МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ІНСТИТУТ ГІРНИЦТВА ТА ГЕОЛОГІЇ

ГІРНИЧИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ІСТОРІЇ І ПРАВА

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні навчально-

видавничої ради ДонНТУ

протокол № 2 від 19.04.2012 р.

Навчальний посібник з дисципліни «основи трудового права україни»

Галузь знань: усі галузі знань

Напрям підготовки: усі напрями підготовки

Спеціальність: усі спеціальності

РОЗГЛЯНУТО

на засіданні кафедри історії і права

21.03. 2012 р., протокол № 9

УКЛАДАЧ: І.О.Ступак, Л.В Пєшкова., О.Б.Попова, Р.Р.Шульга, І.К.Тюльченко, В.В.Койнаш

Донецьк-2012

УДК 34(076.5)

Основи трудового права України: навч. пос. для студ. вищ. навч. технічн. закладів. – Донецьк, ДонНТУ, 2011. – 82 с.

Навчальний посібник «Основи трудового права України» відповідає галузевим стандартам вищої освіти України щодо освітньо-професійної підготовки фахівців технічних спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр». Посібник містить матеріал з основних тем щодо трудових правовідносин, умов і порядку прийняття на роботу, робочого часу і його видів, особливостей праці жінок та молоді, трудової дисципліни та ін.

Автори: І.О.Ступак, Л.В Пєшкова., О.Б.Попова, Р.Р.Шульга, І.К.Тюльченко, В.В.Койнаш

Рецензенти: доц. Н.М.Петрова, Ю.І.Філатов

Відповідальний за випуск: проф. Саржан А.О.

Тема1: Загальна характеристика трудового права. Трудові правовідносини План

1.1.Поняття трудового права як галузі права.

1.2. Джерела і система трудового права України.

1.3. Трудові правовідносини, їх склад та підстави виникнення.

1.1.Поняття трудового права як галузі права.

Без праці не існує і не може функціонувати будь яке суспільство. Але правове регулювання праці починається тільки в капіталістичному суспільстві, де є власник і найманий працівник.

Як певна система норм воно одержало назву “фабричне законодавство”, потім “промислове законодавство”. Але найбільш повно сутність цієї галузі права виражає поняття “трудове право”, тому що воно відображає його зміст – регулювання праці, реальних фізичних і розумових витрат працівників які вони вкладають у виробничий процес. Оскільки трудові відносини складова частина життя і невіддільні від суспільства то і право ,що їх регулює нерозривно зв’язане з системою інших галузей права.

Суспільні відносини як предмет регулювання трудового права. Об’єктом регулювання трудового права є суспільні відносини, змістом яких є праця. Будучи врегульовані нормами права суспільні відносини здобувають форму правових відносин. Саме ці відносини представляють найбільш численну групу відносин регульованих трудовим правом. Однак предмет трудового права не тотожний трудовим відносинам. Адже трудове право регулює і інші відносини безпосередньо зв’язані з працею. Так нині розширились відносини по працевлаштуванню, котрі передують трудовим відносинам. В рамках трудових відносин працівники утворюють трудові колективи. Що об’єднуються в профспілки. Останні в інтересах трудящих вступають в відносини власниками підприємств. Так виникають колективні трудові відносини. Вони виникають з участю робітників і службовців в управлінні виробництвом при створенні умов праці, їх збереженні і захисту. Виробництво викликає виникнення відносин по їхньому розподілу. Якщо людина отримує зарплату, то це елемент трудових правовідносин. Але відносин по їхньому розподілу є і тоді, коли особа хворіє , чи на інвалідності тимчасово не може виконувати свої обов’язки. Той , хто тимчасово втратив працездатність матеріально забезпечується за рахунок державного страхування тільки при наявності трудових відноси. Тобто замість зарплати одержує допомогу, розмір якої залежить від заробітку. Таким чином, перераховані вищи відносини групуються навколо трудових відносин які являються головними в системі трудового права. Звідси предметом трудового права України являються суспільні трудові відносини. Що виникають при реалізації працівниками здібності до праці в суспільному або приватному виробництві. Відносини по працевлаштуванню, правові відносини по матеріальному забезпеченню при тимчасовій, або постійній витраті працездатності.

Трудове право України встановлює: порядок виникнення, зміни, припинення трудових відносин; міру праці, винагороду за неї; правила внутрішнього розпорядку, дисциплінарні обтяження, правила охорони праці, порядок розгляду трудових суперечок, укладання колективних договорів.

Метод правового регулювання трудових відносин визначається трьома способами впливу на працівника: дозвіл, наказ і заборона. Трудове право використовуєтеся органами з метою надання можливості підприємцям самостійне вирішувати конкретні питання з урахуванням рекомендацій держави. Виділяють два методи правового регулювання.

Державно - нормативний; завдяки йому розробляються і приймаються нормативні акти спрямовані на функціонування всієї системи державного керування суспільством.

Локальний метод - переважно це форма колективного договору що охоплює основні положення з питань праці, зарплати, робочого часу, охорони праці. Цей метод ще називають колективно-договірним. Поряд з ним застосовуються і такі форми локальних актів: правила внутрішнього розпорядку, положення про премії, інструкції з охорони праці. Він пропонує також

рекомендаційні норми для врегулювання певних відносин які не є обов'язковими для сторін.

Таким чином метод трудового права характеризується: 1)порядком виникнення, зміни і припинення правовідносин; 2) загальним правоположенням учасників правовідносин; 3) характером встановлення прав і обов'язків; 4) засобами виконання обов'язків і санкцій. Під методом варто розуміти спосіб, спеціальний правовий процес за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлює права і обов'язки, правові способи захисту у випадку порушення прав і обов'язків працівника.

Функції трудового права це основні напрями впливу його норм на поведінку людей в трудовій діяльності, крім регулятивної і охоронної вона виконує 1)економічну; 2) соціальну (проявляється в державному втручанні в регулюванні відносин праці шляхом закріпленням прав людини, соціальних гарантій); 3) захисту; 4) виховну.

Основні принципи трудового права: трудове становище працівника не може бути погіршено. Воно може бути поліпшене шляхом встановлення додаткових соціально-трудових пільг власником.

Вони регулюють трудові відносини всіх підприємств , установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності, а також осіб що працюють по трудовій угоді з фізичними особами.

Аналіз Конституції України, правових положень КЗОТ України, визначає слідуючи принципи трудового права: воля і рівноправність праці,її договірний характер, матеріальна зацікавленість в результатах праці, охорона праці, участь трудових колективів і профспілок в запровадженні умов праці, матеріального забезпечення у випадку непрацездатності, хворобі, в зв'язку з материнством, настання пенсіонного віку.

1.2. Джерела і система трудового права України.

Суб'єкти трудового права. Колективні договори і угоди та їх види.

Основним джерелом трудового права являється Конституція України. Іншими джерелом трудового права являються КЗОТ України закони «Про охорону праці» (1992р.), «Про оплату праці» (1995р.), «Про відпустки» (1996 р.).

Система джерел трудового права відрізняється від джерел інших галузей права тим що в регулюванні трудових відносин важливе місце займають локальні (місцеві) норми які приймаються безпосередньо на підприємствах і організаціях за узгодженням з трудовим колективом і профспілкам і діють тільки на конкретному підприємстві. Основний локальний документ це колективний договір. Джерелами трудового права України виступають також дво і багатосторонні угоди і договори підписані Україною і ратифіковані Верховною Радою.

Трудове право ділиться на дві частини: загальну і особливу. До першої входять норми що є єдиними для всіх трудових правовідносин, що визначають принципи правового регулювання, класифікують суб'єкти трудового права, визначають правове положення профспілок і трудових колективів, порядок підготовки і підписання колективних договорів.

Особливу частину становлять норми що регулюють порядок виникнення, зміни і припинення трудових відносин, тривалість праці і відпочинку, види оплати праці, порядок і строки оплати праці, питання внутрішнього розпорядку, дисциплінарної і матеріальної відповідальності, визначають умови праці, правила охорони праці жінок, поєднання роботи з навчанням, порядок розгляду і індивідуальних і колективних трудових спорів.

Суб'єкти права - це учасники суспільних відносин, які законами України визначаються як власники суб'єктивних прав і обов'язків. Суб'єктами трудового права України являються учасники індивідуальних і колективних трудових відносин якої на підставі законів України мають трудові права, і відповідні обов'язки . Основним суб'єктом трудового права є власник, або фізична особа - роботодавець, а також працівник. Він як сторона трудових правовідносин володіє трудовою правоздатністю і дієздатністю яка наступає в 16 років.

Суб'єктами трудового права є підприємство, трудові колективи, профспілки, державні" органи, органи місцевого самоврядування.

Колективний договір в усіх країнах розглядається як бажаний спосіб умов наймання, що регулюють відносини між власником і працівником.

Фіксуючи нормативні умови праці колективний договір дозволяє трудящим брати участь в прийняті рішень. В науці трудовий договір розглядається подвійно, як інститут трудового права і як локальний правовий акт. В першому понятті колективний договір це сукупність правових норм що визначають порядок розробки, підписання і виконання трудового договору. Як локальний акт колективний договір являє собою угоду між власником і трудовим колективом про місцеве регулювання трудових, виробничих, соціально - економічних відносин на підприємстві з урахуванням спеціальних умов виробництва. При розробці колективного договору слід керуватися законами України від 01.07.1993 «Про колективні договори і угоди», «Про оплату праці», «Про охорону праці», «Про підприємства в Україні».

На державних підприємствах він укладається між дирекцією і профкомом.

При відсутності профспілки… колективного договору можуть бути органи якщо трудовий колектив надав їм повноваження на загальних зборах (конференції) трудового колективу шляхом голосування. Якщо на підприємстві кілька профспілок, то вони повинні сформувати об’єднаний орган для переговорів і заключення колективного договору. В разі коли вони не дійшли згоди і не створили об'єднаний орган, то загальні збори трудового

колективу вирішують кому надати перевагу при ведені переговорів і підписання колективного договору. З цією метою розробляються конкурентні проекти договору і загальна конференція трудового колективу приймає кращий проект і доручає профспілці на його основі провести переговори і укласти колективний договір.

Сфера дії колективного договору поширюється на всіх членів трудового колективу незалежно від того є вони членами профспілки чи ні. Його положення обов'язкові як для власника, так і для працівника.