7.2 Вирішення трудових спорів судами

В судах розглядаються трудові спори по заявах:

а) працівника або власника, коли вони не згодні з рішенням комісії підприємства:

б) працівника, якщо він вирішив звернутись безпосередньо в суд;

в) прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії суперечить діючому законодавству.

Безпосередньо в судах розглядаються трудові суперечки по заявах:

1. підприємств, установ, організацій, де КТС не існують;

2. про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміні дати і формулювання причини звільнення, оплати за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваной роботи;

3. власника про відшкодування шкоди працівником нанесеної їм підприємству.

Працівник звертається в суд в 3-х місячний строк від дня, коли довідався або повинен був довідатись про порушення свого права, а по справах про звільнення у місячний строк від дня вручення копії наказу про звільнення або від дня видачі трудової книжки. У випадку порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись в суд з позовом про стягнення зарплати без обмеження строку.

Власник може звернутись в суд для відшкодування заподіяного працівником збитку на протязі одного року від дня виявлення нанесеної шкоди.

У випадку пропуску з поважних причин строку суд може його поновити. Позови до трудових справах в праві пред’являти від імені працівників профоргани. Вони можуть виділяти своїх працівників для захисту в суді інтересів працівників, навіть коли позив заявлений працівником. Ці представники можуть виконувати передбачені законодавством процесуальні дії. Позивачі-працівники і виступаючі від їх імені профоргани звільняються від сплати держмита і судових витрат. Якщо позов працівника задовольняється, то судові витрати, в тому числі і держмито, стягуються з відповідача.

При відмові у позові судові витрати з жодної сторони не стягуються. У випадках, коли позивачем є підприємство, з його стягуються судові витрати (по суперечці про матеріальну відповідальність працівника).

Тільки працівник-позивач може змінити свої позовні вимоги, збільшити або зменшити їх, змінити предметні підстави позову, відмовитись від позову. Вирішення суперечки в суді може закінчитися і мировою угодою. Оскаржити рішення суду у вищестоящому суді може будь-яка сторона у 10-денний строк. В той же строк воно може бути опротестовано прокурором. Якщо цей строк пропущено, позивачі втрачають право на подачу скарги. Але коли позивач докаже поважну причину пропуску суд може відновити його.

7.3 Колективні трудові спори і порядок їх вирішення

Закон України від 3.03.1998 р. «Про порядок розгляду колективних трудових суперечок» регулює їх вирішення. Сторонами колективного трудового конфлікту є наймані працівники або профспілкова організація, яка уповноважена працівниками і власником; на національному рівні – наймані працівники однієї або декількох галузей або профспілки, що їх представляють. Моментом початку є день, коли представницький орган найманих працівників одержав від власника повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і ухвалив рішення щодо незгоди з рішенням власника, або коли строки розгляду минули, а відповіді від власника немає.

Предмет колективного трудового спору і порядок його вирішення. Це законні інтереси і права об’єднаних працівників, навіть коли сперечающеюся стороною є профспілка, яка в конкретному спорі здійснює свою захисну функцію. Наприклад, при розбіжностях про зміну норм праці, розцінок праці, встановлення систем зарплати, надбавок і доплат, режиму робочого часу, питань поліпшення охорони праці.

Предметом трудового спору можуть бути права, законні інтереси декількох трудових колективів всієї галузі, усієї держави.

Порядку вирішення трудових спорів передує стадія врегулювання розбіжностей самими сторонами. Вимоги працівників формулюються і затверджуються загальними зборами, конференцією працівників або формулюються шляхом збору підписів і вважаються діючими при наявності не менш 50% підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації.

Разом з висуванням вимог збори, конференція найманих працівників визначають органи або особи, які будуть представляти їх інтереси. Вимоги профспілки оформляються в письмовій формі і направляються власнику; він зобов’язаний їх прийняти до розгляду і протягом 3-х робочих днів повідомити представника про своє рішення. Власник не вправі перешкоджати проведенню зборів (конференції). Навпаки, він зобов’язаний надати приміщення для проведення зборів (конференцій). Вимоги, що не включені до трудового спору не повинні висуватися.

Примирна комісія – це тимчасовий позавідомчий орган, що створюється сторонами, що сперечаються на паритетних засадах; її склад встановлюється за згодою сторін. Завдання, функції і порядок формування і діяльності комісії визначаються Законом України «Про порядок ведення колективних трудових суперечок (конфліктів)». Примирна комісія утворюється з ініціативи однієї з сторін на виробничому рівні в 3-х денний термін, на галузевому або територіальному рівні в 10-денний строк з моменту виникнення трудового спору з однакового числа представників сторін. Власник не може ухилятися від створення примирної комісії і участі в її роботі. З свого складу вона обирає відкритим голосуванням голову і секретаря. Колективні спори розглядаються примирними комісіями в 5-ти денний строк, галузеві і територіальні трудові спори – в 10-ти денний строк, на національному рівні – в 15-денний строк. З моменту їхнього утворення за згодою сторін ці спори можуть бути продовжені. Рішення вважається прийнятим, якщо досягнуто згоди між сторонами, а на її засіданні були присутні не менш 2/3 представників від кожної сторони і незалежний посередник, якщо він був введений до складу комісії. При цьому пропозиції однієї сторони повинні збігатись з думкою другої. В рішенні можуть бути зазначені строки виконання кожної вимоги.

Трудовий арбітраж – орган, що складається з запрошених сторонами фахівців, експертів, приймаючих рішення по суті трудового спору. Він утворюється з ініціативі однієї з сторін або незалежного посередника в 3-х денний строк у випадку:

• неприйняття примирною комісією узгодженого рішення по суперечці щодо встановлення або зніми соціально-економічних умов праці і виробничого побуту;

• зміни колективного договору, угоди;

• виникнення колективного трудового спору з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

• невиконання законодавства про працю.

Арбітраж повинен прийняти рішення в 10-ти денний строк від дня його утворення. За рішенням більшості його членів цей строк може бути продовжений до 20 днів. Рішення приймається більшістю голосів його членів і оформлюється протоколом. Рішення арбітражу є обов’язковим для виконання, якщо сторони при цьому попередньо домовилися. Він може винести рішення про відмові в розгляді, якщо:

а) буде встановлено розбіжності, що не є предметом колективного трудового спору;

б) була порушена послідовність примирних процесів;

в) сторони суперечки дійшли згоди про врегулювання розбіжностей і вирішили спір.

Стаття 44 Конституції України проголошує право працюючих громадян на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Це право реалізується в рамках Закону Украйни від 3.03.1998 р. «Про порядок вирішення колективних трудових суперечок». Страйк – це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) з метою вирішення трудової суперечки. Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі можливості вичерпані) вирішення трудового спору у зв’язку з відмовою власника задовольнити вимоги найманих працівників. Рішення про оголошення страйку приймається по наданню профспілкового органу: загальними зборами (конференцією) трудового колективу шляхом голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість працівників або 2/3 делегатів конференції. Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом.

Страйк може бути на підприємстві. Страйк вважається галузевим або територіальним, якщо на підприємствах, де оголошено страйк число працюючих становить більше половини загального числа в даній галузі або території.

Ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у страйку. Орган (особа), що очолює страйк, зобов’язаний письмово попередити власника не пізніше, чим за 7 днів до початку страйку, а у випадку ухвалення рішення про страйк на безперервному виробництві – за 15 днів. Місцезнаходження страйкуючих визначається органом (особою), що керує страйком за узгодженням з власником. При проведенні зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства орган (особа), що очолює страйк повинен повідомити про запланований захід місцеву владу не пізніше, чим за 3 дні. Галузевий, територіальний страйки оголошує орган (особа), призначена конференцією, зборами або іншим виборчим органом представників працівників і уповноважених представляти інтереси трудових колективів.

Орган (особа), що очолює страйк, діє під час страйку в межах законодавства, інформує працівників про хід рішення колективного трудового спору. Під час страйку сторони трудового спору зобов’язані шукати шляхи вирішення спору. Якщо досягнуто згоди, то суперечка вважається вирішеною.