Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Поняття прибутку підприємства (Восстановлен).docx
Скачиваний:
38
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
60.8 Кб
Скачать

Розподіл і використання чистого прибутку

Об'єктом розподілу є прибуток підприємства. Під його розподілом розуміють направлення прибутку в бюджет і використання на підприємстві та за його межами. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції підприємства.

Принципи розподілу прибутку можна сформулювати так:

    • прибуток, отриманий підприємством у результаті здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом;

    • прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов'язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюються законодавчо;

    • величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості у зростанні обсягів виробництва та поліпшенні результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;

    • прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, насамперед направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку, і тільки в іншій частині — на потреби споживання.

На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Розподіл чистого прибутку — один із напрямів внутрішньо-фірмового планування, значення якого в ринкових умовах зростає. Порядок розподілу і використання чистого прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства.

В умовах ринкового господарства держава не втручається у процес розподілу прибутку. Підприємство повинне самостійно знайти оптимальне співвідношення у спрямуванні додаткових фінансових ресурсів на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, матеріального заохочення працівників та інші цілі (рис. 1.6).

Прибуток підприємства

Податок на Прибуток

Чистий прибуток

Вiдрахування на благодiйнi цiлi

Сплата штрафних санкцiй

Фонди спецiального призначення

Фонди накопичення

Фонди виплати дивiдендiв

Фонди споживання

Фонд розвидку виробництва

Фонд соціальної сфери

Фонд матерiального заохочення

Резервний фонд

Рис.1.6- Формування та розподiл чистого прибутку пiдприємства

Кошти на розвиток і вдосконалення виробництва витрачаються на задоволення потреб, пов'язаних зі зростанням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства.

Конкретно ці витрати становлять собою капітальні вкладення в будівництво нових виробничих площ, реконструкцію підприємств, придбання і монтаж нового устаткування, інші витрати капітального характеру, включаючи природоохоронні і такі, що спрямовані на поліпшення умов праці і техніки безпеки. Це також витрати на проведення науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, підготовку та освоєння нових прогресивних технологій та видів продукції.

Однією з потреб виробництва, пов'язаною з його розширеним відтворенням, є збільшення власних фінансових ресурсів, які вкладаються в запаси сировини, матеріалів, перехідні запаси незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, тобто збільшення фонду власних оборотних коштів.

Кошти, що спрямовуються на соціальні потреби, використовуються переважно на такі витрати, які сприяють соціальному розвитку колективу підприємства:

    • будівництво, реконструкцію і капітальний ремонт житлових будинків і об'єктів соціально-культурної сфери;

    • утримання закладів, об'єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних, лікарень, будинків і баз відпочинку, клубів і палаців культури тощо);

    • проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, у тому числі придбання путівок на відпочинок і лікування;

    • інші подібні витрати (наприклад, здешевлення харчування робітників і службовців у заводських їдальнях, оснащення клубів, кімнат відпочинку, гуртожитків теле- і радіоапаратурою, іншим обладнанням, придбання подарунків для ветеранів тощо).

Кошти матеріального заохочення використовуються для стимулювання зацікавленості працівників підприємства в досягненні високих результатів праці. У цьому напрямку прибуток використовується на виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, на одноразове преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплату премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам.

Акціонерні товариства виплачують за рахунок чистого прибутку дивіденди держателям акцій — засновникам і акціонерам.

Резервні (страхові) фонди можуть створюватися за рахунок прибутку підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо. Що ж стосується акціонерних товариств, створення ними резервних (страхових) фондів за рахунок прибутку визначається не тільки установчими документами, а й є обов'язковим у порядку і розмірах, що встановлюються чинним законодавством.

Прибуток, що залишається у підприємств після сплати податків та інших обов'язкових платежів, може бути використаний також і на інші цілі його власниками або трудовими колективами. З прибутку підприємства можуть перераховувати кошти на спеціально відкриті рахунки благодійних фондів, робити внески установам культури і спорту, громадським організаціям інвалідів тощо. Певна сума прибутку, спрямована на добровільні внески і благодійні цілі (в межах 4 % загальної суми оподатковуваного прибутку), звільняється від оподаткування.

Нерозподілений прибуток, у широкому розумінні як прибуток, що використовується в діяльності підприємства свідчить про його фінансову стійкість, про наявність джерела для подальшого розвитку.[3]

    1. Проблеми управління прибутком в сучасних умовах

Зміст будь-якої підприємницької діяльності полягає у досягненні економічного ефекту у вигляді прибутку. Нині в Україні в умовах реформування економіки спостерігається тенденція до значного зниження рівня рентабельності виробництва, що означає збитковість багатьох підприємств. У зв'язку з цим управління підприємством вимагає вдосконалення методів оцінки і прогнозування прибутку. Чим більше уваги приділяється цій економічній категорії, тим ефективніше функціонує підприємство. Усе це зумовлює необхідність дослідження теоретичних засад функціонування прибутку і його впливу на темпи і пропорції суспільного відтворення.

В українській економічній літературі проблемам управління прибутком на підприємстві присвячені праці Г.М. Азаренкової, А.Б. Гончарова, А.М. Поддєрьогіна, С.Ф. Покропивного, В.М. Опаріна, Є.М. Винниченка та ін.

С.Ф. Покропивний розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства . Але таке розуміння прибутку обмежується тільки кількісним визначенням категорії і не розкриває його економічної природи. Російський економіст Д.С. Моляков під прибутком розуміє грошове втілення частини вартості додаткового продукту. А.М. Поддерьогін визначає прибуток як частину заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Таким чином, наголошується на важливості процесу реалізації виробленого продукту за кошти.

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві [8; c. 254].

Прибуток за К. Марксом, – це перетворена форма додаткової вартості,результат відношення між необхідним і додатковим робочим часом [9, c. 40].

Дж. М. Кейнс розглядав прибуток у системі макроекономічних показників регулювання соціально-економічних процесів у державі за допомогою ефективного попиту.

Водночас прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. На основі таблиці можемо побачити прибутковість різних видів економічної діяльності. Дані табл. 1 засвідчують, що у 2007 р. відбулося значне збільшення прибутку у більшості наведених видах економічної діяльності. Спостерігається значне зростання прибутку у таких видах економічної діяльності як промисловість, будівництво, фінансова діяльність, оптова й роздрібна торгівля,транспорт та зв’язок.

 

Таблиця 1.1 – Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування підприємств національної економіки за видами економічної діяльності, млн. грн.

Назва показників / роки

2006

2007

2008

2009

2010

Прибуток,

збиток(–)

76253,4

135897,9

8954,2

-42414,7

54443,5

Сільське господарство, мисливство та лісове господарство

2731,8

7624,2

6041,8

7996,6

18123,5

Промисловість

34699,6

43700,9

20243,2

-4788,1

26845,9

Будівництво

1603,1

1629,0

-6807,9

-3430,7

-3052,1

Оптова й роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту

10334,8

16816,9

-28146,0

-7165,3

14813,0

Готелі та ресторани

- 63,2

-1,5

-1446,7

-710,4

-552,4

Транспорт та зв'язок

8499,7

11342,8

4518,9

10573,8

9460,9

Фінансова діяльність

11664,7

22592,6

25042,5

-33600,7

15763,2

Отже, основною метою будь-якого підприємства до сталого економічного розвитку є забезпечення прибутковості його діяльності. Звідси, проблема управління прибутком підприємства набуває усе більшого значення, оскільки саме у прибутку концентрується ефект усієї господарської діяльності кожного підприємства.

Головною метою управління прибутком є забезпечення збільшення добробуту власників підприємств на цей момент і у перспективі. Ця мета повинна забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства.

Для забезпечення чіткої дії механізму управління прибутком підприємства необхідно проаналізувати чинники впливу на прибуток підприємства.

З метою забезпечення досконалого механізму управління прибутком для українських суб’єктів господарювання можна запропонувати наступні заходи:

1. Проведення ефективної кадрової політики.

При забезпеченні максимально продуктивного та кваліфікованого персоналу господарство автоматично зменшить витрати часу на виробництво одиниці продукції. Ця тенденція є дуже негативною для будь-який фірм, а особливо сільськогосподарських, оскільки у європейських господарствах мінімізується вплив оплати праці на собівартість виробленої продукції.

2. Підвищення ефективності збутової політики підприємств.

Необхідно приділяти більше уваги реалізації продукції, оскільки від цього напряму залежить отримання доходу від реалізації. Також в цьому питанні особливо важливим є завоювання частки ринку підприємством – чим вища частка ринку у суб’єктів господарювання, тим воно має більші конкурентні переваги.

3. Зниження непродуктивних витрат шляхом їх нормування, планування та аналізу.

4. Підвищення якості продукції.

Модернізація або зняття з виробництва неконкурентоспроможної продукції є важливим чинником, що впливає на дохідність господарства в цілому. Виробництво неконкурентоспроможної продукції лише призведе до підвищення витрат господарства, що відповідно не дозволить отримати максимально можливий дохід, який був попередньо запланований господарством.

5. Застосування жорсткого контролю за всіма витратами, тобто забезпечити керівників підрозділів всіма необхідними засобами, щоб вони могли проводити найточніший контроль за всіма ділянками роботи, не допускаючи марний та невиправданий витрат матеріальних, фінансових та трудових ресурсів 

В умовах нестабільності економіки і постійного зростання цін багато підприємств не планують прибуток, пояснюючи це складностями прогнозування, проте без планових розрахунків ступінь керованості фінансовими результатами істотно знижується. При відсутності планових розрахунків прибутку підприємство не може оперативно контролювати свої доходи і видатки і своєчасно приймати необхідні рішення. Водночас, як показує зарубіжний досвід, саме детальне планування забезпечує успіх підприємств на ринку.

Висновки. Отже, прибуток підприємства є важливою економічною категорією і виступає об'єктом управління. У сучасних умовах відбуваються зміни, що впливають на підходи до управління підприємством. Ці зміни відображають нову роль прибутку для діяльності підприємства. Для ефективного управління підприємством у цілому й таким важливим показником, як прибуток, зокрема, необхідне вдосконалення існуючих інструментів управління.