61

Інформаційні системи і технології на підприємствах. Робота 7

Робота 7. Комп'ютерні технології інтелектуальної підтримки управлінських рішень

Мета: оволодіти технологією формування рішень засобами електронних таблиць.

Вимоги до знань, умінь та навичок після виконання завдань роботи

Після виконання роботи студент повинен знати:

• типові етапи ухвалення рішень;

• сутність вирішення прямої («що буде, якщо») і зворотної («як зробити, щоб») задач.

Після виконання роботи студент повинен уміти:

• користатися інструментом MS Excel «Таблица подстановки»;

• користатися інструментом MS Excel «Подбор параметра»;

• будувати діаграми.

Після виконання роботи студент повинен володіти навичками:

• формування рішень засобами електронних таблиць.

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте типові етапи ухвалення рішень.

2. Яким чином вирішується задача «що буде, якщо ...»?

3. Яким чином вирішується задача «як зробити, щоб ...»?

4. Розкрийте зміст понять «критеріальний показник» і «критерій».

5. Коли варто використовувати інструмент MS Excel «Подбор параметра»?

6. Яке призначення інструмента MS Excel «Таблица подстановки»?

7. Навіщо проводиться аналіз беззбитковості?

Завдання

З метою аналізу беззбитковості виробництва й реалізації продукції необхідно:

• розрахувати чисту виручку, собівартість і прибуток при різних обсягах випуску й реалізації продукції;

• побудувати графік досягнення беззбитковості, на основі якого визначити параметри точки беззбитковості – критичний обсяг виробництва й критичний обсяг продажів;

• розрахувати точку беззбитковості в натуральному виразі аналітичним способом;

• проаналізувати вплив обсягу випуску продукції й питомих змінних витрат на прибуток.

У звіті про роботу повинні бути наведені результати аналітичних розрахунків і графічних побудов, формули, висновки по роботі, відповіді на контрольні питання.

Первинні дані по варіантах наведені в табл.7.1.

Короткі теоретичні відомості

Формування рішення – це підготовка первинних даних і їхня обробка таким чином, щоб були ясні наслідки прийняття цього рішення. Ухвалення рішення – це вивчення різних варіантів наслідків можливих рішень і затвердження одного з них. Тому ухвалення рішення – це завжди вибір певного напрямку діяльності з декількох можливих.

Для того щоб прийняти ефективне рішення, необхідно виконати ряд робіт. Виділяють три етапи ухвалення рішення.

1-й етап – аналіз проблеми, яку треба вирішити; формулювання мети ухвалення рішення; визначення критерію (критеріїв) оцінки наслідків ухвалення рішення.

Таблиця 7.1 – Первинні дані до роботи 7

Найменування показника	Дані по варіантах завдання
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	0
Ціна реалізації одиниці продукції без ПДВ, грн./шт.	21	22	13	24	35	56	47	98	319	400
Максимальний обсяг виробництва продукції, тис.шт.	9,5	9,9	9	7	6	4,95	4	2,88	2,2	1
Число значень у списку обсягів виробництва	10	9	8	10	12	11	8	9	11	10
Адміністративні витрати, тис.грн.	40	35	32	32	50	45	50	50	47	47
Оренда приміщень, тис.грн.	30	20	15	15	15	18	40	43	38	38
Витрати на рекламу, тис.грн.	10	5	5	10	11	8	8	22	35	32
Змінні витрати на одиницю продукції, грн./шт.	6	7	6	8	8	9	9	10	60	80
Число значень у списку змінних витрат	4	5	5	6	5	4	5	4	5	6

Ціль – це антипод проблеми. Якщо проблема – це те, чого не хоче особа, що приймає рішення, то ціль – це те, до чого вона прагне. Досягнення мети можливо різними шляхами, або альтернативами. На практиці напрямок розвитку підприємства задається за допомогою показників, що кількісно відображають рівень досягнення тої або іншої мети. Якщо серед показників вибрати той, котрий, на думку особи, що приймає рішення, найбільшою мірою характеризує відповідність об'єкта керування заданому цільовому призначенню, то цей показник буде відігравати роль критеріального. Критерій оцінки варіантів рішень – це правило (алгоритм) вибору з альтернатив найбільш привабливого (кращого) варіанта. Критерій формулюється на основі критеріального показника. Деякі типи критеріїв:

• критерій обережного вибору (критерій «мініміні» – вибір мінімуму з можливих мінімумів). Відповідає правилу «розраховуй на гірший випадок» або приказці «із двох зол вибираємо менше». Відповідно до цього критерію послідовно виконуються операції знаходження мінімальних значень результатів у всіх ситуаціях, і потім з отриманих варіантів знаходиться той, що має мінімальне значення. Його номер і визначить найкраще рішення;

• критерій оптимістичного вибору (критерій «максимакси» – вибір максимуму з можливих максимумів). Орієнтований на правило «розраховуй на кращий випадок»;

• між наведеними вище находяться критерії «максиміні» (вибір максимуму з можливих мінімумів) і «мінімакс» (вибір мінімуму з можливих максимумів).

2-й етап – пошук варіантів рішень (пошук альтернатив).

3-й етап – зіставлення варіантів (альтернатив) і вибір кращого відповідно до сформульованого на першому етапі критерію. Оскільки кожний з варіантів рішень може оцінюватися не обов'язково на основі тільки одного критерію, але й з різних точок зору (на основі декількох критеріїв), то задачі прийняття рішень можна розділити на два класи:

• однокритеріальні;

• багатокритеріальні.

Засобами електронної таблиці MS Excel можна вирішити дві задачі: пряму «що буде, якщо» і зворотну «як зробити, щоб».

Перша задача – «що буде, якщо» – вирішується в такий спосіб: користувач, змінюючи первинні дані, може одержати різні варіанти рішення задачі. Для її розв’язання в середовищі MS Excel зручно скористатися інструментом «Таблица подстановки».

Таблиця підстановки даних – це інструмент, що дає можливість легко проаналізувати, як зміна певних значень у формулах впливає на результати, що обчислюються за допомогою цих формул. Він є засобом швидкого прорахунку декількох варіантів, а також засобом перегляду й порівняння результатів різних варіантів на одному робочому листі. Існує два типи таблиць підстановки даних – з однією і з двома змінними.

Друга задача – «як зробити, щоб» – складається у визначенні таких первинних даних, які забезпечать необхідний результат. Для її рішення в середовищі MS Excel можна скористатися інструментом «Подбор параметра».

Підбор параметра – це інструмент для швидкого одержання відповіді на питання: яке значення повинне бути на вході моделі (у найпростішому випадку модель може складатися лише з однієї формули) для того, щоб одержати деяке конкретне значення на її виході? При відсутності такого інструмента для відповіді на це питання необхідно було б або вручну підбирати вхідне значення, або створювати нову модель.

Сутність аналізу беззбитковості складається у визначенні точки беззбитковості, де сукупний дохід (чиста виручка) дорівнює сукупним витратам (собівартості). Аналіз беззбитковості виконується для визначення обсягу продажів, що дає можливість покрити поточні витрати й забезпечити певний рівень прибутку.

Обсяг виробництва в натуральному виразі, при якому досягається беззбитковість діяльності (тобто коли немає ні прибутку, ні збитку) називається точкою беззбитковості в натуральному виразі, або критичним обсягом виробництва в натуральному виразі. Чим нижче цей рівень, тим імовірніше, що дане виробництво буде життєздатним у випадку несподіваного скорочення ринків збуту, а, отже, тим нижче буде ризик господарювання. Для того щоб дати вартісну оцінку точки беззбитковості, використовується поняття «границя рентабельності» (критичний обсяг продажів, точка беззбитковості у вартісному виразі).

Розрахунки точки беззбитковості, що вказує на той мінімальний обсяг випуску продукції, нижче якого виробництво стає збитковим, звичайно ілюструються побудовою «графіка досягнення беззбитковості».

Графік досягнення беззбитковості – це схема, що показує вплив на прибуток підприємства (П) обсягів виробництва (N), оптової ціни виробника (Ц) й собівартості продукції (у розбивці на постійні (PC) й змінні (PV1) витрати).