання й одержання прибутку в розмірах, що перевищують суму відсотків за кредит.

Ринок цінних паперів - це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності. Ринок цінних паперів ще називають фондовим ринком. Це пов'язано з тим, що цінні папери за своєю економічною суттю є відображенням певних фондів матеріальних або грошових.

За економічною суттю ринок цінних паперів - це форма розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів у державі з метою повнішого забезпечення потреб економіки в них та їхнього ефективного використання.

На ринку цінних паперів основними учасниками фінансових операцій є:

1.Емітенти. Вони характеризують суб'єктів фінансового ринку, які залучають необхідні фінансові ресурси за рахунок випуску (емісії) цінних паперів. На фінансовому ринку емітенти виступають виключно

вролі продавця цінних паперів із зобов'язанням виконувати всі вимоги, які випливають із умов їх випуску. Емітентами цінних паперів є держава (виконавчі органи державної влади та органи місцевого самоврядування), а також різноманітні юридичні особи, створені, як правило, у формі акціонерних товариств. Крім того, на національному фінансовому ринку можуть обертатися цінні папери, емітовані нерезидентами.

2.Інвестори - суб'єкти фінансового ринку, які вкладають свої грошові кошти в різноманітні види цінних паперів із метою отримання доходу. Цей дохід формується за рахунок отримання інвесторами відсотків, дивідендів і приросту курсової вартості цінних паперів. Інвестори, які здійснюють свою діяльність на фінансовому ринку, класифікуються за такими ознаками: за своїм статусом вони поділяються на індивідуальних (окремі підприємства, фізичні особи) та інституці-ональних інвесторів (різні фінансово-інвестиційні інститути).

3.Посередники (дилери, брокери та ін.), які сприяють обігу цінних паперів і здійсненню фондових операцій.

Важливим суб'єктом ринку цінних паперів виступає держава, яка

55

здійснює його регулювання.

Контрольні запитання та завдання

1.Дайте визначення терміна "фінансовий ринок". Яку роль він відіграє?

2.Які функції виконує фінансовий ринок?

3.Охарактеризуйте структуру фінансового ринку.

4.З'ясуйте хто є суб'єктами й об'єктами фінансового ринку. Дайте їх класифікацію.

5.У чому полягає сутність поняття "ринок грошей"?

6.Що належить до ринку капіталів?

9. Охарактеризуйте та дайте класифікацію основних інструментів фінансового ринку.

11.Як функціонує кредитний ринок?

12.Як функціонує ринок цінних паперів?

Заліковий модуль 3. Фінанси за ланками використання й управління

Зм.м. 8. Фінанси суб’єктів господарювання

8.1.Суть фінансових відносин підприємств 8.2.Методи організації фінансової діяльності суб'єктів господарювання 8.3.Фінансова діяльність підприємства, її зміст

8.4.Фінансові ресурси підприємств, їх класифікація та джерела формування 8.5.Доходи, витрати та фінансові результати підприємства

8.1. Суть фінансових відносин підприємств

Економічну природу фінансів підприємств розкриває сукупність грошових відносин, які виникають у господарюючих суб'єктів у процесі їх створення та здійснення виробничо-фінансової діяльності. Стержневою основою фінансів підприємств є формування фінансових ресурсів та отримання і розподіл доходів із метою забезпечення відтворення виробництва.

На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет і позабюджетні фонди. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб та фінансова стійкість

57

фондів.

Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства й організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації й інші суб'єкти господарювання, котрі є юридичними особами.

Матеріальною основою фінансово-економічних відносин вважаються гроші. Вони створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин.

Узагальнюючи, дамо таке визначення фінансів підприємств - це економічні відносини, пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб'єктів господарювання у процесі відтворення.

8.2. Методи організації фінансової діяльності суб'сктів господарювання

Фінанси підприємств як складова фінансової системи посідають визначне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у матеріальній і нематеріальній сферах виробництва де створюється валовий внутрішній продукт і національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів

Визначний вплив на організацію фінансів підприємств мають: організаційно-правова форма господарювання; галузеві техніко-економічні особливості;

форма об'єднання підприємств, якщо підприємство входить до складу будь-якого об'єднання.

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання може бути організована трьома методами:

1)комерційний розрахунок;

2)неприбуткова діяльність;

3)кошторисне фінансування.

Комерційний розрахунок будується на таких принципах:

•повна господарська та юридична відокремленість;

•самоокупність;

•прибутковість;

•самофінансування;

•фінансова відповідальність.

Неприбуткова діяльність базується на таких принципах:

•господарська і юридична відокремленість;

•самоокупність;

58

• фінансова відповідальність.

Кошторисне фінансування здійснюється за такими принципами:

•плановість;

•цільовий характер виділених коштів;

•виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи;

•підзвітність.

Особливості фінансів установ соціальної сфери полягають у наступному:

•тут не виробляється матеріальний продукт і не створюється вартість, а лише виконуються роботи й надаються послуги;

•процес надання послуг співпадає із процесом їх споживання, тобто в цій сфері не існує посередників, немає нагромадження робіт і послуг;

•тут широко використовується висококваліфікована робоча

сила;

•найбільшу питому вагу у видатках установ соціальної сфери займає оплата праці;

•платежі в бюджет є незначними або взагалі відсутні. Основним джерелом фінансування установ соціальної сфери є

кошти відповідного бюджету. Установи, основна діяльність яких ведеться за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, називаються бюджетними.

Фінансовий план бюджетної організації складається у вигляді кошторису, це основний плановий документ.

Формування дохідної частини кошторису доходів і видатків установи здійснюється на основі розрахунків доходів із кожного джерела, що передбачаються у плановому періоді. У видатковій частині кошторису установи зазначається загальна сума витрат із розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації.

До некомерційних організацій належать добровільні громадські формування. Вони не сплачують податку на прибуток, користуються пільгами на деякі інші податки та збори. Добровільні громадські формування об'єднують громадян на основі єдності інтересів та уподобань для спільної реалізації своїх прав і свобод. Усі вони поділяються на дві великі групи: політичні партії та громадські організації.

Основним джерелом фінансових ресурсів політичних партій є вступні членські внески, благодійні пожертвування.

59

Доходи громадських організацій формуються за рахунок вступних та членських внесків, надходжень від належних їм комерційних структур, від проведення екологічної, оздоровчої, аматорської, культурної, освітньої, релігійної, наукової та благодійної діяльності.

Видатки громадських формувань пов'язані з необхідністю фінансування затрат щодо статутної діяльності, оплати праці штатного апарату, адміністративно-господарських затрат, затрат на проведення культурно-масових заходів тощо.

Видами громадських організацій є професійні спілки, доброчинні фонди, творчі спілки, товариства сліпих тощо.

8.3. Фінансова діяльність підприємства, її зміст

Фінансова діяльність - це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств і досягнення ними поставлених цілей, тобто це практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства.

Основні напрями фінансової діяльності підприємства:

1.Фінансове прогнозування та планування, яке передбачає визначення загальної потреби у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливості одержання таких коштів.

2.Аналіз і контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків і прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів і прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фі- нансово-господарської діяльності підприємства в цілому.

3.Оперативна, поточна фінансово-економічна робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового за-

безпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Вона передбачає постійну роботу зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги; своєчасне проведення розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками, по заробітній платі; забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет і цільові фонди; своєчасне погашення банківських кредитів і сплату відсотків.

60

Механізм фінансової діяльності характеризує ланцюг: Фінансові ресурси → витрати → доходи → фінансові результати → збільшення (зменшення) фінансових ресурсів.

8.4. Фінансові ресурси підприємств, їх класифікація та джерела формування

Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси - це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства. Фінансові ресурси класифікуються за такими ознаками: за правом власності, за кругообігом; за характером використання.

За правом власності - власні, зовнішні (надані безплатно на безповоротній основі та позичені).

За кругообігом - початкові та прирощені.

За характером використання - матеріалізовані і ті, що знаходяться в обігу.

Фінансові ресурси підприємств формуються за рахунок власних і зовнішніх джерел. Власні ресурси концентруються у статутному фонді. Зовнішніми фінансовими ресурсами підприємств є кошти, що надані з бюджету (бюджетні асигнування), надходження з державних цільових фондів і централізованих корпоративних фондів, а також кредити.

Фінансові ресурси, які надані безплатно на безповоротній основі за характером використання подібні до власних, оскільки після їх надходження вони переходять у розпорядження підприємств.

Бюджетні асигнування можуть надаватися підприємствам у таких формах:

•бюджетні інвестиції, які здійснюються у формі капітальних вкладень (виділення коштів окремим підприємствам під певні об'єкти, проектне фінансування конкретного інвестиційного проекту) чи придбання певної частки акцій акціонерних товариств;

•державні трансферти - цільове, безповоротне та безоплатне виділення коштів із бюджету конкретним суб'єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій, дотацій;

•бюджетні кредити - це надання коштів із бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі (на відміну від банківських кредитів видаються на пільгових умовах за нижчими процентними ставками).

61

Надходження з державних цільових фондів за своїм змістом ідентичні бюджетним асигнуванням. Надходження з централізованих фондів характеризують внутрішньо корпоративний перерозподіл фінансових ресурсів.

Кредити характеризують фінансові ресурси, які тимчасово знаходяться в розпорядженні підприємств.

Початкові фінансові ресурси, які формують статутний фонд, спрямовуються в основні та оборотні кошти.

Прибуток є формою фінансових ресурсів, прирощених підприємством у результаті його господарської діяльності.

На прибуток підприємства впливають такі фактори: ♦обсяг виробництва товару, ♦ціна за одиницю продукції, ♦собівартість одиниці продукції.

8.5. Доходи, витрати та фінансові результати підприємства

Функціонування фінансів підприємств характеризується певними фінансовими категоріями: доходи, витрати, фінансові результати.

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, так і за її межами.

За видами діяльності підприємства виділяють такі види доходів:

•доходи основної діяльності, тобто від реалізації продукції (робіт, послуг), які є загальною сумою доходів від реалізації продукції, робіт, послуг підприємства, тобто без вирахування непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо);

•інші операційні доходи, які є сумою інших доходів від операційної діяльності підприємства (від операційної оренди активів; від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів, від реалізації оборотних активів тощо);

•фінансові доходи, що є сумою доходів підприємства від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які облікуються за методом участі в капіталі, доходів у вигляді обліковуються дивідендів, відсотків;

•інші звичайні доходи, що є доходами, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною та фінансовою