Научный пособник том 2All Tom 2 UA

Елементи фізики атомного ядра

7.Як залежить активність заданої кількості радіоактивної речовини від періоду напіврозпаду Т?

1.Прямо пропорційно T 2 .

2.Прямо пропорційно Т.

3.Обернено пропорційно до Т.

4.Прямо пропорційно lnТ.

5.Обернено пропорційно lnТ.

8.Активність радіоактивної речовини вимірюється в …

11. Масовим числом називається …

1. Маса атома. 2. Маса ядра.

3. Кількість нуклонів в ядрі. 4. Кількість нейтронів в ядрі.

5.Закруглене до цілих значення маси ядра в атомних одиницях маси.

12.Зарядовим числом ядра називається …

1.Електричний заряд в кулонах. 2. Число протонів в ядрі.

15.Вкажіть властивості ядерної взаємодії.

1.Короткодія.

2.Зарядова незалежність.

3.Нецентральність.

4.Зменшення пропорційне квадрату відстані.

5.Взаємодія за рахунок обміну π–мезонами.

16.При α-розпаді масове число ядра …

199

Елементи фізики атомного ядра

18.Ядро зазнало один α–розпад, і один β–електронний розпад. Як змінився заряд ядра?

23.Вкажіть, які з названих величин зберігаються при ядерних реакціях.

1.Маса частинок. 2. Енергія частинок.

3.Електричний заряд. 4. Баріонний заряд.

24.У яких ядер енергія зв’язку з розрахунку на один нуклон найбільша?

25. Маса продуктів реакції більше за масу початкових частинок. Вкажіть

КОДИ ВІДПОВІДЕЙ ДО ТЕСТУ «Елементи фізики атомного ядра»

200

Елементи фізики атомного ядра

ВИСНОВОК

За останні десятиліття об’єм існуючих знань і науково-технічної інформації зріс у багато разів . Підраховано, що щорічно оновлюється 5% теоретичних і 20% професійних знань. Ясно, що ніяка система освіти не може підготувати людини «до професійної діяльності на все життя», особливо, якщо припускати, що ця професійна діяльність не включає також і самонавчання, розвиток своїх професійних знань в ході професійної діяльності.

Основа самоосвіти і саморозвитку − фундаментальне теоретичне знання, тому в системі вищої освіти, особливо на її першому ступені, необхідно здобути добротну фундаментальну освіту.

Фізика займає лідируюче положення серед фундаментальних природних наук – математики, хімії, інформатики, філософії. Це визначається багатством і різноманіттям ідей і методів дослідження сучасної фізики, їх фундаментальним значенням для пізнання світу.

Вивчаючи фізику, ви постійно заглиблювали свої знання про явища природи, що оточувала нас. Почавши з вивчення фізичних основ механіки і спеціальної теорії відносності, ви розглянули основи термодинаміки і молекулярної фізики, вчення про електрику і магнетизм, коливальні і хвилеві процеси, включаючі електромагнітні хвилі і оптику. Далі ознайомилися з основами квантової механіки, фізики твердого тіла, атомної фізики, фізики атомного ядра. Об’єктом вивчення в механіці були макроскопічні тіл, що рухаються зі швидкостями багато меншими швидкості світла у вакуумі, і масами, що набагато перевищують маси атомів і молекул. Спеціальна теорія відносності вивчала зв’язок простору і часу і рух тіл з швидкостями, близькими до швидкості світла.

Створена в 20-х роках 20-го століття квантова механіка дозволила дізнатися про будову атомів і атомних ядер. Багато ідей квантової механіки і теорії відносності здаються спочатку незвичайними і такими, що суперечать тому, з чим ви стикалися в повсякденному житті. За сучасними уявленнями корпуску- лярно-хвильовий дуалізм властивий всім формам матерії. Опис корпускулярних і хвилевих властивостей в рамках однієї теорії виявився можливим завдяки тому, що закони руху всіх без виключення мікрочасток носять статистичний (імовірнісний) характер.

Фундаментом класичної і сучасної фізики є закони збереження. Загальність виконання законів збереження говорить про глибокі зв’язки між класичною і сучасною фізикою, про єдність природи, що оточує нас.

В наші дні фізика як учбова дисципліна як і раніше залишається базою для великої кількості загальноінженерних і спеціальних дисциплін. Її закони і методи дослідження широко застосовуються в курсах електротехніки, радіотехніки, теплотехніки, в різних технологічних курсах. Сподіваємося, що даний навчальний посібник допоміг вам оволодіти необхідним учбовим матеріалом, зрозуміти і полюбити захоплюючу і необхідну науку – фізику!

201

Довідкові матеріали

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ

1.1 Основні фізичні стали

202

Довідкові матеріали

1.2Деякі відомості про одиниці фізичних величин

1.2.1Одиниці фізичних величин СІ, що мають власні найменування

203

Довідкові матеріали

1.2.2 Множники і приставки для утворення десяткових, кратних і долинних одиниць і їх найменувань

Приставки гекто…, дека…, деци… і санті… допускається застосовувати тільки в найменуваннях кратних і долинних одиниць, що вже набули широкого поширення (гектар, декалітр, дециметр, сантиметр і ін.).

Приставки рекомендується вибирати так, щоб числові значення величин знаходилися в межах від 0,1 до 1000. Наприклад, для виразу числа 7,5 10–5 м слід вибрати приставку мікро, а не мілі або нано. З приставкою мікро отримаємо 7,5 10–5=75 мкм, тобто число, що знаходиться в межах від 0,1 до 1000. З приставкою мілі отримаємо 7,5 10–5=0,075 мм, тобто, число менше 0,1. З приставкою нано − 7,5 10–5=75000 нм, тобто число, більше 1000.

Найменування і позначення десяткових кратних і долинних одиниць утворюються приєднанням приставок до найменувань початкових одиниць. Приєднання двох (і більш) приставок підряд не допускається. Наприклад, замість одиниці «мікромікрофарад» слід застосовувати одиницю «пікофарад».

Позначення приставки пишеться злито з позначенням одиниці, до якої вона приєднується. При складному найменуванні похідної одиниці СІ приставку приєднують до найменування першої одиниці, що входить в твір або чисельник дробу. Наприклад, кПас/м , але не Пакс/м. Як виняток з цього правила у випадках, коли це знайшло широке застосування, допускається приєднання приставки до найменування одиниці, що входить в знаменник дробу. Наприклад: кВ/см, А/мм2.

Окрім десяткових кратних і долинних одиниць допущені до використання кратні і долинні одиниці часу, плоского кута і відносних величин, що немає десятковими. Наприклад, одиниці часу (хвилина, година, доба); одиниці плоского кута (градус, хвилина, секунда).

204

Довідкові матеріали

1.2.3 Позасистемні одиниці, допущені до застосування нарівні з одиницями СІ (відповідно до стандарту 1052-78

«Метрологія. Одиниці фізичних величин»)

1.2.4 Співвідношення між позасистемними одиницями і одиницями СІ

205

Довідкові матеріали

2.1 Латинський і грецький алфавіти

Для позначення фізичних величин у фізиці використовують грецькі і латинські букви, тому знання грецького і латинського алфавіту полегшить розуміння фізичного тексту.

2.1.1 Алфавіт латинський

Сучасний латинський алфавіт, що є основою писемності німецьких, романських і багатьох інших мов, складається з 26 букв. Букви в різних мовах називаються по-різному. У таблиці приведені українські та «українські математичні» назви, які слідують «французькій» традиції.

Трохи історії

Перші приставки були введені в 1773–1795 роках при узаконенні у Франції метричної системи мерів. Було прийнято брати для кратних одиниць найменування приставок з грецької мови, для долинних – з латинського. В ті роки були прийняті наступні приставки: кіло… (від грец. chilioi – тисяча), гекто… (від грец. hekaton – сто), дека… (від грец. deka – десять), деци… (від латин. decem – десять), санті… (від латин. centum – сто), мілі… (від латин. mille – тисяча).

У подальші роки число кратних і долинних одиниць збільшилося. Найменування приставок запозичувалися іноді і з інших мов.

З’явилися наступні приставки: мега... (від грец. megas – великий), гіга... (від грец. gigas, gigantos – велетень), тера... (від грец. teras, teratos – величезний, чудовисько), мікро...

(від грец. mikros – малий, маленький), нано... (від грец. nanos – карлик), пико. (від итал. piccolo – невеликий, дрібний), фемто… (від датск. femten – п’ятнадцять), атто... (від датск. atten – вісімнадцять). Останні приставки – пета… і экса… – були прийняті в 1975 році: пета… (від грец. peta – п’ять, що відповідає п’яти розрядам по 103), экса. (від грец. hex – шість, що відповідає шести розрядам по 103).

206

207

Довідкові матеріали

ЛІТЕРАТУРА, ЩО РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ

Основна література

1.Воловик П.М. Фізика. (Підручник для університетів). – К.; Ірпінь: Перун, 2005. – 864 с.

2.Кучерук І.М., Горбачук І.Т., Луцик П.П. Загальний курс фізики. У трьох томах. Т. 1. Механіка. Молекулярна фізика і термодинаміка. – К.: Техніка, 2006. – 532 с.

3.Кучерук І.М., Горбачук І.Т., Луцик П.П. Загальний курс фізики. У трьох томах. Т. 2. Електрика і магнетизм. – К.: Техніка, 2006. – 452 с.

4.Кучерук І.М., Горбачук І.Т. Загальний курс фізики. У трьох томах. Т. 3. Оптика. Квантова фізика. – К.: Техніка, 2006. – 518 с.

5.Загальний курс фізики: Збірник задач / І.П. Гаркуша, І.Т. Горбачук, В.П. Курінний та ін.; За заг. ред. І.П. Гаркуші. К.: Техніка, 2004. – 560 с.

6.Волькенштейн В.С. Сборник задач по общему курсу физики. М.: Наука, 1985. – 384 с.

7.Детлаф А.А., Яворский Б.М. Курс физики: Учебное пособие для втузов. − М.: Высшая школа, 2002. − 718 с.

8.Трофимова Т.И. Курс физики. М.: Высшая школа, 2001. – 542 с.

9.Чертов А.Г., Воробьев А.А. Задачник по физике: Учебное пособие. − М.: Высшая школа, 1981. − 496 с.

Додаткова література

10.Кудрявцев П.С. Курс истории физики. – М.: Просвещение, 1982. – 447 с.

11.Савельев И.В. Курс общей физики, т. 1. Механика. Молекулярная физика.

– М.: Наука, 1988. − 432 с.

12.Савельев И.В. Курс общей физики, т. 2. Электричество и магнетизм. Волны. Оптика. – М.: Наука, 1988. − 496 с.

13.Савельев И.В. Курс общей физики, т. 3. Квантовая оптика. Атомная физика. Физика твердого тела. Физика атомного ядра и элементарных час-

тиц. – М.: Наука, 1988. − 496 с.

14.Савельев И.В. Курс физики: Учебное пособие. В 3-х тт. – 2-е изд. − СПб: Изд-во «Лань», 2006.

15.Тригг Дж. Решающие эксперименты в современной физике. – Изд-во

«Мир», 1974. – 159 с.

16.Чертов А.Г. Физические величины (терминология, определения, обозначения, размерности, единицы): Справочник. – М.: Аквариум, 1997. – 335 с.: ил.

208