2

ББК 65.9(2)248 УДК 658.382.3:621

Д-30

Рецензенти:

Просяник А. В., д.х.н., професор, Український державний хімікотехнологічний університет;

Бурмістров К. С., д.х.н., професор, Український державний хімікотехнологічний університет;

Глиняна Н. М., к.х.н., доцент кафедри хімії та охорони праці, Донбаська державна машинобудівна академія.

РЕКОМЕНДОВАНО

Дементій Л.В., Юсіна Г.Л., Чижиков Г.І.

Д-30. Охорона праці в галузі. – Краматорськ: ДДМА, 2006. - 296 с.

ISBN 5-7763-1410-0

Навчальний посібник містить відомості за основними темами курсу «Охорона праці в галузі» для студентів економічних спеціальностей 7.050102 ―Економічна кібернетика‖, 7.050104 ―Фінанси‖, 7.050106 ―Облік і аудит‖, 7.050107 «Економіка підприємства», 7050201 «Менеджмент організацій». Особлива увага приділена питанням менеджменту охорони праці та організації роботи на ПЕОМ. Наведені методики розрахунків найбільш важливих захисних пристроїв для забезпечення безпечних умов праці .

1.3Розслідування та облік нещасних випадків, професійних

1.4Соціальне страхування від нещасного випадку та

2.3Ергономічні вимоги до устаткування та організації

3.4Методи визначення напрямків ефективного вкладання

3.6Визначення соціальної ефективності заходів щодо

3.8Розрахунок економії від заходів щодо охорони праці за

3.9Розрахунок зборів за забруднення навколишнього

ВСПУП

Навчальна дисципліна „Охорона праці в галузі‖ вивчається згідно з робочим навчальним планом підготовки фахівців освітньокваліфікаційного рівня „спеціаліст‖ напрямків підготовки 0501 та 0502 за спеціальностями 7.050102 ―Економічна кібернетика‖, 7.050104 ―Фінанси‖, 7.050106 ―Облік і аудит‖, 7.050107 «Економіка підприємства», 7050201 «Менеджмент організацій».

„Охорона праці в галузі‖ – нормативна дисципліна, яка вивчається у вищих закладах з метою формування у майбутніх фахівців знань щодо стану і проблем охорони праці в галузі, складових і функціонування системи управління охороною праці, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці в галузі згідно з чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами. У посібнику розглянуті правові та організаційні основи охорони праці в галузі, а саме: проаналізовано стан охорони праці в галузі, розглянуто систему управління охороною праці в галузі та на підприємстві, порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, основні положення соціального страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, аналіз та управління умовами праці. Особлива увага приділяється менеджменту охорони праці, як нової якості в управлінні діяльностю з охорони праці. У розділі, який присвячений забезпеченню безпеки праці, розглянуто основні вимоги безпеки до устаткування та процесів, ергономічні вимоги до устаткування та організації робочих місць, особливості охорони праці при роботі на ПЕОМ. У посібнику розглянуто економічні та екологічні основи охорони праці в галузі.

1ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

1.1Аналіз стану умов праці в галузі

Проблема створення безпечних і нешкідливих умов праці була і залишається однією з головних, тому що від ії вирішення залежить не тільки успішна робота конкретного підприємства чи галузі, але і збереження здоров'я та підтримка працездатності працівників на протязі трудового життя.

Дія негативних факторів виробничого середовища може призвести до виробничої травми, професійного чи виробничо обумовленого захворювання. Виробничий травматизм і захворювання спричиняють величезні, непоправні суспільні втрати, негативно впливають на економіку країн, рівень життя народів. За даними Міжнародного бюро праці внаслідок нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у світі щорічно гинуть більше 2 млн. людей і приблизно 270 тис. одержують травми, шкода економіці при цьому складає більше 1,2 трлн. доларів США – 4% світового валового продукту. За статистичними даними щосекунди у світі на виробництві травмується 4 людини; кожні три хвилини вмирає одна людина; в Україні кожні 8 хвилин травмується одна людина й кожні 5 годин вмирає одна людина. У наш час на підприємствах України щоденно травмуються в середньому 200 осіб, із них 30 — стають інвалідами, 22 — отримують професійні захворювання, а 5 - гинуть. За кількістю нещасних випадків на 1000 працюючих Україна посідає провідне місце серед економічно розвинених країн – 0,1 (Великобританія – 0,016; Японія – 0,02; Швеція – 0,032; Фінляндії –

0,038; ФРН - 0,08).

Статистику травматизму на Україні наведено в таблиці 1.

На жаль, зниження травматизму пов'язане зі зменшенням кількості працівників, зайнятих у виробництві, або з наявністю фактів нещасних випадків, які приховуються. Про це говорять наступні цифри: в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працює зараз 26,1% робітників; забезпечення засобами індивідуального захисту складає 40– 50%; 80 тис. машин, механізмів, транспортних засобів не відповідають вимогам безпеки; більш 9 тис. виробничих об’єктів знаходяться в аварійному стані.

Таблиця 1 – Виробничий травматизм в Україні

Аналіз розподілу смертельних випадків за напрямами нагляду показує, що останні роки на перших місцях знаходяться агропромисловий

комплекс, вугільна промисловість, невиробнича сфера, будівництво і транспорт. У машинобудуванні щорічно гине в середньому 44–60 осіб. З урахуванням відсутності надзвичайних небезпек у галузі рівень травматизму достатньо високий.

В Україні щорічно фіксується велика кількість випадків професійних захворювань (табл. 2). Розподіл профзахворювань за галузями наступний: 80% - вугільна промисловість; 12,7% - чорна металургія; 8% - машинобудування). У структурі профзахворювань на першому місці знаходиться вібраційна патологія (більше 40 % усіх випадків), далі випливають захворювання органів дихання – 25 – 35%.

Таблиця 2 – Професійні захворювання (ПЗ) в Україні

Основна причина високого рівня травматизму та профзахворювань в Україні – несприятлива економічна ситуація, що ускладнює вирішення цілого ряду конкретних проблем (украй повільна заміна морально і фізично застарілого устаткування, скорочення чи повне припинення фінансування і матеріально-технічного забезпечення заходів щодо безпеки виробництва й охорони праці на всіх рівнях управління). Фінансування заходів з охорони праці, на жаль, здійснюється за залишковим принципом. У 2003 році з усіх джерел витрачено на охорону праці 1 млрд. 697 млн. гривень або по 137 грн. на кожного робітника. При цьому обсяг витрат значно залежить від форми власності: державна 163 грн., приватна – 17 грн. Тому тільки економічні

методи управління охороною праціі показують керівникам підприємств, що краще і дешевше вкладати кошти в охорону праці, у заходи щодо попередження виробничих ризиків, ніж прирікати себе на постійну ліквідацію наслідків нещасних випадків на виробництві.

Успішна профілактика виробничого травматизму і профзахворювань можлива лише за умови ретельного вивчення причин їхнього виникнення. На основі системного підходу та наукового аналізу матеріалів розслідування пропонується виділити наступні групи причин нещасних випадків та профзахворювань: організаційні, санітарногігієнічні, технічні, ергономічні, природні, антропогенні (особистісні і психофізіологічні). Аналіз причин травматизму за 2004 рiк показує, що технічні причини складають приблизно 17%, причини організаційного характеру – 72%, психофізіологічні причини – 11%.

На думку фахівців, велика кількість нещасних випадків зі смертельним результатом обумовлена п'ятьма основними причинами:

- незадовільна підготовка працівників і керівників з питань охорони

праці;

-відсутність належного контролю за станом безпеки і виконанням установлених норм;

-недостатня забезпеченість працівників засобами індивідуального захисту;

-повільне впровадження методів і пристроїв колективної безпеки на підприємствах;

-зношеність (у деяких галузях до 80 %) засобів виробництва. Виходячи з вищеназваних причин травматизму, визначені основні

напрями профілактики травматизму і профзахворювань, а також зниження фізичної стомлюваності працюючих і підвищення продуктивності праці: