Тема: Хронічний бронхіт. Хронічне обструктивне захворювання легень.

Хронічний бронхіт

Хронічний (необструктивний) бронхіт (ХБ) – це хронічний дифузний запальний процес в бронхах, що супроводжується кашлем з виділення мокротиння впродовж не менш як 3 місяці за рік, протягом 2 і більше років, при умові, що відсутні будь-які інші захворювання бронхо-пульмональної системи чи ЛОР-органів, які могли б викликати ці симптоми. На ХБ хворіє 3-8% дорослого населення.

Слід розрізняти етіологічні фактори ХБ, тобто фактори, що є причиною розвитку захворювання, фактори, що сприяють розвитку ХБ і причини загострень уже існуючого ХБ. Основні етіологічні фактори виникнення хронічного бронхіту – це леткі полютанти (шкідливі домішки в повітрі) та неіндиферентні пили, які мають подразнюючу дію на слизову бронхів, а саме:

1. Тютюновий дим при активному і пасивному палінні. Частота ХБ у курців у 2-5 разів вища, ніж у некурців. Тютюновий дим знижує резистентність слизової бронхів, тобто служить свого роду протравою. Найбільш шкідливе куріння сигарет, причому має значення кількість викурених сигарет за день та глибина вдихання диму.

2. Полютанти промислово-виробничого характеру, кухонний «дим». Всі вони мають подразнюючу і пошкоджуючу дію на слизову бронхів.

Крім того мають значення:

3. Повторні гострі респіраторні вірусні інфекції.

4. Повторні гострі бронхіти бактеріальної природи.

Фактори, що сприяють розвитку ХБ.

1. Несприятливі клімато-погодні умови.

2. Хронічна патологія носоглотки з порушенням носового дихання.

3. Застійні явища в легенях любого генезу.

4. Зловживання алкоголем.

5. Хронічна ниркова недостатність.

Головні причини загострення ХБ.

• інфекційні фактори (вірусні та бактеріальні);

• несприятливі клімато-погодні умови.

ПАТОГЕНЕЗ. В патогенезі ХБ головну роль грає стан мукоціліарного кліренсу бронхів, тобто швидкості очищення бронхів за участю бронхіального слизу та війчастого епітелію. Кліренс (очищення) бронхів проходить безперервно і забезпечується роботою війчастого епітелію та бронхіальним слизом, що переміщується від дистальних бронхів до трахеї. Має значення кількість цього слизу та його реологічні властивості. Швидкість кліренсу така, що мікроорганізми не встигають розмножуватись. Дія летких полютантів веде до гіперфункції секреторних клітин і компенсаторної гіперкринії, за рахунок чого зменшується концентрація полютанту, а отже його подразнююча дія. Але поряд з гіперкринією розвивається і дискринія (збільшення в’язкості секрету), що утруднює його виведення. Крім того полютанти викликають дистрофію і загибель війчатих клітин, що веде до утворення ”лисих” плям на слизовій, до яких прилипають умовно-патогенні мікроорганізми. В результаті сукупної дії всіх цих факторів розвивається хронічний запальний процес.

Класифікація хронічного бронхіту за мкх-10

І. За характером запального процесу:

• простий (катаральний)

• слизово-гнійний

• змішаний (простий та слизово-гнійний)

• неуточнений

ІІ. За бронхіальною прохідністю:

• необструктивний

• обструктивний.

Останніми роками даний поділ ХБ не проводять, оскільки обструктивний варіант зараз відносять до ХОЗЛ.

ІІІ. За фазою:

• фаза ремісії

• фаза загострення

ІV. За функціональним станом дихальної системи (ступенем ДН).

Приклад діагнозу:

Хронічний простийбронхіт, фаза ремісії. ДН-І ст.

КЛІНІКА. У фазі стійкої ремісії стан хворих не відрізняється від практично здорових людей. Працездатність може бути збереженою на протязі багатьох років.

У фазі загострення клініка визначається вираженністю двох основних синдромів: “кашльового” та “інтоксикаційного”.