Лікування

Враховуючи, що ХОЗЛ має незворотній прогресуючий характер, терапія повинна бути постійною, пожиттєво підтримуючою.

Основні напрямки лікування ХОЗЛ:

І. Етіологічне лікування:

• припинення паління

• елімінація навколишніх полютантів (по можливості)

• здоровий спосіб життя

• щорічна противогрипозна вакцинація, як профілактика загострення захворювання

• антибіотикотерапія за показами при активності інфекційно-запального процесу

ІІ. Патогенетичне лікування:

1. Брохолітична терапія

• Холінолітики інгаляційно (атровент, іправент). Це препарат для базової терапії. Пригнічує холінергічну (опосередковану блукаючим нервом) бронхоконстрикцію і знижує продукцію бронхіального секрету. Бажано призначення холінолітика пролонгованої дії (спіріва).

• При необхідності (наявності гіперреактивності) можна поєднувати із селективними ₂-адреноміметиками, бажано пролонгованої дії (сальметерол, формотерол).

• Можливе призначення комбінації ₂-адреноміметику і холінолітику (беродуал, комбівент, дуовент), при цьому підвищується бронхолітичний ефект при зменшенні частоти побічних реакцій.

• Теофіліни, бажано пролонгованої дії, як доповнення до базисної терапії при недостатній ефективності холінолітиків та ₂-адреноміметиків. Теофіліни мають також деякий протизапальний ефект, підвищуюють силу дихальних м’язів, підвищують чутливість хворих до глюкокортикоїдів.

2. Протизапальна терапія

• Нестероїдні протизапальні – фенспірид (ереспал) в складі базисної терапії протягом 2-5 місяців при ХОЗЛ І-ІІ ст.

• Глюкокортикоїди інгаляційно (беклометазон, будесонід, флутіказон, мометазон) назначаються при загостреннях і далі для підтримуючої базової терапії при ХОЗЛ ІІІ-ІV ст. (ОФВ1 < 50%).

• Можлива комбінація інгаляційного глюкокортикоїду і ₂-адреноміметика пролонгованої дії (серетід, астмонекс).

• При недостатній ефективності топічних глюкокортикоїдів – їх прийом peros (при загостреннях парентерально).

3. Відхаркуюча (муколітична) терапія - як при ХБ, перевага надається ацетилцистеїну чи карбоцистеїну (антиоксидантний ефект), а також амброксолу.

4. Дезинтоксикаційна терапія (за показами при загостренні)

5. Імуномодулюююча терапія (за показами, лізати бактерій - бронхомунал, рибомуніл)

6. α₁-антитрипсин - замісна терапія у пацієнтів молодого віку при наявності спадкової недостатності α₁-антитрипсину.

7. Оксигенотерапія (залежно від стадії ХОЗЛ). При IV ст. – довготривала планова (> 15 год. на добу). Назначається залежно від парціального рівню О₂ в крові(PaO₂ <55мм рт.ст.). Попереджує розвиток і прогресування легеневої гіпертензії та легеневого серця.

8. Лікування легеневої гіпертензії.

• анатагоністи кальцію;

• нітрати.

9. Підвищення неспецифічної резистентності:

• штучні аерозолі кам’яної солі (галоаерозольтерапія);

• спелеотерапія;

• санаторно-курортне лікування (південний берег Криму, гірські курорти);

• ЛФК.

10. Лікування серцевої недостатності (при наявності).

ІІІ. Симптоматичне лікування.

Базисне лікування ХОЗЛ залежно від стадії захворювання:

• ЛІКУВАННЯ ХОЗЛ I стадії (легкий перебіг)

Іпратропіум бромід 20 мкг в інгаляціях 1-2 дози за потребою або

Іпратропіум бромід/фенотерол 20 мкг/50 мкг в інгаляціях 1-2 дози за потребою або

Сальбутамол 100 мкг в інгаляціях 1-2 дози за потребою або

Фенотерол 100 мкг в інгаляціях 1-2 дози за потребою

Альтернативні ЛС:

Сальбутамол внутрішньо 2-4 мг за потребою.

• ЛІКУВАННЯ ХОЗЛ II стадії (середньоважкий перебіг)

Схема 1

Іпратропіум бромід 20 мкг в інгаляціях по 2 дози 4 р/д постійно або

Сальметерол 25 мкг в інгаляціях по 2 дози 2 р/д постійно або

Тіотропіум бромід 18 мкг в інгаляціях 1 доза 1 р/д постійно або

Формотерол 9-12 мкг в інгаляціях по 1 дозі 2 р/д постійно

Схема 2

Іпратропіум бромід 20 мкг в інгаляціях по 2 дози 4 р/д постійно або

Тіотропіум бромід 18 мкг в інгаляціях 1 доза 1 р/д постійно

+

Сальметерол 25 мкг в інгаляціях по 2 дози 2 р/д постійно або

Формотерол 9-12 мкг в інгаляціях по 1 дозі 2 р/д постійно

+

Теофілін (пролонгована форма) внутрішньо по 0,2-0,3 г 2 р/д постійно

Альтернативні ЛС:

Іпратропіум бромід/фенотерол 20 мкг/50 мкг в інгаляціях по 2 дози 4 р/д постійно або

Теофілін (пролонгована форма) внутрішньо по 0,2-0,3 г 2 р/д

Постійно.

• ЛІКУВАННЯ ХОЗЛ III і IV стадії (тяжкий і дуже тяжкий перебіг)

Схема 1

Іпратропіум бромід 20 мкг в інгаляціях по 2 дози 4 р/д постійно або

Тіотропіум бромід 18 мкг в інгаляціях 1 доза 1 р/д постійно

+

Сальметерол 25 мкг в інгаляціях по 2 дози 2 р/д постійно або

Формотерол 9-12 мкг в інгаляціях по 1 дозі 2 р/д постійно

+

Теофілін (пролонгована форма) внутрішньо по 0,2-0,3 г 2 р/д постійно.

Схема 2

Іпратропіум бромід/фенотерол 20 мкг/50 мкг в інгаляціях по 2 дози 4 р/д постійно

+

Теофілін (пролонгована форма) внутрішньо по 0,2-0,3 г 2 р/д постійно.

Бронхолітики короткої дії при II – IV стадіях ХОЗЛ застосовують за потребою, але не частіше ніж через 6 год.:

Іпратропіум бромід 20 мкг в інгаляціях 1-2 дози за потребою або

Іпратропіум бромід/фенотерол 20 мкг/50 мкг в інгаляціях по 2 дози за потребою або

Сальбутамол 100 мкг в інгаляціях 2-4 дози за потребою або

Фенотерол 100 мкг в інгаляціях 2-4 дози за потребою.

Необхідність в застосуванні високих доз бронхолітиків через небулайзер виникає у пацієнтів з тяжким ХОЗЛ при неефективності звичайних інгаляційних способів застосування ЛС. Ефективність небулайзерного застосування бронхолітиків оцінюється через 2 тижні від початку лікування.

ПРИЗНАЧЕННЯ ІНГАЛЯЦІЙНИХ ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДІВ ПРИ ХОЗЛ:

Беклометазону діпропіонат в інгаляціях 1500 мкг/д в 4 прийоми або

Будесонід в інгаляціях 1000 мкг/д в 2 прийоми або

Флутиказон в інгаляціях 1000 мкг/д в 2 прийоми або

Сальметерол/флутиказон 50мкг/250 мкг по 1 дозі 2 р/д або 50/500 мкг по 1 дозі 2 р/д або

Формотерол/будесонід 4,5 мкг/160 мкг в інгаляціях по 2 дози 2 р/д.

• Ефективність лікування інгаляційними ГКС або комбінованими препаратами (інгаляційний ГКС + бета 2-адреноміметик тривалої дії) оцінюється за допомогою бронходилятаційного тесту через 6 – 12 тижнів. Приріст ОФВ₁ більш ніж на 15 % та більше 200 мл до вихідної величини є підставою для продовження призначеного лікування.

• Тривале застосування інгаляційних ГКС або комбінацій інгаляційних ГКС з бета 2 -адреноміметиками тривалої дії показано при щорічних або більш частих загостреннях ХОЗЛ тяжкого або дуже тяжкого перебігу за останні три роки.

• Використання інгаляційних ГКС (особливо в поєднанні з бета 2-адреноміметиками тривалої дії і/або М-холінолітиками тривалої дії) може знизити частоту загострень та покращити якість життя хворих.

ЛІКУВАННЯ ЗАГОСТРЕННЯ ХОЗЛ залежно від його ступеня важкості.